U-613
| U-613 | ||
|---|---|---|
| U 613 | ||
 | ||
| Зображення підводного човна підтипу VIIC | ||
| Верф | «Blohm + Voss», Гамбург | |
| Під прапором |  Третій Рейх
| |
| Належність |  Крігсмаріне
| |
| Порт приписки | Кенігсберг, Кіль, Ла-Рошель | |
| Замовлення | 15 серпня 1940 | |
| Закладений | 6 травня 1941 | |
| Спуск на воду | 29 січня 1942 | |
| Введений до складу флоту | 12 березня 1942 | |
| На службі | 1942—1943 | |
| Загибель | 25 квітня 1943 року знищений південніше Азорських островів американським есмінцем «Джордж Беджер» | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | середній торпедний ДПЧ | |
| Вартість | 4 714 000 ℛℳ | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 17,9 вузлів | |
| Швидкість (підводна) | 8 вузлів | |
| Робоча глибина занурення | 100 м | |
| Гранична глибина занурення | 220 м | |
| Автономність плавання | 135—174 км на швидкості 4 вузли (в підводному положенні) 11 470 км на швидкості 10 вузлів (у надводному положенні) | |
| Екіпаж | 44-60 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 67,1 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,2 м | |
| Висота | 9,6 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,74 м | |
| Водотоннажність надводна | 769 т | |
| Силова установка | ||
| дизель-електрична; 2 дизельних двигуни MAN M 6 V 40/46, 2 електродвигуни BBC GG UB 720/8 | ||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 2100—2310 к.с. (дизелі) 2 × 750 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
4 носових і один кормовий ТА 14 торпед або 26 мін TMA | |
| ППО | 1 × 37-мм зенітна гармата Flak M42 2 × 20-мм зенітні гармати FlaK 30 | |
U-613 — німецький підводний човен типу VIIC часів Другої світової війни[1].
Замовлення на будівництво човна було віддане 15 серпня 1940 року. Човен був закладений на верфі суднобудівної компанії «Blohm + Voss» у Гамбурзі 6 травня 1941 року під будівельним номером 589, спущений на воду 29 січня 1942 року, 12 березня 1942 року увійшов до складу 8-ї флотилії. Також за час служби перебував у складі 3-ї флотилії. Єдиним командиром човна був корветтен-капітан Гельмут Кеппе.
Човен зробив 4 бойових походи, в яких потопив 2 судна.
Потоплений 23 липня 1943 року у Північній Атлантиці південніше Азорських островів (35°32′ пн. ш. 28°36′ зх. д. / 35.533° пн. ш. 28.600° зх. д.) глибинними бомбами американського есмінця «Джордж Беджер». Всі 48 членів екіпажу загинули[2].
| Назва | Тип | Належність | Дата | Тоннаж (БРТ) | Вантаж | Статус | Місце |
| Roxby | вантажне судно |  Велика Британія |
7 листопада 1942 | 4 252 | 6 400 т вугілля | потоплено | 49°35′ пн. ш. 30°32′ зх. д. / 49.583° пн. ш. 30.533° зх. д. |
| Ingerfire | вантажне судно |  Норвегія |
11 квітня 1943 | 3 835 | Баласт | потоплено | 51°29′ пн. ш. 42°59′ зх. д. / 51.483° пн. ш. 42.983° зх. д. |
- HNLMS O 11
- USS Cutlass (SS-478)
- HMS Saracen (P247)
- Michele Bianchi (1940)
- Л-10 «Менжинець»
- Le Conquérant (Q171)
|
Це незавершена стаття про підводний човен. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ U - 613. uboat.net. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 15 лютого 2019 року.(англ.)
- ↑ U - 613. u-boote.ru. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019 року.(рос.)
- ↑ Потоплені та пошкоджені судна. uboat.net. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 15 лютого 2019 року.(англ.)
