Перейти до вмісту

Нектарин

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нектарин

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Ряд: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Мигдалеві (Amygdaloideae)
Рід: Слива (Prunus)
Підрід: Мигдаль (Amygdalus)
Вид: Персик
Prunus persica
Синоніми
Amygdalus persica L.
Persica vulgaris Mill.
Persica platycarpa Decne.
Посилання
Вікісховище: Nectarines
Віківиди: Prunus persica

Нектарин[1][2] (Prunus persica var. nucipersica) — різновид персика звичайного. Від власне персика насамперед відрізняється плодами з гладкою шкіркою (звідси назва голоплідний персик). На відміну від персикових дерев, нектарин більш витривалий, стійкий до шкідників, тому є цінною культурною рослиною.

Назва цього плоду походить від слова «нектар» і зумовлена тим, що плоди нектарина містять багато цукрів — нектару.

Нектарин на дереві
Нектарин під час дощу

Хімічний склад

[ред. | ред. код]

За даними USDA Nutrient Database в 100 г нектарина міститься:

Енергетична цінність 
у 100 г міститься
Вуглеводи 10,55 г
Білки 1.06 г
Жири 0.32 г
Вітаміни 
у 100 гр. міститься
Вітамін A(бета-каротин) 0.02 мг
Вітамін B1(тіамін) 0.03 мг
Вітамін B2(рибофлавін) 0.03 мг
Вітамін B3 (PP)(ніацин) 1.13 мг
Вітамін В4 (холін) 6.2 мг
Вітамін В5 (пантотенова кислота) 0.18 мг
Вітамін В6 (піридоксин) 0.025 мг
Вітамін В9(фолієва кислота) 0,005 мкг
Вітамін C 5.40 мг
Вітамін Е (токоферол) 0.77 мг
Вітамін К 0.0022 мг
Каротин 0.00 мг
Макроелементи 
у 100 гр. міститься
Калій 201 мг
Кальцій 6 мг
Магній 9 мг
Натрій 0 мг
Фосфор 26 мг
Мікроелементи 
у 100 гр. міститься
Залізо 0.28 мг
Марганець 0.0054 мг
Мідь 0.0086 мг
Цинк 0.0170 мг
Селен 0.0001 мг
Нектарин у розрізі
Нектарин цвіте


За смаком, поживними властивостями й хімічним складом нектарини дуже близькі до персиків. Однак провітаміну А в них майже у два рази більше, ніж в персиках. До складу нектаринів також входять калій, фосфор, магній і натрій, нікотинова кислота, сірка та кремній. За вмістом вітаміну С нектарин не поступається цитрусовим. Також склад нектарина багатий на лимонну і яблучну кислоти, клітковину, пектин, фруктозу і сахарозу, а також деякі біофлавоноїди.

За смаком нектарини трохи солодші за персики, але менш калорійні. Проте калорійність нектарина досить висока: він містять 267 кДж на 100 грамів продукту, переважно завдяки вмісту цукру, тому їх не варто вживати у великій кількості діабетикам і людям з підвищеною масою тіла.

Походження і виникнення нектарина

[ред. | ред. код]

Існує версія, що нектарин є гібридом персика і сливи, а можливо, і абрикоса. Але, на думку фахівців, це лише міф, хоч і дуже поширений, а сам нектарин отриманий методом селекції або простою мутацією персиків.

Батьківщиною нектарина вважають Китай, де його вирощують протягом уже декількох тисячоліть. Через Персію і Грецію цьому плоду вдалося досягти Стародавнього Риму, а далі поширитися по всій Європі. У наш час нектарин вирощують у багатьох країнах світу, а найбільші його виробники — Італія, Кіпр, Греція, Туніс та країни колишньої Югославії.

Використання

[ред. | ред. код]

Вживають нектарин переважно сирим, оскільки він у такому випадку дає лужний осад. Але не менш корисний і смачний він і в сушеному вигляді. Також нектарин можна заготовлювати про запас аналогічно персикам: робити варення, джеми, консервувати, заморожувати.

Кісточки деяких сортів нектарина за біологічним складом подібні до мигдалю, завдяки чому придатні для заміни мигдалю. З кісточок певних сортів цього плоду отримують ефірну олію, яка застосовується для виготовлення ліків і мазей. Шкаралупу від кісточок нектарина використовують у виробництві активованого вугілля. Крім того, широке застосування знайшла деревина нектарина. Завдяки своїй красивій фактурі і здатності до легкого полірування її часто використовують для виготовлення сувенірів.

Під час цвітіння дерева нектарина не тільки дуже гарні, але також є відмінними медоносами. Їх великі яскраві квітки випускають аромати ефірних олій, що привертає увагу бджіл.

Корисні властивості нектарина

[ред. | ред. код]

Високий вміст вітамінів і мінеральних речовин забезпечує профілактику авітамінозу, зміцнює імунітет. Корисні речовини, що містяться в цих фруктах, підсилюють секрецію травних і жовчовивідних залоз, сприяють швидкому переварюванню погано засвоєної, важкої або жирної їжі. Клітковина, яку містить нектарин, полегшує роботу кишечника.

Лікувально-профілактичну дію плоду зумовлено наявністю в їх складі комплексу вітамінів, а також мінеральних речовин. Крім того, нектарин є цінним джерелом пектинів, клітковини і фруктози. Вживання нектарина в їжу надає профілактичну дію для онкологічних захворювань, атеросклерозу та гіпертонічної хвороби.

Свіжий сік нектарина допомагає при підвищеній кислотності шлунка, при запорах. Користь нектарина ще і в тому, що це — чудовий природний сечогінний засіб. Деякі сорти нектаринів містять їстівні кісточки, за своїми властивостями віддалено нагадують мигдаль. Їх використовують для приготування лікерів, спиртових настоянок та інших видів алкогольних напоїв.

Високий вміст у плодах нектарина вітамінів А і С сприятливо впливає на шкіру, утримуючи в її клітинах вологу. Високий вміст калію сприяє нормалізації роботи нервової системи, а пектинові сполуки загальмовують активність шкідливих мікроорганізмів. Нерозчинна клітковина, що міститься в нектаринах, необхідна для нормального функціонування кишечника, запобігаючи при цьому розвитку деяких захворювань травного тракту. Розчинна клітковина зі свого боку добре впливає на серцево-судинну систему, оскільки сприяє зниженню рівня холестерину у крові. При збої серцевого ритму, недокрів'ї, підвищеної кислотності шлунка, а також запорах фахівці рекомендують пити до їжі 50 мл свіжого соку нектарина.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Нектарин // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  2. Нектарини // Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.

Посилання

[ред. | ред. код]