Бехерівка
| Бехерівка | |
| Дата створення / заснування | 1807 |
|---|---|
 | |
 | |
| Країна походження |
 Чехія |
| Виробник | Jan Becher – Karlovarská Becherovkad |
| Об'ємна частка спирту | 38 % (V/V) |
| Офіційний сайт | |
 Бехерівка у Вікісховищі | |
Бе́херівка (чеськ. Becherovka; нім. Becher-Bitter) — чеська міцна 38° градусна лікерна настоянка. Рецепт датується 1807 роком. Її виготовив фармацевт та травник Йозеф Бехер в Карлових Варах в Богемії. При виготовленні бехерівки використовують близько 20 рослинних компонентів. У XXI столітті настоянку використовують для значної кількості коктейлів[1].
На початку XIX століття у 1805 році імперський граф Максиміліан Фрідріх фон Плеттенберг-Віттем-Міктінген з прислугами та англійським лікарем Фробігом відвідували курортне місто Карлсбад Австрійської імперії. Вони зупинились в готелі «Haus der drei Lerchen» німецько-богемського фармацевта Йозефа Бехера. Він продавав спеції та косметику. Цікавість до змішування рослинних екстрактів гостей готелю та власника призвела до обговорення й змішування трав для виготовлення нового напою[2]. Коли гості залишали готель доктор Фробіг передав записку рецепту «трав масла та спирту» з короткими зауваженнями, що його це дійсно збентежило[3].
Йозеф Бехер почав проводити експерименти на своєму винному заводі, власником якого він став у 1794 році. Поліпшений рецепт він назвав «Carlsbader English Bitter» та пригощав ним відвідувачів, які скаржились на проблеми зі шлунком[3]. У 1812 році його придбав німецький поет Йоганн Вольфганг фон Гете, про що записав у своєму щоденнику[3]. Пізніше Йозеф Бехер назвав напій зі своїм ім'ям «Karlsbader Becherbitter». У 1838 році його син Йоганн Бехер очолив компанію та вдосконалив рецепт. Він розгорнув виробництво на базі підприємства[cs] батька[4]. Він відкрив виробництво та розширив завод. За часів Йоганна Бехера настоянку почали продавати за межами Австро-Угорщини. Виробництво стало сімейним[3].
За цей час він отримав ряд нагород на ярмарках та виставках в Егері (1871 та 1881 роки), Відень (1871 рік), Прага (1874 та 1891 роки). Розпочався експорт в Німеччину, Іспанію, Італію, Єгипет та Туреччину[3].
Після розпаду Австро-Угорщини та утворення Чехословаччини родина Бехерів змінила бренд на «Becherovka». Споживачі Чехословаччини називали його «13 карловарське цілюще джерело»[3]. У 1934 році бехерівка експортується до США. Наслідувачі рецептури створили аналог «Becherbitter» 1922 року[3].
Після окупації Богемії німецькими військами родину Бехерів не чіпали через німецьке походження, тому виробництво напою продовжилось і мало відносно малі збитки[3]. Після встановлення комуністичного режиму родина з компанією виїхала в Західну Німеччину. У 1949 році Хедда Байер-Бехер перед вигнанням та примусовою передачею рецептури лікеру окупантами заснувала компанію в Кельні «Johann Becher OHG Likörfabrik». Родина продавала «Karlsbader Becher» в пляшках синьо-жовтої етикетки. За цей час дві компанії в Європі виготовляли на оригінальній рецептурі настоянку[3].
У 1967 році в Карлових Варах відкрито виставкову залу, присвячену історії, виробництву та споживанню бехерівки, яку пізніше було перетворено на музей.
У 1972 році кельнську компанію її поглинув концерн Emil Underberg. Він отримав виняткові права на імпорт лікеру у ФРН після згод з націоналізованою компанією в Карлових Варах. Через це заснована в Кельні компанія мала припинити своє виробництво[5].
У 1994 році контракт було розірвано після чого Emil Underberg та Байер-Бехер відновили виробництво в 1997 році. Суд постановив на користь німецького підприємства, проте через деякий час компанію викупила французька компанія Pernod Ricard. Приватизація успішно завершена у 2001 році. Вона залишається власником компанії (має майже 100% акцій)[6].
З 1998 року по 2003 рік існувала словацька Becherovka. Виготовляла її компанія Zdeněk Hoffmann, яка від імені Альфреда Бехера зробила заяву, що рецепт бехерівки передано його дідові у 1939 році. Через декілька років суд постановив рішення на користь чеського виробника[6].
Процес виробництва настоянку тримають під комерційною таємницею. Право на володіння цією інформацією є лише у двох людей. Відомо, що під час виробництва використовують понад 20 видів природних трав.
Спирт з цукрового буряка закуповується в Чехії. Воду використовують з водосховища «Становіце», яке розташоване в курортній зоні Карлових Вар. Використовують також процес дозрівання[4].
Віджитий екстракт змішують з водою та цукром. Тримають настоянку у дубових бочках впродовж двох місяців. Потім фільтрують та розливають у сплющену пляшку, яка використовується з 1907 року[6].
Довгий час бехерівку вживали в чистій концентрації. Пізніше настоянку почали змішувати з тоніком, який отримав назву «Бетон»[6]. У XXI столітті використовують у коктейлях. Напій також вживають з колою або лимонадом[6]. За оцінками бехерівка має важкий та свіжий смак трав з присмаком кориці та гвоздики[4].
Окрім класичної бехерівки на заводі у Карлових Варах виготовляють також:
- Becherovka Lemond — лікер міцністю 20° до складу якого входить 10 трав з класичного рецепта, карамель, збільшений вміст цукру, а також екстракт цитрусів, кумквату та цейлонського чаю
- Becherovka Cordial — напій міцністю 35° містить мед, екстракт квітів липи та біле вино, має великий вміст цукру
- Becherovka KV 14 — напій міцністю 40°, містить трави та червоне вино, не містить цукру, вкрай гіркий на смак.
- ↑ Библия бармена, 2019, с. 52.
- ↑ Die Barfibel, 2013, с. 69.
- ↑ а б в г д е ж и к Die Barfibel, 2013, с. 70.
- ↑ а б в Библия бармена, 2019, с. 53.
- ↑ Die Barfibel, 2013, с. 70-71.
- ↑ а б в г д Die Barfibel, 2013, с. 71.
- Евсевский Ф. Библия бармена. — Москва : Евробукс, 2019. — 384 с. — ISBN 978-5-904332-16-7. (рос.)
- Bevan A. Cultures of Commodity Branding. — London : Left Coast Press, 2010. — 267 с. — ISBN 9781598745412. (англ.)
- Majhen T. Die Barfibel. — 2013. — 788 с. — ISBN 978-3-8442-5233-0. (нім.)
- becherovka.com [Архівовано 1 травня 2022 у Wayback Machine.] — офіційний сайт «Бехеровки»
