Реальна зустріч із віртуальною подругою )

Починаючи вести свій блог, я навіть не уявляла, що в результаті отримаю не лише море задоволення і цікавої інформації, а ще і нових подруг, які із віртуальних плавно «переростуть» в реальних! Але сталося, на щастя, саме так, тож сьогодні з радістю представляю вам невеличкий фотосет, в якому брала участь відома в блогосвіті фотограф Lusylka, вона ж Юлія Лиса – автор чудового блогу «Мої фотографії та їхня біографія».

Краса Карпат

Карпати – це моя давня любов, яку не здатен пересилити навіть потяг до розкішних заморських курортів! Намагаюся їздити туди хоча би раз на рік – за потужною енергетикою зелених гір, кришталево чистим повітрям і заспокійливим шепотом швидких і неглибоких річечок…

Стівен Кінг. Країна розваг

Далекі сімдесяті, парк атракціонів на пляжі, студент-добряга і маленький хлопчик в інвалідному візку… Стівен Кінг таки вміє закрутити інтригу! Як ви вже здогадалися, для цього письменника в мене заготовані виключно компліменти, бо від читання його книг я отримую істинне задоволення!

Як завжди у Кінга, в романі присутні і хороший гумор, і трохи містики, і до сліз розчулююча доброта простих людей. Втім, вистачає і жорстокості, як і в реальному житті. А історія така: молодий хлопець з розбитим серцем влаштовується на роботу в парк розваг, де колись сталося  жахливе вбивство. З тих пір там живе примара жертви, але головним персонажем дійства виявляється, як не дивно, зовсім не вона, а, скоріше, житель розташованого поряд узбережжя – хлопчик-інвалід, що має дар медіума. Будуть в романі і пошуки вбивці, і епізоди першого кохання, і героїчні вчинки – прихильники таланту Кінга обов’язково залишаться задоволені. А майстерність і доступність викладу однієї з найцікавіших оповідок цього чудового письменника примусять вас залишити всі свої справи і обов’язково дізнатись, чим закінчиться історія…  

Накопичилось, або Балада про декрет )

Вам хочеться іноді вище злетіти?

Здається, що там – кольори яскравіші?

Для жінки це складно. То стримують діти,

А то й чоловік капризує не гірше!

Сімейні проблеми, борщі, прибирання,

Там встигнути треба, і там – не забути…

Подивишся вгору – і тихе зітхання:

Коли ж себе Жінкою зможеш відчути?

Щоб в домі порядок, і діти спокійні,

Ніхто не голодний, ніхто не хворіє,

А від чоловіка – слова чародійні:

«Кохана! Від тебе душа моя мліє!

Тримай ось квиточок на острів безлюдний,

Улюблена книга твоя – вже у сумці,

Вікенд проведеш одинокий і чудний…»

Це щастя! Це рай! Але тут же на думці:

«А як там синочок? Чи все з ним нормально?

А доця маленька – здорова, сміється?

А квіти политі? Харчуєтесь файно?

 Коротше, без мене не так вам живеться.

Вертаюсь, вертаюсь, так всім спокійніше.

Та й нащо той острів мені – розсмішили!»

 Такі ми, жінки. І що найцікавіше:

Від буднів втікти ми би і не хотіли!

Нам треба лиш трішки: хвилинку для себе,

Ну, може, годинку (на шопінг з прицілом).

А так для сім’ї ми – хоч зірочку з неба,

Лиш не підрізайте декретницям крила!!!

Фото не моє, бо я про таке поки що тільки мрію )))