Цент (гроші)
| Цент | |
| Опис символу валюти | ¢[d] |
|---|---|
| Числове значення | 0,01 валюта |
 | |
 Цент у Вікісховищі | |
Цент (від лат. centum — сто) — похідна грошова одиниця та розмінна монета вартістю в одну соту базової валюти 55 країн.
Слово «цент» походить від латинського centum («сто»). У низці випадків може мати локальні назви: сен, сеніті, сенте, сенті, сін тощо. У Сомалі розмінна монета офіційно називається: англійською мовою — цент, італійською — чентезимо, арабською та сомалійською — сенті.
Скорочується як c (у більшості країн від англ. cent), ct (наприклад, у Литві від лит. centas) або s (наприклад, в Естонії від ест. sent). У багатьох країнах, що використовують цент, для його позначення також використовується символ ¢, а на Тайвані і в Гонконзі — ієрогліфи (відповідно, 分 і 仙).
Розмінна грошова одиниця Єврозони має назву «євроцент». Єдина держава, де для загальноєвропейських монет збереглася традиційна назва, — Греція. Тут, як і в часи обігу драхми, похідна грошова одиниця офіційно називається лептою (грец. Λεπτόν від дав.-гр. λεπτος, що дослівно означає «без шкірки», тобто «маленький», «тонкий»).
У Гонконгу та Макао одна сота базової валюти позначається ієрогліфом 仙, який читається як «сін» (англ. sin) — запозичення слова «цент» з англійської.
У Сполучених Штатах та Канаді одноцентову монету зазвичай називають пенні (за зразком англійського пенні).
Від латинського слова centum («сто») також походять назви розмінних грошових одиниць декількох десятків англо-, франко-, італо, іспано- і португаломовних країн[1]:
- сантим (фр. centime);
- сентаво (порт. і ісп. centavo — дослівно «одна сота»);
- сентесимо та чентезимо (ісп. і італ. centesimo від лат. centesimus — також «одна сота»);
- сентимо (порт. cêntimo, ісп. céntimo).
Запозиченням з латинської також є албанське слово qind, що означає «сто» і від якого походить назва розмінної грошової одиниці Албанії — кіндарка.
Похідним від лат. centum словом є і д.-рус. цѧта , яким називали вид дрібної монети. Нащадками цієї лексеми в сучасній українській мові є такі слова, як «цятка», «цяткувати», «цята». Реконструйоване прасл. *cęta походить прямо з латини чи через посередництво гот. kintus[2][3].
Згідно з декларацією 2 Постанови Ради Європейського союзу № 974/98 від 03.05.1998, офіційне найменування розмінної грошової одиниці євро — цент (зокрема, для використання у всіх офіційних текстах). Проте країнам-учасницям Союзу не забороняється використовувати інші, локальні найменування. Назва євроцент часто вживається для того, щоб відрізнити цю розмінну грошову одиницю від інших різновидів цента.
Існуючі валюти, розмінними монетами яких є центи
[ред. | ред. код]
Символ цента (англ. cent) — це латинська літера c, перекреслена по вертикалі або по діагоналі (¢). Різновид знака — c без штриха або зі штрихом, який перетинає лише нижнє півколо літери. Символ використовується в багатьох країнах, де розмінною грошовою одиницею є цент або сентаво (наприклад, на Кубі та в Мексиці). Зазвичай, на відміну від символу долара $, символ центу ¢ розташований не до, а після грошового символу[7].
За оцінками, в США щорічно гублять дрібняків на суму 216 млрд доларів[8].
- ↑ Див. також статю «Ізоглоса кентум-сатем»
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Этимологический словарь славянских языков. — М. : Наука, 1976. — Т. 3. — С. 194.
- ↑ Єдина держава, де для загальноєвропейських размінних монет збереглась традиційна назва, — Греція. Там, як і за часів обігу драхми, похідна Грошова одиниця офіційно називається лептою (грец. Λεπτόν). Див. також статтю Мовні аспекти обігу євро[en]
- ↑
Ангілья • 
Антигуа і Барбуда • 
Гренада • 
Домініка • 
Монтсеррат • 
Сент-Вінсент і Гренадини • 
Сент-Кіттс і Невіс • 
Сент-Люсія
- ↑ Грошова одиниця Сомалі офіційно називається: англійською мовою — цент, італійською — чентезімо, арабською та сомалийською — сенті
- ↑ Символ цента ¢. FSymbols, 2019
- ↑ Ю. Смирнова // Наука и жизнь. — 2011. — № 1. — С. 92-94.
