Очікує на перевірку

Чан'е-4

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чан'е-4
Основні параметри
Повна назва嫦娥 四号
ОператорКНКУ
Тип апаратаорбітальний апарат,
ровер і спускна платформа
Штучний супутникМісяця
Вихід на орбітуМісяця
Дата запускуорбітальний апарат 20 травня 2018
спускна платформа і ровер 7 грудня 2018
Ракета-носійВеликий похід 3B
КосмодромКНР Січан
Технічні параметри
Масаспускна платформа 1200 кг
ровер 120 кг
орбітальний апарат 425 кг
Розміри1,5 м х 1 м х 1м
Час активного існування12 місяців
Посадка на небесне тіло
Місце посадкимісячний кратер Фон Карман, у басейні Південного полюса — Ейткена

«Чан'е-4» (кит.: 嫦娥四号; піньїнь: Cháng'é sìhào) — китайська місія з дослідження Місяця, що включає другий китайський місяцехід та четвертий за рахунком китайський супутник зондування Місяця. Місія складається з орбітального апарата, місяцехіда юйту-2 і спускної платформи. «Чан'е-4» містить другий китайський ровер для дослідження Місяця. Конструкція апарату аналогічна місії «Чан'е-3». Як і три попередні місії, четверта місія названа на честь китайської богині місяця Чан'е[en].

Місія з зондом і ровером була успішно запущена 7 грудня 2018 року[1]. Посадка спускного апарату відбулася 3 січня 2019 року о 02:26 UTC.[2][3]

Огляд

[ред. | ред. код]

Запуск місії Чан'е-4 спочатку був запланований на 2015 рік, як частина другої фази Китайської програми досліджень Місяця[4][5] проте, узгодження цілей і конструкції місії, викликало затримку до грудня 2018 року.[6] Ця місія здійснить спробу визначити вік і склад недосліджених місцевостей Місяця і створити технології для наступних етапів дослідницької програми.[7]

Китайська програма досліджень Місяця вперше розпочала залучати приватні інвестиції від фізичних і юридичних осіб, це крок, спрямований на прискорення аерокосмічних інновацій, скорочення витрат на виробництво і підтримку цивільно-військових взаємовідносин.[8] Після місії Чан'е-4 Китай здійснить серію інших роботизованих місій до Місяця, направлених на посадку пілотованих кораблів на Місяць на початку 2030-х.[9][10]

Складові місії

[ред. | ред. код]
Точки Лагранжа в системі двох тіл. Супутник на гало-орбіті біля L2, що знаходиться за Місяцем, буде мати «погляд» як на Землю, так і на дальню сторону Місяця.

Ретранслятор Цюецяо

[ред. | ред. код]

Цюецяо — китайський штучний супутник, який буде ретранслятором зв'язку для китайського ровера місії Чан'е-4, яка здійснить посадку на зворотний бік Місяця і, таким чином, не зможе безпосередньо зв'язуватись з Землею. Супутник був запущений 20 травня 2018 року. Він повинен почати передачу даних з точки Лагранжа L2 системи Земля-Місяць після запуску Чан'е-4 в грудні 2018 року.

Цюецяо — це 425-кілограмовий супутник, який використовує платформу CAST-100, Китайської академії космічних технологій (CAST). Платформа стабілізована трьома осями, джерело енергії — сонячні панелі. Рух забезпечується чотирма невеликими двигунами, що працюють на гідразині, з тягою 130 ньютонів. Його основним корисним навантаженням є радіопередавач. Він має 4 канали в X-діапазоні для зв'язку з посадковою платформою місії Чан'е-4, яку розмістять на зворотньому боці Місяця (швидкість 256 Кб/с) і канал в S-діапазоні для передачі даних на Землю (швидкість 2 Гб/с). Передавач використовує параболічну антену діаметром 4,2 метри[11][12].

Спускний модуль і ровер

[ред. | ред. код]

Спускний модуль і ровер були запущені 7 грудня 2018 року. Це перша посадка на зворотному боці Місяця у кратері під назвою Басейн Південний полюс — Ейткен[13]- це найбільший відомий кратер Місяця. Розташований на півдні зворотного боку. Має форму еліпса з осями 2400 та 2050 км.

Місце посадки

[ред. | ред. код]
Заплановане місце посадки у кратері Фон Карман, ближче до Південного полюсу

Місце посадки — кратер Фон Карман (180 км у діаметрі) знаходиться в Басейні Південний полюс — Ейткен на зворотному боці Місяця і складається на 10 % з оксиду заліза (FeO) і 4-5 частин на мільйон торію, який використовується замість урану як ядерне паливо в кількох торієвих реакторах.

Наукові цілі

[ред. | ред. код]
  • Вимірювання температури поверхні Місяця
  • Вимір хімічного складу місячного ґрунту і порід
  • Здійснювати низькочастотні радіоастрономічні дослідження і спостереження
  • Ідентифікувати структуру космічних променів
  • Спостереження сонячної корони, дослідження радіаційних показників, дослідження еволюції і переміщення від Сонця до Землі викидів коронарної маси.

Наукові інструменти

[ред. | ред. код]

Орбітальний апарат, орбітальні мікросупутники, спускний модуль і ровер матимуть наукові інструменти на борту. Ретранслятор здійснюватиме радіоастрономічні дослідження,[14] в той час, як спускний модуль і ровер вивчатимуть геофізику місця посадки.[15][10][16] Наукове обладнання створювалось за підтримки міжнародних партнерів — Швеції, Німеччини, Нідерландів і Саудівської Аравії.[17]

Ретранслятор

[ред. | ред. код]

Головна функція ретранслятора — забезпечити зв'язок між Землею і спускним модулем на зворотньому боці Місяця.[14] На супутнику також знаходиться Нідерландський низькочастотний експериментальний радіотелескоп (NCLE), голландський науковий інструмент, розроблений ASTRON, який повинен зафіксувати низькочастотне радіовипромінювання, що генерується під час появи перших зірок і перших галактик через кілька сотень мільйонів років після Великого Вибуху. Проведення цього експерименту на Цюецяо дозволяє уникнути радіоперешкод на низькій навколоземній орбіті. Довжини хвиль нижче 30 МГц, що характеризують цей період розвитку всесвіту, блокуються земною іоносферою[18]. Супутник також має ширококутний лазерний відбивач для вимірювання відстані між космічним апаратом і наземною станцією.[11]

Мікросупутники

[ред. | ред. код]

Разом з орбітальним модулем до Місяця були запущені два міні-супутники масою 45 кг кожен — Лунцзян-1 і Лунцзян-2 (Longjiang), розроблені Харбінським технологічним інститутом. Вони знаходяться в тандемі на місячній орбіті (300×3000 кілометрів) для проведення радіоінтерферометричного експерименту з наддовгою базою. Один із супутників несе мікрокамеру, розроблену в Саудівській Аравії[11]. Після запуску, Лунцзян-1 зазнав невдачі, проте Лунцзян-2 працює в нормальному режимі.

Спускний модуль

[ред. | ред. код]
Гусінь шовкопряда п'ятої стадії в контейнері на Місяці

Спускний модуль і ровер матимуть наукове обладнання для вивчення геофізики місця посадки з обмеженими можливостями до хімічного аналізу зразків.[15][10][16]

Спускний модуль матиме наступні інструменти:

  • Камера приземлення (Landing Camera)
  • Камера для фотографування поверхні (Terrain Camera)
  • Низькочастотний спектрометр для дослідження сонячних спалахів
  • Вимірювач нейтронів[19]

Платформа також матиме контейнер, який міститиме насіння і яйця шовкопряда для дослідження, як рослини і комахи будуть вилуплюватись і зростати разом.[10] Експеримент містить насіння Різушка Таля і яйця шовкопряда. Якщо вилупляться шовкопряди, вони вироблятимуть вуглекислий газ, який має живити рослини, які через фотосинтез вироблятимуть кисень. Є надія, що шовкопряд і рослини, існуючи разом, зможуть підтримувати один одного у контейнері.[10] У 1982 році на пілотованому кораблі Салют-7 виростили Arabidopsis, таким чином астронавти стали першими, хто виростив рослини до цвітіння і отримали насіння. Вони прожили 40 днів.[20]

Місяцехід

[ред. | ред. код]
  • Панорамна камера[21]
  • Ґрунтовий радар[21]
  • Видимий і ближній інфрачервоний спектрометр для спектроскопічних знімків
  • Покращений малий аналізатор для нейтралів — для вимірювання взаємодії сонячного вітру і поверхні Місяця і, можливо, навіть процеси формування води на Місяці.[19]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Китай запустив зонд для першої посадки на зворотному боці Місяця. Новое Время. 7 грудня 2018. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 7 грудня 2018.
  2. ↑ Уперше в історії: китайський апарат здійснив посадку на зворотному боці Місяця. УНІАН. 3 січня 2019. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 3 січня 2019.
  3. ↑ China successfully lands Chang'e-4 on far side of Moon. Архів оригіналу за 19 вересня 2019. Процитовано 3 січня 2019.
  4. ↑ Ouyang Ziyuan portrayed Chang E project follow-up blueprint. Science Times. 9 грудня 2011. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 25 червня 2012.
  5. ↑ China's Moon rover awake but immobile. Nature Publishing Group. 19 березня 2013. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 25 березня 2014.
  6. ↑ Long March 4C sends Chang'e 4 relay satellite toward Moon [Архівовано 24 травня 2018 у Wayback Machine.]. Tomasz Nowakowski, Spaceflight Insider. 21 May 2018.
  7. ↑ China's Moon Missions Are Anything But Pointless [Архівовано 10 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Paul D. Spudis, Air & Space Smithsonian. 3 January 2017.
  8. ↑ China Outlines New Rockets, Space Station and Moon Plans. Space. 17 березня 2015. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 27 березня 2015.
  9. ↑ China's moon mission to boldly go a step further [Архівовано 31 грудня 2017 у Wayback Machine.]. Stuart Clark, The Guardian 31 December 2017.
  10. ↑ а б в г д China Prepares for Breakthrough Chang'e 4 Moon Landing in 2018 [Архівовано 11 січня 2018 у Wayback Machine.]. Sputnik News, 31 December 2017.
  11. ↑ а б в Luyuan Xu (18 май 2018). Chang'e 4 relay satellite, Queqiao: A bridge between Earth and the mysterious lunar farside (англ.). The Planetary Society.
  12. ↑ Gunter Krebs. Chang'e 4 Relay (CE 4 Relay, Queqiao) (англ.). Gunter's Space page. Процитовано 18 май 2018.
  13. ↑ Ye, Peijian; Sun, Zezhou; Zhang, He; Li, Fei (2017). An overview of the mission and technical characteristics of Change'4 Lunar Probe. Science China Technological Sciences. 60 (5): 658. doi:10.1007/s11431-016-9034-6.
  14. ↑ а б Chang'e 4 Relay [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.]. Gunter Dirk Krebs, Gunter's Space Page.
  15. ↑ а б Plans for China's farside Chang'e 4 lander science mission taking shape [Архівовано 23 червня 2016 у Wayback Machine.]. Emily Lakdawalla, The Planetary Society, 22 June 2016.
  16. ↑ а б China's Journey to the Lunar Far Side: A Missed Opportunity? [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.] Paul D. Spudis, Air & Space Smithsonian. 14 June 2017.
  17. ↑ Andrew Jones (11 січня 2018). Testing on China's Chang'e-4 lunar far side lander and rover steps up in preparation for launch. GBTimes. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018. [Архівовано 2018-10-06 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Dutch radio antenna to depart for the Moon on Chinese mission (англ.). ASTRON. 17 май 2018.
  19. ↑ а б Andrew Jones (16 травня 2016). Sweden joins China's historic mission to land on the far side of the Moon in 2018. GBTimes. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018. [Архівовано 2018-10-06 у Wayback Machine.]
  20. ↑ First species of plant to flower in space. Guinness World Records (брит.). Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 10 березня 2017.
  21. ↑ а б The scientific objectives and payloads of Chang'E−4 mission [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Yingzhuo Jia, Yongliao Zou, Jinsong Ping, Changbin Xue, Jun Yan, Yuanming Ning. Planetary and Space Science. 21 February 2018. DOI:10.1016/j.pss.2018.02.011
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чан%27е-4&oldid=43937919