Перейти до вмісту

London Overground

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
London Overground
Інформація
КраїнаВелика Британія Велика Британія
МістоЛондон
Дата відкриття11 листопада 2007
Довжина ліній167 км
Кількість станцій112
Кількість ліній9
Схема ліній
tfl.gov.uk/modes/london-overground
London Overground на ВікіСховищі


London Overground — приміська залізнична мережа, що обслуговує Лондон та його околиці[1]. Мережу було утворено внаслідок передачі мережі Silverlink під оруду National Rail, але під концесійним контролем та брендінгом Transport for London з подальшою реконструкцією[2][3][4]. З 2016 під орудою Arriva Rail London. На початок 2020-х має склад зі 112 станцій та 96 поїздів, які щодня перевозять понад 520 тисяч пасажирів[5].

Історія

[ред. | ред. код]

У 2007 було прийнято рішення щодо закриття системи Silverlink та передачі цих ліній під керівництво TfL для створення London Overground[6]. 11 листопада 2007 Overground розпочала роботу з незначними покращеннями Північної лінії, які полягали у збільшені кількості працівників для забезпечення додаткової безпеки на станціях та запуском системи карт Oyster[4]. 22 грудня 2007 була закрита Східнолондонська лінія на реконструкцію з метою встановлення нового обладнання та з подальшими планами відкриття її як частини Overground[7]. 27 квітня 2010 року було відкрито ділянку від Нью Кросс-Гейт до Долстон-джанкшен у тестовому режимі, а повноцінно Східнолондонська лінія від Вест-Кройдон до Долстон-джанкшен запрацювала 23 травня[8][9]. 28 лютого 2011 року було відкрито розширення Східнолондонської лінії від Долстон-джанкшен до Гайбері-енд-Іслінгтон [10], а 9 грудня 2012 року — від Сюррей-Кіс (англ. Surrey Quays) до Клепгем-джанкшен[11].

8 серпня 2017 року стало відомо, що розширення від Баркінг до Баркінг-ріверсаїд отримало «зелене світло» щодо будівництва. Планується, що розширення буде відкрите в кінці 2021 року[12][13]. 20 листопада 2017 року було повідомлено, що London Overground приєднається до системи «Нічного метро» (англ. Night Tube) і запустить з 15 грудня 24-годинний рух поїздів на вихідні. Вони будуть курсувати з Нью Кросс-Гейт до Долстон-джанкшен, а з 2018 — до Гайбері-енд-Іслінгтон[14][15].

Рухомий склад

[ред. | ред. код]
Потяги Class 378

13 липня 2009 було формально запущено новий рухомий склад Bombardier Class 378, який з часом мав замінити Class 313 EMU, що тоді використовувалася на лініях London Overgound. Цей рухомий склад при тривагонній конфігурації був 10 % відсотків більш містким ніж Class 313. Також планувалося, що з середини 2010 до початку 2011 кількість вагонів у цих потягах зросте з трьох до чотирьох[16][17]. 6 лютого 2013 року було прийнято рішення щодо збільшення кількості вагонів потягів Class 378 з чотирьох до п'яти, також будуть проведенні відповідні тендери[18].

20 червня 2018 року у Віллзденському депо було представлено новий рухомий склад Class 710, який має замінити двовагонні дизельні потяги класу 172, що використовуються на лінії Госпел-Оук до Баркінг[19][20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Introducing the London Overground. Trainline. Архів оригіналу за 14 січня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
  2. ↑ London Overground. Urban Transport Group. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 12 червня 2019. [Архівовано 2020-09-27 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Alexander Lew (14.11.2007). London Overground, not Underground. Wired. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 12 червня 2019.
  4. ↑ а б Steve Phillips (06.11.2007). Underground... Overground. BBC. Архів оригіналу за 7 листопада 2015. Процитовано 12 червня 2019.
  5. ↑ About London Overground. Arriva Rail London. Архів оригіналу за 23 червня 2019. Процитовано 12 червня 2019. [Архівовано 2019-06-23 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Martin Hoscik (10.11.2017). London Overground celebrates ten years of transforming rail travel in the capital. MayorWatch. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 12 червня 2019.
  7. ↑ Extension takes East London Line from Underground to Overground. Railway Gazette. 01.02.2007. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 12 червня 2019. [Архівовано 2016-05-13 у Wayback Machine.]
  8. ↑ East London Line officially opened by Boris Johnson. BBC. 27.04.2010. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 14 червня 2019.
  9. ↑ Martin Hoscik (27.04.2010). Mayor and TfL officials open East London Line – UPDATED. MayorWatch. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 14 червня 2019.
  10. ↑ Dean Nicholas (28.02.2011). Mayor and TfL officials open East London Line – UPDATEDIn Pictures: The East London Line Extension To Highbury & Islington. Londonist. Архів оригіналу за 1 листопада 2019. Процитовано 14 червня 2019.
  11. ↑ Joanne Fagg (02.07.2012). First trains run on new overground rail link connecting south-east and south-west London. Eastlondonlines. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 14 червня 2019.
  12. ↑ Grant Prior (08.11.2017). Go-ahead for £263m London Overground extension. Construction Enquirer. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  13. ↑ Laura Reynolds (08.11.2017). The London Overground Is Being Extended. Londonist. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  14. ↑ Night Tube: London Overground to get 24-hour service. BBC. 20.11.2017. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  15. ↑ Patrick Hinton (20.11.2017). London Overground's 24-Hour Service Launch Date Has Been Announced. Mixmag. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  16. ↑ London Overground Class 378 ready to enter service. Railway Gazette. 14.07.2009. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 14 червня 2019. [Архівовано 2016-05-13 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Mark Caswell (13.07.2009). TFL unveils new London Overground trains. Business Traveller. Процитовано 14 червня 2019.
  18. ↑ London Overground train lengthening approved. Railway Gazette. 07.02.2013. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 14 червня 2019. [Архівовано 2019-04-11 у Wayback Machine.]
  19. ↑ David Burroughs (13.07.2009). TfL unveils class 710 EMUs for London Overground. International Railway Journal. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 14 червня 2019.
  20. ↑ New-generation London Overground train unveiled. Metro Report. 20.06.2018. Процитовано 14 червня 2019.[недоступне посилання з жовтня 2019]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/London_Overground