Міметезит
| Міметезит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Mim[2] |
| Хімічна формула | Pb₅(AsO₄)₃Cl |
| Nickel-Strunz 10 | 8.BN.05[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | гексагональна сингонія |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | мімезис (давньогрецька мова)[3] |
| Типова місцевість | Йоганнгеоргенштадт[3] |
 Міметезит у Вікісховищі | |
Міметезит (рос. миметезит; англ. mimetesite; нім. Mimet(es)it m, Mimeten m) — мінерал, хлорарсенат свинцю острівної будови, групи апатиту.
Хімічна формула: Pb5Cl[AsO4]3; AsO4 може заміщатися на PO4 з утворенням піроморфіту.
Склад у % (з родовища Бена-е-Падру, Сардинія): PbO — 67,29; Cl — 9,55; As2O5 — 23,16.
Домішки: P2O5, Sb2S5.
Сингонія моноклінна (псевдогексагональна).
Гексагонально-дипірамідальний вид.
Зустрічається у формі призматичних, короткопризматичних (діжкоподібних), рідше голчастих кристалів, а також кулястих та ниркоподібних і гроновидних агрегатів, друз.
Густина 7,2-7,3.
Твердість 3,5-4,0.
Колір блідо-жовтий, жовтувато-коричневий або оранжево-жовтий.
Риса біла.
Блиск від смоляного до напівалмазного.
Прозорий до напівпрозорого.
Злам раковистий.
Крихкий.
Вторинний мінерал, який асоціює з церуситом та лімонітом.
Зустрічається в зоні окиснення свинцевих руд. Відомий в Бадені, Гессе, Саксонії (ФРН), Пршибрамі (Чехія), Нерчинську (Росія), Пюї-де-Дом (Франція). Крім того, є в Англії, Швеції, Намібії, США.
Рідкісний.
Від грецьк. «міметес» — наслідувач (J.F.A.Breithaupt, 1841).
Розрізняють:
- міметезит ванадіїстий (різновид міметезиту, який містить до 4 % V2O5);
- міметезит звичайний (зайва назва міметезиту);
- міметезит кальціїстий (різновид міметезиту, який містить до 9 % СаО);
- міметезит кальціїсто-баріїстий (різновид міметезиту, який містить до 9 % СаО і 8 % ВаО);
- міметезит фосфатистий (різновид міметезиту, який містить до 16 % P2O5);
- міметезит фтористий (різновид міметезиту, який містить фтор, що заміщує хлор).
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Міметезит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Міметезит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
