Перейти до вмісту

U-51 (1938)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
U-51
Підводний човен U-52, аналогічний U-51
Під прапором Третій Рейх Третій Рейх
Спуск на воду 11 червня 1938 року
Виведений зі складу флоту 6 серпня 1938 року
Сучасний статус 20 серпня 1940 року потоплений британським підводним човном «Кашалот» у Біскайській затоці
Проєкт
Тип ПЧ Торпедний ДПЧ
Розробник проєкту Friedrich Krupp Germaniawerft, Кіль
Вартість 4 439 000 ℛℳ
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 17,9 вузлів
Швидкість (підводна) 8 вузлів
Робоча глибина занурення 100 м
Гранична глибина занурення 220 м
Автономність плавання 135—174 км на швидкості 4 вузли (в підводному положенні)
11 470 км на швидкості 10 вузлів (у надводному положенні)
Екіпаж 44-60 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 66,5 м
Ширина корпусу найб. 6,2 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,74 м
Водотоннажність надводна 753 т
Озброєння
Артилерія 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35
1 × 20-мм зенітна гармата FlaK 30 Flakvierling
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових і один кормовий ТА. 14 торпед або 26 мін TMA або 39 мін TMB
U-51 (1938). Карта розташування: Моря навколо Британських островів
U-51
U-51
Район загибелі U-51

U-51 — німецький підводний човен типу VII B, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 26 лютого 1937 року на верфі Friedrich Krupp Germaniawerft у Кілі. Спущений на воду 11 червня 1938 року, а 6 серпня 1938 року корабель увійшов до складу ВМС нацистської Німеччини[1].

Історія служби

[ред. | ред. код]

U-51 належав до німецьких підводних човнів типу VII B, найчисленнішого типу субмарин Третього Рейху, яких було випущено 703 одиниці. За період з січня до серпня 1940 року підводний човен здійснив 4 бойових походи в Атлантичний океан, у яких потопив 5 суден противника сумарною водотоннажністю 26296 брутто-регістрових тонн та один допоміжний військовий корабель (4 724 GRT)[2]. У червні 1940 року входив до складу вовчої зграї «Прін», що включала сім німецьких ПЧ[Прим. 1]. Вовча зграя із семи U-Boot оперувала в Північній Атлантиці на шляху руху союзного конвою HX 47, який йшов з Галіфакса до Ліверпуля[Прим. 2][3]

20 серпня 1940 року U-51 потоплений британським підводним човном «Кашалот» у Біскайській затоці західніше Сен-Назер. Всі 43 члени екіпажу загинули.

Командири

[ред. | ред. код]

Перелік уражених U-51 суден у бойових походах

[ред. | ред. код]
Перелік затоплених суден та кораблів[2]
Дата Назва Тип Належність Водотоннажність (брт) Вантаж Конвой Результат та координати Наслідки атаки для екіпажу Прим.
Перший похід (17.01—8.02.1940, 23 доби; КільВільгельмсгафен)[4]
1 22 січня 1940 Gothia[5] суховантажне судно Швеція Швеція 1640 деревна маса та сульфати потоплено
57°46′ пн. ш. 9°50′ зх. д. / 57.767° пн. ш. 9.833° зх. д. / 57.767; -9.833 (Gothia)
23 (12 загиблих та 11 вцілілих)
2 29 січня 1940 Eika[6] суховантажне судно Норвегія Норвегія 1503 сіль потоплено
50°00′ пн. ш. 10°00′ зх. д. / 50.000° пн. ш. 10.000° зх. д. / 50.000; -10.000 (Eika)
18 (16 загиблих та 2 вціліло)
Третій похід (6.06—5.07.1940, 30 діб; КільКіль)
3 25 червня 1940 Windsorwood[7] суховантажне судно Велика Британія Велика Британія 5395 7100 тонн вугілля Конвой OA 172 потоплено
48°24′ пн. ш. 15°05′ зх. д. / 48.400° пн. ш. 15.083° зх. д. / 48.400; -15.083 (Windsorwood)
40 (усі вціліли)
4 25 червня 1940 Saranac[8] танкер Велика Британія Велика Британія 12049 баласт Конвой OA 172 потоплений
48°24′ пн. ш. 15°05′ зх. д. / 48.400° пн. ш. 15.083° зх. д. / 48.400; -15.083 (Saranac)
44 (4 загиблих та 40 вцілілих)
5 29 червня 1940 HMS Willamette Valley (X 39)[9] корабель-пастка Велика Британія Велика Британія 4724 потоплений
49°27′ пн. ш. 15°25′ зх. д. / 49.450° пн. ш. 15.417° зх. д. / 49.450; -15.417 (HMS Willamette Valley (X 39))
92 (67 загиблих та 25 вцілілих)
Четвертий похід (9.08—20.08.1940, 12 діб; Кільзагибель)
6 15 серпня 1940 Sylvafield[10] танкер Велика Британія Велика Британія 5709 7860 тонн флотського мазуту Конвой HX 62 потоплений
56°39′ пн. ш. 11°16′ зх. д. / 56.650° пн. ш. 11.267° зх. д. / 56.650; -11.267 (Sylvafield)
39 (3 загинуло та 36 вижило)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
  1. Вовча зграя «Прін» існувала з 12 по 17 червня, її командиром був капітан-лейтенант Гюнтер Прін і нараховувала 7 ПЧ: U-25 Г.Бедуна, U-28 Г.Кунке, U-30 Ф.-Ю.Лемп, U-32 Г.Єніша, U-38 Г.Лібе, U-47 Г. Пріна та U-51 Д.Кнорра.
  2. Вовча зграя «Прін» потопила за 5 днів п'ять транспортних суден загальною водотоннажністю 40 494 тонн.
Джерела
  1. U-51. uboat.net. Архів оригіналу за 14 квітня 2021.(англ.)
  2. а б Ships hit by U-51. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  3. Prien. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  4. Patrols by U-51. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  5. Gothia. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  6. Eika. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  7. Windsorwood. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  8. Saranac. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  9. HMS Willamette Valley (X 39). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  10. Sylvafield. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • U-51. на uboat.net. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2020. (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
  • М. Э. Морозов, В. А. Нагирняк Стальные акулы Гитлера. Серия «VII». — М.: «Коллекция», «Яуза», «Эксмо», 2008. — 144 с. — ISBN 978-5-699-29092-5.
  • Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]