Lockheed F-104 Starfighter

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з F-104 Starfighter)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Lockheed F-104 Starfighter
F-104
Lockheed F-104 Starfighter
Призначення:винищувач
Перший політ:30 грудня 1954
Прийнятий на озброєння:1958
Знятий з озброєння:1999
Розробник:Lockheed Corporation, Canadaird, Mitsubishi і Aeritaliad
Всього збудовано:2578
Конструктор:Lockheed Corporation
Екіпаж:1 особа
Крейсерська швидкість:2000 км/год
Максимальна швидкість (МШ):2556 км/год
Бойовий радіус:1368 км
Дальність польоту:2414 км
Практична стеля:17700 м
Швидкопідйомність:164 м/с
Довжина:16,698 м
Розмах крила:6,68 м
Площа крила:18,22 м²
Споряджений:10165 кг
Двигуни:1 ТРДФ General Electric J79-GE-7
Тяга (потужність):1 × 4536 кгс
Гарматне озброєння:1 × 20мм, М61А-1 Vulcan
Кількість точок підвіски:5
Маса підвісних елементів:907 кг
Підвісне озброєння:2 КР AIM-9;
на кінцях крил можна підвішувати звичайні та ядерну бомбу;
КР класу повітря-повітря AIM-9 Сайдвіндер та повітря-поверхня AGM-12B Булпап;
НАР, керовані бомби, бомбові касети, міни, баки з напалмом
Lockheed F-104 Starfighter у Вікісховищі

Локхід F-104 «Старфайтер» (англ. Lockheed F-104 Starfighter[a]) — одно- або двомісний винищувач, винищувач-перехоплювач, винищувач-бомбардувальник. Конструктивні елементи літака були використані при створенні розвідувального літака Lockheed U-2.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]
NF-104, набирає висоту з увімкненим РРД
Taiwan Air Force F-104J

F-104 був першим літаком, швидкість якого вдвічі перевищувала швидкість звуку, а також першим літаком, який в один і той же час встановив рекорди швидкості і висоти польоту. 7 травня 1958 майор Говард Джонсон (англ. Howard C. Johnson) піднявся на цій машині на висоту 27 830 м, а 16 травня капітан Волтер Ірвін (Walter W. Irwin) досяг швидкості 2259,3 км/год. 14 грудня 1959 F-104с побив світовий рекорд висоти 31534 м (103389 футів) і став першим в історії літаком, який піднявся вище 100 тис. футів.

F-104 був розроблений фірмою Локхід з урахуванням досвіду війни в Кореї. Високі льотні характеристики були покладені в основу під час розробки цього літака, який згодом часто називали ракетою з людиною всередині. Робота над проектом літака почалася в 1951 році. Контракт на виробництво перших двох прототипів був підписаний в 1953 і перший з них піднявся в повітря 7 лютого 1954, лише через 11 місяців. Перші бойові машини стали надходити у ВПС США з січня 1958 і носили позначення F-104A. Ця модифікація не була по-справжньому всепогодною і тому широко поширення не отримала. У ВПС США тільки дві ескадрильї були укомплектовані F-104A. Крім того, ці літаки поставлялися в ВПС ФРН, Тайваню і Пакистану, і взяли участь в індо-пакистанських конфліктах 1965 і 1971 років.

Короткі крила F-104 стали його відмінною рисою, їх максимальна товщина була всього 10,16 см і вони мали такі гострі кромки, що під час паркування F-104 на крила надягали спеціальні захисні чохли, щоб захистити від травм членів аеродромної команди.

F-104G, який піднявся в небо в жовтні 1960, був практично повністю переробленою версією, розробленою спеціально для Німецьких ВПС, і виконував роль винищувача-бомбардувальника. Вважається, що саме ця модель F-104 була найвдалішою.

Цей літак використовувався ширше у військово-повітряних силах інших країн, ніж у самих США — ВПС США використовували тільки третю частину від загального числа побудованих літаків. Решта машин перебували на службі у військово-повітряних силах Канади, Німеччини, Італії, Японії, Бельгії, Данії, Греції, Норвегії, Іспанії, Тайваню, Йорданії, Пакистану і Туреччини. У США останні F-104 служили у Національній гвардії і були зняті з бойового чергування в 1975 році. В 1997-98 Італійські ВПС модернізували F-104, що знаходяться у них на озброєнні.

Аварійність

[ред. | ред. код]

F-104 отримав сумну популярність через високий рівень аварійності і навіть отримав сумне прізвисько «Widowmaker» («Вдовороб») через велику кількість катастроф. Найгіршу репутацію «Старфайтер» здобув у ВПС ФРН: всього на озброєння західнонімецьких військово-повітряних сил надійшло 916 літаків (третина всіх побудованих), з яких приблизно 292 (тобто ~30 %) були втрачені в льотних подіях; загинуло 116 пілотів.

В гірший період показник аварійності становив 139 льотних пригод на 100 000 годин. Найбільше число пригод припало на перші роки експлуатації, надалі прийняті керівництвом ВПС заходи привели до зниження їх числа в кінці 1960-х років, але і в 1970-і щорічно розбивалося близько десятка літаків. Тема катастроф «Старфайтер» мала великий резонанс у німецьких засобах масової інформації та вийшла на політичний рівень (ходив навіть жарт про те, як отримати «Старфайтер»: досить купити ферму і чекати, коли він на неї впаде).

Насправді рівень аварійності німецьких машин, хоча і дуже високий, не був якимось винятковим. Слід зазначити, що ВПС ФРН втратили в льотних пригодах 36 % своїх F-84F «Тандерстрайк» [4], однак цей факт залишився порівняно маловідомим.

Абсолютна цифра розбитих літаків була дійсно рекордною, але за рівнем відносної аварійності перше місце займали ВПС Канади, які втратили приблизно 46 % свого парку F-104. Примітно, що ВПС Іспанії, експлуатували близько 20 F-104 протягом семи років з нальотом близько 17 000 годин, не втратили жодної машини.

У катастрофах «Старфайтер» загинули: в липні 1958 — ас Корейської війни Айвен Кінчелоу (Iven Carl Kincheloe, Jr.), В грудні 1967 — перший чорношкірий астронавт Роберт Лоуренс (Robert Henry Lawrence, Jr.). Жертвою «Старфайтер» ледь не став відомий льотчик-випробувач Чак Йегер. У зіткненні з F-104 було втрачено один з двох експериментальних «трьохмахових» бомбардувальників XB-70 «Валькірія».

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

У бойових діях F-104 брав обмежену участь.

Винищувачі ВПС США двічі направлялися в Південний В'єтнам, де використовувалися для прикриття літаків дальнього радіолокаційного виявлення EC-121, безпосередньої підтримки військ та розвідки (у тому числі над Лаосом). Боїв із північнов'єтнамськими винищувачами не було, але один літак випадково опинився в повітряному просторі Китаю і був збитий китайським МіГ-19.

F-104 ВПС Туреччини брали участь у збройному конфлікті на Кіпрі в 1974, а також в операціях проти курдських повстанців. F-104 ВПС Тайваню під час тренувальних польотів кілька разів зустрічалися з китайськими винищувачами, в результаті чого щонайменше два китайських МіГ-19 були збиті.

Див. також

[ред. | ред. код]

Схожі розробки
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

Схожі переліки

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Від англ. starfighter — «зоряний воїн» або «зоряний винищувач»
    Індекс F (fighter) у старій та чинній системах позначення авіації та ракет означає «винищувач».

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: F-104 Starfighter
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Lockheed_F-104_Starfighter&oldid=43708003