Hiro H1H
| Hiro H1H | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | летючий човен |
| Перший політ: | 1927 |
| Прийнятий на озброєння: | 1929 |
| Знятий з озброєння: | 1938 |
| Період використання: | 1929–1938 |
| На озброєнні у: |  Імперський флот Японії |
| Розробник: | Hiro Naval Arsenald |
| Всього збудовано: | 65 |
| Екіпаж: | 6 осіб |
| Крейсерська швидкість: | 155 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 170 км/год |
| Тривалість польоту: | 14,50 год |
| Практична стеля: | 3 000 м |
| Довжина: | 15,11 м |
| Висота: | 5,19 м |
| Розмах крила: | 22,97 м |
| Площа крила: | 125,00 м² |
| Споряджений: | 6 100 кг |
| Двигуни: | 2 х Lorraine W-12, 2 х 450 к.с. |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | бомби до 300 кг |
| Кулеметне озброєння: | 2 х 7,7-мм кулемети |
Hiro H1H у Вікісховищі | |
Хіро H1H (англ. Hiro H1H) — серійний летючий човен Імперського флоту Японії 20-30-х років 20 століття. Виготовлявся флотськими арсеналами в Хіро, Йокосуці і компанією Aichi.
На початку 1920-х років Імперський флот Японії розгорнув будівництво ліцензійних летючих човнів Felixstowe F.5. За умовами ліцензії був передбачений випуск 60 летючих човнів. Але ця кількість не покривала потреб флоту, тому на базі англійської конструкції був розроблений свій човен, який отримав назву Летючий човен Тип 15 (яп. 一五式飛行艇, Ічіґо-шікі Хікотей), або Н1Н в короткій системі позначень. На відміну від англійського літака, японський мав менший розмах крил, меншу кількість міжкрильних стійок та іншу форму фюзеляжу.
H1H був суцільнодерев'яним біпланом з полотняною обшивкою. Було випущено декілька модифікацій — H1H1, H1H2, H1H3, які відрізнялись двигуном (Lorraine W-12 або Lorraine V-12 потужністю 450 к.с. або BMW VII потужністю 500 к.с.) та типом гвинта (дво- або чотирилопасний). Озброєння складалось з двох 7,7-мм кулеметів у турелях у носовій та середній частині літака. Літак міг нести до 30 кг бомб.
- H1H1 — модифікація, оснащена 2 двигунами Lorraine W-12 (потужність 450 к.с.)
- H1H2 — модифікація, оснащена 2 двигунами Lorraine W-12 (потужність 450 к.с.) або 2 двигунами BMW VII (потужність 500 к.с.)
- H1H3 — модифікація, оснащена 2 двигунами Lorraine V-12 (потужність 450 к.с.) і чотирилопасними гвинтами. Виготовлявся виключно компанією Aichi в кількості 45 літаків.[1]
Летючі човни H1H стали основою парку морської розвідувальної та патрульної авіації у 30-х роках 20-го століття. Вони несли службу в береговій обороні Японії. У бойових діях участі не брали.
Останні екземпляри були списані в кінці 30-х років, пізніше, ніж Hiro H2H, Kawanishi H3K, Hiro H4H, головним чином через свою надійність та величезну, 14-годинну тривалість польоту, що дозволяла довго патрулювати акваторію.
- Екіпаж: 6 чоловік
- Довжина: 15,11 м
- Висота: 5,19 м
- Розмах крил: 22,97 м
- Площа крил: 125,00 м ²
- Маса пустого: 4 020 кг
- Маса спорядженого: 6 100 кг
- Двигуни: 2 х Lorraine W-12
- Потужність: 2 х 450 к. с.
- Максимальна швидкість: 170 км/год
- Крейсерська швидкість: 155 км/год
- тривалість польоту: 14 г 30 хв
- Практична стеля: 3 000 м
- Кулеметне: 2 × 7,7 мм кулемети
- Бомбове навантаження:
- до 300 кг бомб
- Robert C. Mikesh, Shorzoe Abe. Japanese Aircraft 1910-1941. — Maryland : Naval Institute Press, 1990. — 293 с. — ISBN 1557505632. (англ.)
- Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912—1945 ISBN 83-86776-50-1 (пол.)
- ↑ Mikesh, 1967, с. 66.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Hiro H1H
| Літаки Японського Імперського флоту | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Винищувачі |
|  · | |||||||
| Бомбардувальники |
| ||||||||
| Розвідники |
| ||||||||
| Транспортні літаки | |||||||||
| Літаючі човни | |||||||||
| Навчальні літаки | |||||||||
| Літаки спеціального призначення | |||||||||
