Білодан
Білодан (Білоданчик, Данчик, Білозорчик, Йванчик-Тарабанчик, Молоданчик, Чорнобривчик та ін.) — давньоукраїнський міфологічний персонаж, оспіваний у веснянках-гаївках, що записані у Західній Україні, найбільше на Коломийщині. Й досі у селах коло Отинії співають таку гаївку:
- Ой ти, ой ти, Білоданчику,
- Поплинь, поплинь до Дунайчику,
- Йа вмий собі біле личенько,
- Протри собі чорні оченьки.
- Розчеши си косу-русоньку,
- Назуй, назуй черевиченьки,
- Та й озьмисі за людвиченьки,
- Шукай собі посестриченьки.
Село Молодятин на Коломийщині має урочище Білі Кирниці, а богиня Дана є уособленням води в давньоукраїнській міфології і в гуцульських піснях та коломийках часто співається «Дана, Сід (Шід), і Рід, і Дана», а тому цілком можливо, що назву самого Молодятина слід виводити від Білодана-Молоданчика Можливо, що колись оспівувалася саме Біла Дана, бо майже в усіх гаївках цього циклу чуємо:
- Умий, умий, біле личенько
- А розчеши жовті косоньки.
На Коломийщині давно навіть дочок кликали словом «синку» і з часом жіночий персонаж перейшов до Білобога, а Білоданчика стали називати Білоданом.
Коли виконується гаївка про Білодана, то дівчата стають у коло (символ сонця), але за руки не беруться: одна дівчина або хлопець, що виконує роль цього персонажа, показує рухами, як Білодан пливе по Дунайчику, як лягає і встає, вмиває личко, чеше коси, береться попід боки, взуває черевички й бере посестру (челядину, товаришку, дівку).
У деяких гаївках оспівується Білобранчик і Білодарчик, що зближує цей персонаж з природою, яка помирає і оживає, тобто ця діва нагадує греко-римську Прозерпіну-Персефону, риси якої менш стерлися в гаївці «Подоляночка».
У Великім Ключеві ще в 1930-ті на Великдень біля церкви гралися «Огірочки», яка за сюжетом також нагадує пісні про Білодана чи Подоляночку.
- Пушик Степан Білоданчик // Енциклопедія Коломийщини, зшиток 2, літера Б. — Коломия: Вік, 1998. — С. 64.
- Володимир Гнатюк. Гаївки // Матеріали до української етнології: в 22 т / НТШ у Львові, Етнографічна комісія. — Львів : З друкарні НТШ, 1909. — Т. 12. — 267 с.
- Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Кн. 1, т. 1: Зимовий цикл / Степан Килимник. — Перевид. — Київ : Обереги, 1994. — 147 с.