Очікує на перевірку

Су-27

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Су-27
Су-27 Українських ВПС
Су-27
Призначення:винищувач-перехоплювач
Перший політ:20 травня 1977
Прийнятий на озброєння:1990
Період використання:1985 — по т.ч.
На озброєнні у:Казахстан Казахстан
КНР КНР
Росія Росія
Україна Україна
див. Оператори
Розробник:Сухой (компанія) і Комсомольськ-на-Амурі авіаційне виробниче об'єднання імені Ю. Гагаріна
Виробник:ДКБ Сухого
Всього збудовано:680[1]
Модифікації:Т-10, Т-10С, Су-27, Су-27С, Су-27П, Су-27УБ, Су-27УП, Су-27СК, Су-27СМ, Су-27УБК, Су-30 (Су-27ПУ), Су-35 (Су-27М)
Конструктор:Н. С. Черняков, М. П. Симонов, А. А. Колчин и А. И. Книшев
Екіпаж:1—2 особа
Максимальна швидкість (МШ):2500 км/год
МШ біля землі:1400 км/год
МШ на висоті:2500 км/год
Бойовий радіус:1500 (440 біля землі) км
Дальність польоту з ППБ:3900 км
Практична стеля:18 500 м
Бойова стеля:22 000 м
Швидкопідйомність:285—300 м/с
Довжина:21,9 м
Висота:5,9 м
Розмах крила:14,7 м
Площа крила:62 м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд:42°
Шасі:триопорне
Порожній:16 380 кг
Споряджений:23 000 кг
Максимальна злітна:33 000 кг
Двигуни:2 × ТРДДФ АЛ-31Ф
Тяга (потужність):2 × 7600 кгс
Тяга форсажна:2 × 12500 кгс
Гарматне озброєння:1 × 30-мм авіаційна гармата ГШ-30-1
Боєзапас:150 снарядів
Кількість точок підвіски:10
Маса підвісних елементів:4 400—8 000 (залежить від модифікації) кг
Підвісне озброєння:Р-27Р, Р-27ЕР, Р-27ЕТ, Р-73, Р-77, С-8 (Б-8), С-13 (Б-13), С-25 (О-25), Х-31, ФАБ-250/500 М-54, ФАБ-250/500 М62, КМГУ, AGM-88 HARM, JDAM-ER.
Су-27 у Вікісховищі

Су-27 (за класифікацією НАТО — Flanker) — радянський важкий багатоцільовий високоманевровий всепогодний винищувач четвертого покоління. Створений з метою завоювання переваги в повітрі. Розроблений в ДКБ Сухого, експлуатація в повітряних силах почалася в 1985 році, але офіційно прийнятий на озброєння лише у 1990 році. Після розпаду СРСР вироблявся в Росії.

Історія створення і прототипи

[ред. | ред. код]

В кінці 1960-х в ряді країн почалась розробка перспективних винищувачів четвертого покоління.

Першими до розв'язання цієї проблеми приступили в США, де ще в 1965 році було поставлено питання по створенню наступника тактичного двомісного винищувача F-4 Phantom II. В березні 1966 року там була розгорнута програма «Експериментального винищувача» (англ. FX - Fighter Experimental).

Після уточнення вимог щодо майбутнього літака, у 1969 році почалося його проєктування, тоді ж літак отримав позначення «F-15», де «F» означає винищувач (англ. Fighter). В тендерному конкурсі брали участь передові авіабудівні компанії США: «McDonnell Douglas», «Норт Амерікан», «Northrop» та «Ріпаблік». Переможцями «McDonnell Douglas», яким 23 грудня 1969 було видано контракт на будівництво дослідних літаків, а в 1974 році з'явились перші серійні винищувачі: одномісний F-15A та двомісний навчально-тренувальний TF-15A (F-15B).

Тим часом у СРСР активно слідкували за розробками американців і вже скоро партійне керівництво дало наказ проєктувати власний винищувач, який би за основними характеристиками не поступався заокеанському аналогові, а за деякими — переважав його. Було вирішено створювати літак на основі конкурсу між конструкторськими бюро Яковлєва, Мікояна і Гуревича, і Сухого. Голова останнього — Павло Сухий, спочатку не хотів брати участь в конкурсі, оскільки його КБ і так було перевантажене актуальними замовленнями, але згодом погодився на участь в розробці. КБ Яковлєва в подальших роботах за програмою участі не брали, а керівництво військового відомства СРСР вирішило, за аналогією з США, які планували використовувати «легкий» винищувач F-16 та «важкий» F-15 одночасно, мати «важкий» (Су-27) та дешевший у виробництві та експлуатації «легкий» МіГ-29. Тож Сухому доручили розробляти Су-27, а КБ Мікояна — МіГ-29. Безпосередніми авторами проєкту стали керівник відділу проєктів О. С. Самойлович, В. І. Антонов і керівник бригади відділу проєктів В. А. Ніколаєнко. В 1976 році змінився головний конструктор, ним став М. П. Симонов.

Т-10

[ред. | ред. код]
Перший прототип Т-10-1 в Центральному Музеї ВПС РФ
Кабіна Су-27С

Перший прототип, Т-10-1 здійснив свій перший політ 20 травня 1977 року з летовища в Жуковському, пілотував його льотчик-випробувач В. С. Ільюшин[en].

Базуючись на науково-дослідних роботах Центрального аеродинамічного інституту СРСР, була вибрана конструкція, яка називається інтегральним планером: коли носова частина і фюзеляж плавно переходять в крило, формуючи з ним єдине ціле.

Літак оснащувався двома двигунами АЛ-21Ф3 виробництва КБ Люльки з форсажними камерами. Вони забезпечували тягу 76,5 кН в бойовому режимі і 110,5 кН на повному форсажі. Крило було дуже гладким, без передкрилків і протифлатерних балансирів, зі звичайними елеронами і закрилками. Коренева частина з напливом мала кут стрілоподібності 80°, середня частина по передній кромці 44° з переходом в закінцівку вигнутої форми. Т-10 мав чотири вузли підвіски знизу і чотири аеродинамічні гребені зверху крила. Кілі встановлювались вертикально над мотогондолами, хвостові стабілізатори були цільноповоротні. Головні стійки шасі кріпились до кореневої частини крила. Великі передні стулки шасі використовувались також як аеродинамічні гальма. Передня стійка містилась під кабіною пілота і ховалась поворотом назад. На літаку передбачалось встановлення РЛС, але на момент створення Т-10 вона ще не була завершена, тож замість неї в носовій частині був встановлений баласт для збереження центрування.

Перші чотири прототипи були створені самим КБ в Москві, причому в Т-10-2 були внесені деякі модифікації — гладку передню кромку крила, з відхильним переднім носком, скошені хвостові стабілізатори, електродистанційне керування і збільшений на 1000 л об'єм внутрішніх баків. 7 липня 1978 Т-10-2 розвалився в повітрі через випадковий вихід за межі допустимого перевантаження. В катастрофі загинув льотчик-випробовувач — Євгеній Соловйов. Т-10-3 і Т-10-4 вже споряджались штатними двигунами АЛ-31Ф. Т-10-3 здійснив свій перший політ 23 серпня 1979, а Т-10-4 31 жовтня 1979. П'ять наступних прототипів(Т-10-5, Т-10-6, Т-10-9, Т-10-10, Т-10-11) будувались на заводі в Комсомольську-на-Амурі але на них ставились АЛ-21Ф

Т-10С

[ред. | ред. код]

Згодом стало зрозуміло, що за своїми характеристиками Т-10 поступається F-15, тоді було прийняте дуже важке і непросте рішення перепроєктувати літак, хоча в Комсомольську-на-Амурі вже все було готове для початку серійного виробництва.

Два прототипи Т-10-7 і Т-10-8, згідно з новими стандартами, було перероблено під керівництвом Симонова та перейменовано на Т-10С-1 і Т-10С-2 відповідно.

Напливи крила були змінені для збільшення підйомної сили, скруглені закінцівки зникли й крило набуло трапецієподібної форми, у ролі протифлатерних вантажів на консолях були встановлені пускові пристрої ракет «повітря — повітря». Загальну кількість точок підвіски вдалося збільшити з восьми до десяти. Двигуни були розміщені по-іншому, що збільшило обтічність нижньої задньої частини фюзеляжу, також були змінені обводи носової частини, яка була збільшена для розміщення більшої РЛС. Елерони й закрилки були замінені флаперонами. У кореневій частині правої консолі крила розробники встановили авіаційну гармату ГШ-30-1. Кілі були збільшені й зміщені до країв на балки, до яких кріпились стабілізатори. Передні стулки стійок шасі, які грали роль гальмівних щитків, замінили класичним гальмівним щитком зверху фюзеляжу, який розташовувався за кабіною пілота. Через це ліхтар кабіни тепер не зсувався назад, а підіймався. Передню стійку шасі перемістили на три метри назад, що збільшило маневреність при рулюванні й запобігло попаданню сторонніх предметів у повітрозабірники. Їх додатково спорядили захисними решітками, які автоматично опускались і підіймались при посадці й зльоті. На перших Т-10 ділянка фюзеляжу між соплами була плоска і коротка, а на Т-10С її замінили довгою циліндричною балкою, в якій містився гальмівний парашут, дипольні відбивачі та теплові пастки. Перший політ Т-10С-1 здійснив 20 квітня 1981, пілотував його знову В. С. Ільюшин.

Перші прототипи Су-27 мали дуже високу аварійність, так Т-10С-1(Т-10-7) через брак пального був покинутий Ільюшиним в повітрі[2]. Т-10-12 (другий льотний прототип Т-10С) у грудні 1981 був зруйнований в результаті польоту на граничному режимі. Тоді пілот, Олександр Комаров, загинув. При іншому польоті на граничному режимі у Т-10-17 Миколи Садовникова зруйнувалась частина лівої консолі крила, але пілот зміг відновити керування і посадити літак з обрубаним крилом.

Зовні Т-10С були дуже схожі на серійні Су-27, хоча деякі відмінності були. Так, на серійних Су-27 кілі були «обрізані» під кутом, а не горизонтально, також знизу фюзеляжу під кілями, для покращення керування, були встановленні підбалкові гребені (фальшкілі)[джерело?]. Також на ліхтарі кабіни серійних Су-27 з'явилася інша оправа.

Модифікації

[ред. | ред. код]

Радянські

[ред. | ред. код]
  • Т-10 («Flanker-A») — прототип;
  • Т-10С — прототип з покращеною конструкцією ;
  • П-42 (Т-10-15) — спеціальна версія з полегшеною конструкцією, на якому протягом 1986—1990 років було встановлено 41 офіційно зареєстрований рекорд зі швидкопідйомності та висоти польоту;
  • Су-27 — передсерійна версія з двигуном АЛ-31;
  • Су-27С (Су-27/«Flanker-B») — основна серійна модифікація, одномісний винищувач-перехоплювач з двигуном АЛ-31Ф;
  • Су-27П — версія для військ ППО;
  • Су-27УБ (Т-10У/«Flanker-С») — двомісна навчально-бойова модифікація. Серійно випускається з 1986 року;
  • Су-27УП — навчально-патрульна серійна модифікація для військ ППО. Особливістю цієї версії є наявність системи дозаправки у повітрі;
  • Су-27СК — експортна модифікація;
  • Су-27УБК — двомісна експортна модифікація Су-27УБ;
  • Су-27К (Су-33/ «Flanker-D») — палубна версія; Сьогодні літаки такого типу використовуються на єдиному російському авіаносці «Адмірал Кузнєцов»;
  • Су-27М («Flanker-E/F») — покращена версія Су-27С, яка лягла в основу новіших винищувачів — Су-35 та Су-37.

Пострадянські

[ред. | ред. код]
  • Су-27ПД — одномісна несерійна демонстраційна модифікація із покращеною системою дозаправки в повітрі;
  • Су-27ПУ — двомісна несерійна модифікація, яка лягла в основу літака Су-30;
  • Су-30М/Су-30МК — нова генерація двомісного винищувача Су-30, що серійно виробляється в Росії з середини 1990-х. Версія Су-30МК, та її модифікації, успішно постачається на експорт;
  • Су-27СМ — серійна модифікація російських Су-27С з використанням технологій, які були відпрацьовані на Су-27М;
  • Су-27СКМ — експортна версія Су-27СМ;
  • Су-27УБМ — модернізована версія Су-27УБ;
  • Су-27УБ1М — українська модернізована версія Су-27УБ;
  • Су-27УП1М — українська модернізована версія Су-27УП;
  • Су-27С1М — українська модернізована версія Су-27С;
  • Су-27П1М — українська модернізована версія Су-27П;
  • Су-27СМ2/СМ3 — подальший розвиток Су-27СМ;
  • Су-32/Су-27ИБ — двомісний винищувач-бомбардувальних з сидіннями пілотів, що розташовані пліч-о-пліч. Його подальшим розвитком є Су-34;
  • Су-27КУБ/Су-33УБ — двомісна модифікація корабельних Су-33;
  • Су-35БМ/Су-35С — найновіший представник сімейства Су-27, подальший розвиток Су-35 з новим радаром та авіонікою.

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (з 2022)

У проміжок між 6 та 7 травня 2022 року по об'єктах на захопленому росіянами острові Зміїний було завдано бомбового удару парою українських Су-27. Внаслідок бомбового удару було зруйновано кілька будівель[3][4].

29 вересня 2022 року стався інцидент, коли пілот російського Су-27, що виконував перехоплення та супровід британського RC-135W Rivet Joint в міжнародному повітряному просторі над Чорним морем невірно зрозумів отриману команду від наземного центру керування польотом та здійснив пуск двох ракет повітря-повітря по британському літаку-розвіднику. Однак, через технічні несправності обидві ракети не влучили[5].

На початку вересня 2022 року були поширені фотографії українського Су-27 з підвішеною парою протирадіолокаційних ракет AGM-88 HARM[6]. А в серпні 2023 року стало відомо, що українські Су-27 були пристосовані для скидання керованих авіабомб JDAM-ER[7].

У січні 2023 року Аль-Джазіра поширила відео застосування українських Су-27 на бахмутському напрямку.

24 березня 2024 було пошкоджено 3 літаки Су-27 уламками ракет на аеродромі «Бельбек»[8].

Оператори

[ред. | ред. код]
Країни-оператори Су-27

Всього в СРСР та Росії, не рахуючи нових модифікації типу Су-30, Су-35 та Су-37, було випущено 680 винищувачів Су-27. Сьогодні вони використовуються такими країнами:

  • Ангола Ангола — 6 Су-27/УБ, станом на 2024 рік[9][10].
  • Білорусь Білорусь — 21 Су-27/УБ на зберіганні, станом на 2024 рік[11].
  • В'єтнам В'єтнам — 6 Су-27СК та 5 Су-27УБК, станом на 2024 рік[12].
  • Еритрея Еритрея — 1 Су-27 та 1 Су-27УБК, станом на 2024 рік[13].
  • Ефіопія Ефіопія — 8 Су-27 та 3 СУ-27УБ, станом на 2024 рік[14].
  • Індонезія Індонезія — 2 Су-27СК, 3 Су-27СКМ[15].
  • Казахстан Казахстан — 20 Су-27 та 4 Су-27УБ, станом на 2024 рік[16].
  • Монголія Монголія — 4 Су-27 на 2012[17]
  • КНР КНР — 46 літаків (куплені до 1996 року), 1998 року підписано угоду про збірку 200 винищувачів під маркою J-11. Станом на 2024 рік на озброєнні знаходиться 32 Су-27УБК[18]
  • Росія Росія — станом на січень 2014 року в експлуатації знаходилося 359 літаків Су-27, включаючи 225 Су-27, 70 Су-27СМ, 12 Су-27СМ3 і 52 Су-27УБ[19]. Станом на 2024 рік, за даними World Air Forces, в експлуатації знаходиться менше 403 Су-27[20]. Програма модернізації розпочалася у 2004 році[21][22]. Повідомлялося, що в 2012 році половина флоту Су-27 була модернізована[23]. Станом на 2018 рік, Повітряно-космічні сили Росії отримували літаки, модернізовані до стандарту СМ3[24][25][26][27].
  • США США — 2 літаки було доставлено до США у 1995 році[28]. Ще 2 винищувачі такого типу, які були придбані в України у 2009 році, знаходяться в приватному користуванні[29].
  • Узбекистан Узбекистан— 26 Су-27/УБ на зберіганні, станом на 2024 рік[30]
  • Україна Україна — 64 літаки станом на 2017 рік[31]. З них 18 Су-27 на озброєнні станом на 2024 рік[32].

Україна

[ред. | ред. код]
Су-27 на День Незалежності України (2009)

Літак Су-27 спільно із літаком МіГ-29 є основним літаком винищувальної авіації ВПС України та використовується для боротьби з літаками, вертольотами та крилатими ракетами супротивника у повітрі, а також ураження наземних (морських) об'єктів.

Після розпаду СРСР, який мав 513 машин цього типу, Україна отримала 67 літаків[33]. 27 липня 2002 року один літак зазнав аварії під час авіаційного шоу на Скнилівському летовищі. У 2009 році Україна продала 2 літаки (навчально-бойова модифікація) до США.

Місця дислокації Су-27 в Повітряних Силах України:

Аварії та катастрофи

[ред. | ред. код]

Точна кількість аварій Су-27 невідома. Нижче в таблиці подано список найвідоміших інцидентів за участі літаків такого типу:

Дата Приналежність Місце катастрофи Обставини Постраждалі та жертви Відео
13 вересня 1987 СРСР Війська ППО СРСР Баренцеве море Зіткнення з норвезьким патрульним літаком Lockheed P-3 Orion[34] Немає[34]. Відсутнє.
9 вересня 1990 СРСР СРСР Італія муніципалітет Сальгареда Розбився під час демонстраційного польоту[35]. Двоє загинуло[35]. Su-27 crash Salgareda Airshow 1990  на YouTube
24 квітня 1992 Україна ВПС України Україна Миргород. Су-27УБ розбився під час показового виступу. Причиною було названо помилку пілотів[36]. Один пілот загинув, інший — успішно катапультувався[36]. Катастрофа Су-27 в Миргороді на YouTube
12 грудня 1995 Росія ВПС Росії В'єтнам Камрань Під час заходу на посадку в складних метеоумовах розбилися два винищувачі Су-27 (БН 07 та 09) та один Су-27УБ (БН 19) з пілотажної групи «Російські Витязі». Причиною катастрофи було названо погану організованість пілотів[37]. Четверо пілотів[37]. Відсутнє.
23 травня 1996 Білорусь ВПС Білорусі Білорусь Барановицький район Літак Су-27П упав через пожежу бокового обтічника хвостової частини фюзеляжу[38]. Пілот загинув[38]. Відсутнє.
21 червня 1997 Росія ВПС Росії Братислава Літак зі складу пілотажної групи «Російські Витязі» під час авіашоу SIAD'97 здійснив аварійну посадку з невипущеними шасі[39]. Ніхто не постраждав[39]. Су-27 в Братиславі на YouTube
27 липня 2002 Україна ВПС України Україна Скнилівський аеродром, Львів Скнилівська трагедія стала найкривавішою в історії авіашоу. Тоді на натовп глядачів упав Су-27УБ, яким керували полковник Володимир Топонар і другий пілот полковник Юрій Єгоров. За висновком розслідування було доведено вину пілотів. 77 загинуло. 250 постраждало[40]. Су-27 в Львові на YouTube
16 серпня 2009 Росія ВПС Росії Росія Жуковський Під час авіашоу МАКС-2009 літаки пілотажної групи «Російські Витязі» Су-27 та Су-27УБ зіткнулися в повітрі. 2 загинуло. 6 постраждало[41].
30 серпня 2009 Білорусь ВПС Білорусі Польща Радом Під час виконання фігур вищого пілотажу Су-27УБ зазнав катастрофи. Завдяки героїзму пілотів тоді вдалося уникнути жертв серед цивільних[42]. 2 пілотів загинуло[42]. Катастрофа в Радомі на YouTube
14 серпня 2010 Росія ВПС Росії Росія поблизу Комсомольська-на-Амурі Су-27СМ зазнав катастрофи незадовго після свого зльоту[43]. Пілот загинув[43].
16 жовтня 2018 Україна ВПС України Україна Вінницька область Су-27УБ зазнав катастрофи під час навчань «Чисте небо 2018» Обидва пілоти (українець та американець) загинули[44].
15 грудня 2018 Україна ВПС України Україна Житомирська область Су-27 зазнав катастрофи під час планового польоту при заході на посадку. Пілот Олександр Фоменко загинув.
12 жовтня 2019 Ефіопія ВПС Ефіопії  Ефіопія у 50 км на південний схід від Аддіс-Абеби Під час навчально-тренувального польоту розбився винищувач Су-27УБ зі складу місцевих військово-повітряних сил. Причиною називають загоряння двигуна. Загинули обидва льотчики — інструктор та стажер[45]
28 березня 2024 Росія ВПС Росії Україна поблизу Севастополя. Загорівся та впав у море поблизу тиммчасово окупованого м. Севастополя Пілот катапультувався[46]
19 травня 2024 Росія ВПС Росії Росія російський аеродром у станиці Кущевська Краснодарського краю Українські дрони успішно атакували російський аеродром. Знищено літак групи “Русские Витязи”[47].

Тактико-технічні характеристики літака

[ред. | ред. код]
Схема Су-27 в 3 проекціях
B-52H, закріплений за 5-м бомбовим крилом, супроводжується двома українськими Су-27 під час місії Bomber Task Force Europe, 23 вересня 2020 року

Дані для літака СУ-27СК взяті з: Sukhoi Su-27 Flanker Gordon та Davison (2006)[48], Sukhoi[49], KnAAPO[50], Deagel.com[51], Airforce-Technology.com[52]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Екіпаж: 1 людина
  • Довжина: 21,9 м
  • Розмах крила: 14,69 м
  • Висота: 5,92 м
  • Площа крила: 62 м²
  • Коефіцієнт видовження крила: 3,5
  • Кут стрілоподібності по передній межі: 42°
  • Маса порожнього: 16 380 кг
  • Нормальна злітна маса: 23 400 кг
  • Максимальна злітна маса: 33 000 кг
  • Маса палива у внутрішніх баках: 9400/5200 кг повний/неповний варіант заправки
  • Об'єм паливних баків: 11 975/6680 л повний/неповний варіант заправки
  • Силова установка: 2 × ТРДДФ АЛ-31Ф
    • Безфорсажна тяга: 2 × 75,22 кН
    • Форсажна тяга: 2 × 122,6 кН

Льотні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Максимальна швидкість:
    • на великій висоті: M=2,35 (2500 км/год на висоті 12000 м)
    • на малій висоті 200 м: M=1,13 (1400 км/год)
  • Бойовий радіус: 440 км біля землі та 1500 на висоті
  • Перегінний радіус: 3800 км
  • Практична стеля: 18 500 м
  • Швидкопідйомність: 300 м/с
  • Навантаження на крило: 377,9 кг/м²
  • Тягооснащеність: 1,07 з 56% внутрішнього палива (0,91 з повним паливом)
  • Максимальне експлуатаційне перевантаження: +9,0 g

Озброєння

[ред. | ред. код]
  • Стрілецько-гарматне: 1×30 мм авіаційна гармата ГШ-30-1, 150 сн.
  • Точки підвісу: 10[49]
  • Бойове навантаження: 4 430 кг[49]
  • Керовані ракети:
    • ракети «повітря-повітря»:
    • ракети «повітря-земля»:
      • 6 × Х-29 — у версії Су-27СМ
      • 6 × Х-31 — у версії Су-27СМ
      • 2 × AGM-88 HARM — модифіковані Су-27 для потреб ПС ЗСУ [6]
  • Некеровані ракети:
    • 80 × С-8
    • 20 × С-13
    • 4 × С-25
  • Бомби:

Авіоніка

[ред. | ред. код]
      • РЛС: РЛПК-27 з дальністю виявлення цілі до 100/40 км (дальність виявлення цілі назустріч (у передній півсфері)/навздогін (у задній півсфері))
      • Оптико-електронний комплекс: ОЭПС-27
      • Шоломна система індикації: «Щілина-3УМ» (рос. «Щель-3УМ»)

Літаки для порівняння

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Russia Air Force Handbook. World Strategic and Business Information Library. Washington, D.C.: International Business Publications USA. 2009. с. 167. ISBN 978-1-43874-019-5.
  2. ↑ Ильюшин Владимир Сергеевич » Испытатели. Испытатели (ru-RU) . 3 березня 2010. Процитовано 1 серпня 2018.
  3. ↑ Українські Су-27 розбомбили рашистів на острові Зміїний. Мілітарний. 7 травня 2022.
  4. ↑ Пара українських літаків завдало потужніший бомбовий удар по рашистам на Зміїному. Defense Express. 7 травня 2022.
  5. ↑ Thomas Newdick (14 вересня 2023). Russian Su-27’s Missile Missed RC-135 Spy Plane After Deliberate Launch: Report. The War Zone. The Drive.
  6. ↑ а б Thomas Newdick (9 вересня 2022). Ukraine’s Su-27s Appear To Be Wielding Anti-Radiation Missiles Now Too. The War Zone. The Drive.
  7. ↑ а б Thomas Newdick (24 серпня 2023). Ukraine’s Su-27s Are Launching JDAM-ER Winged Bombs Too. The War Zone. The Drive.
  8. ↑ Інсайдер UA. Telegram. Процитовано 24 березня 2024.
  9. ↑ IISS, 2024, с. 472.
  10. ↑ «Directory: World Air Forces». Flight International, 14-20 December 2010
  11. ↑ IISS, 2024, с. 183.
  12. ↑ IISS, 2024, с. 326.
  13. ↑ IISS, 2024, с. 490.
  14. ↑ IISS, 2024, с. 492.
  15. ↑ Індонезія візьме позику на закупівлю шести винищувачів «Сухого»
  16. ↑ IISS, 2024, с. 187.
  17. ↑ news — БХ-ын сайд тайлангаа тавив [Архівовано 1 липня 2015 у Wayback Machine.]. News.mn. Retrieved on 2013-1-31.
  18. ↑ IISS, 2024, с. 260.
  19. ↑ "World Military Aircraft Inventory". 2014 Aerospace: Aviation Week and Space Technology, January 2014
  20. ↑ World Air Forces 2024. Flightglobal Insight. 2024. Процитовано 31 травня 2024.
  21. ↑ Су-27 предлагают списать. Samara Airlines (рос.). 18 червня 2011. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 1 квітня 2015. [Архівовано 2015-06-29 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Air Forces Monthly, December 2010.
  23. ↑ Авиапарк Су-27 ВВС РФ модернизирован более чем на 50%, до конца года ожидается поступление первых шести серийных Су-35. Center for Analysis of the World Arms Trade (рос.). 13 березня 2012. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 4 лютого 2015.
  24. ↑ Летчики ЮВО получат более 40 единиц авиатехники. vpk-news.ru (рос.). 10 жовтня 2014. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 4 лютого 2015. [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]
  25. ↑ Истребительная авиация ЮВО пополнилась модернизированными самолетами Су-27СМ3. Center for Analysis of the World Arms Trade (рос.). 30 жовтня 2018. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 2 лютого 2019.
  26. ↑ Истребительная авиация ЮВО пополнилась звеном новых модернизированных самолетов Су-27СМ3. Center for Analysis of the World Arms Trade (рос.). 19 листопада 2018. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 2 лютого 2019.
  27. ↑ Истребительная авиация ЮВО пополнилась звеном новых модернизированных самолетов Су-27СМ3 поколения 4++. Center for Analysis of the World Arms Trade (рос.). 29 грудня 2018. Архів оригіналу за 31 грудня 2018. Процитовано 2 лютого 2019.
  28. ↑ Gordon and Davison 2006, p. 101
  29. ↑ Украина продала США два истребителя Су-27
  30. ↑ IISS, 2024, с. 216.
  31. ↑ International Institute for Strategic Studies: The Military Balance 2017. p.-229
  32. ↑ IISS, 2024, с. 213.
  33. ↑ Русская сила — современное оружие. Архів оригіналу за 23 серпня 2009. Процитовано 3 грудня 2009.
  34. ↑ а б http://www.airforce.ru/awm/hotsky/hotsky3.htm
  35. ↑ а б http://www.buran.ru/htm/crash.htm
  36. ↑ а б http://zn.ua/ARCHIVE/vragu_ne_pozhelal_by_okazatsya_na_ih_meste-29134.html[недоступне посилання з липня 2019]
  37. ↑ а б http://www.vz.ru/society/2009/8/16/317966.html
  38. ↑ а б http://aviacrash.ucoz.ru/load/voennaja_aviacija/katastrofa_samoleta_su_27p_proisshedshaja_23_maja_1996_goda/2-1-0-7
  39. ↑ а б http://kommersant.ru/Doc/1223843/Print
  40. ↑ Сьогодні — роковини Скнилівської трагедії
  41. ↑ (рос.)«Русские витязи» не примут участие в МАКСе-2009
  42. ↑ а б (рос.)Упавшим Су-27УБ управлял один из руководителей белорусских ВВС
  43. ↑ а б (рос.)Комсомольская Правда-Хабаровск
  44. ↑ Внаслідок катастрофи Су-27 на Вінниччині загинув полковник Іван Петренко. 16.10.2018, 22:24
  45. ↑ Авіакатастрофа в Ефіопії: падіння винищувача Су-27. Український мілітарний портал. 15 Жовтня 2019.
  46. ↑ У Севастополі в Чорне море впав військовий літак окупантів: що відомо. Автор: Катерина Глянько. 28.03.2024, 17:29
  47. ↑ Голос українською / Знищено літак групи “Русские Витязи”
  48. ↑ Gordon; Davison, 2006, с. 91—92, 95—96.
  49. ↑ а б в Su-27SK: Aircraft Performance. Sukhoi. Архів оригіналу за 16 липня 2011. [Архівовано 2011-07-16 у Wayback Machine.]
  50. ↑ Sukhoi Su-27SKM single-seat multirole fighter. KnAAPO. Архів оригіналу за 8 жовтня 2013. [Архівовано 2013-10-08 у Wayback Machine.]
  51. ↑ Su-27. Deagel.com. Архів оригіналу за 30 червня 2017.
  52. ↑ Su-27 Flanker Front-Line Fighter Aircraft, Russia. Airforce-Technology.com. 16 липня 2021. Архів оригіналу за 3 липня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Су-27

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Су-27&oldid=43962066