Франьо Міклошич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франьо Міклошич
Франьо Міклошич
ПсевдоМиклосич, Франц Міклошич
Народився20 листопада 1813(1813-11-20)
Радомерщак, Лютомер, Словенія[1][2]
Помер7 березня 1891(1891-03-07) (77 років)
Відень, Австро-Угорщина[1][2]
ПохованняВіденський центральний цвинтар
ПідданствоАвстрійська імперія Австрійська імперія → Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національністьсловенець
Діяльністьмовознавець, громадський діяч
Відомий завдякимовознавець
Alma materҐрацький університет і Віденський університет
Науковий ступіньдоктор філософії
Знання мовсловенська[3][4], албанська, румунська, ромська, сербохорватська і німецька[4]
ЗакладВіденський університет і Ґрацький університет
ЧленствоСербська академія наук і мистецтв, Сербське вчене товариствоd, Австрійська академія наук, Академія надписів та красного письменства (1890)[5], Петербурзька академія наук, Болгарська академія наук, Угорська академія наук і Прусська академія наук
Суспільний станаристократія
Титулграф
ПосадаПосол до Австрійського райхстагуd
Нагороди

Франьо (Франц) Мі́клошич (Миклосич[6], Мікльосіч[7]) (нім. Franz von Miklosich, 20 листопада 1813, Радомерщак — 7 березня 1891, Відень) — словенський, австрійський мовознавець. Вважається основоположником школи порівняльно-історичного вивчення граматики слов'янських мов, одним із найвизначніших представників славістики XIX століття. Вчитель Євгена Желехівського[8] та Степана Смаль-Стоцького[9].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селі Радомерщак поблизу Лютомера в Нижній Штирії, нині громада Лютомер, Помурський регіон, Словенія.

Навчався в гімназіях Вараждина, Марибора. Отримав ступінь доктора філософії в університеті Ґраца, де деякий час викладав; переїхав до Відня, став доктором юриспруденції. Незабаром повністю присвятив себе вивченню слов'янських мов. Працював у Віденській бібліотеці під керівництвом Ерне Копітара. Першою значною науковою працею Ф. Міклошича був коментар до «Порівняльної граматики…» Франца Боппа про зв'язки санскриту зі слов'янськими мовами.

1848 року ненадовго включився в політичне життя (голова віденського товариства «Словенія», співзасновник програми «Об'єднана Словенія», депутат верхньої палати австрійського парламенту). 1849 року став на чолі щойно створеної кафедри слов'янських мов Віденського університету. З 1851 року академік Віденської академії наук. У 1854-55 роках — ректор Віденського університету.

Фундаментальна праця Ф. Міклошича «Порівняльна граматика слов'янських мов» у 4 томах, опублікована в 1852-75 роках. Пізніше 1 і 3 томи були повністю перероблені, вийшли другим виданням відповідно у 1879 і 1876 роках. Крім слов'янських мов, досліджував романські, албанську, грецьку, циганську, брав участь у створенні літературної словенської мови.

З 1882 року у Віденському університеті учнем Франьо Міклошича був мовознавець, педагог, визначний громадсько-політичний, культурний, економічний діяч Буковини Степан Смаль-Стоцький (1885 року той у нього габілітувався).

Контактував з українським церковним, громадсько-політичним діячем, одним із засновників Головної Руської Ради Михайлом Малиновським. Підтримав з Павелом Йозефом Шафариком Івана Борисикевича, Рудольфа Моха, Михайла Куземського, Івана Федоровича, Григорія Шашкевича, які протестували проти рішення Аґенора Ґолуховського (старшого) в 1859 році про введення латинської азбуки в українське письмо[10] (було скасоване 1861 року)[11].

Доробок

[ред. | ред. код]
  • Lexicon linguae Slovenicae veteris dialecti. — Vindobonae, 1850 (лат.)
  • Vergleichende Grammatik der slavischen Sprachen. 1. Lautenlehre, Wien 1852 (1879); Stammbildungslehre, Wien 1875. 3. Wortbildungslehre, Wien 1876 4. Syntx, Wien 1868—1874 (нім.)
  • Vergleichende Formenlehre der slavischen Sprachen. — Wien, 1856 (нім.)
  • Die Sprache der Bulgaren in Siebenbrgen / / DAWW 8. — 1856. — S. 105—146 (нім.)
  • Die Bildung der slavischen Personennamen, 1860 (нім.)
  • Lexicon Palaeuslovenico-graeco-latinum, Vindobonae 1862 — 65 (нім.)
  • Die Legende vom hl. Cyrillus. — Wien 1870 (нім.)
  • Geschichte der Lautbezeichnung im Bulgarischen. — Wien, 1883 (нім.)
  • Monumenta Serbica Spectantia Historiam Serbiae, Bosniae, Ragusii, 1858 (лат.)
  • Etymologisches Wörterbuch der slavischen Sprachen. — Wien, 1886 (нім.)
  • Über die Mundarten und Wanderungen der Zigeuner Europas, 12 частини. — 1872 — 80 (нім.)

Відзнаки

[ред. | ред. код]

За працю, заслуги перед науковим товариством отримав титул графа, почесне громадянство міста Лютомера.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Миклошич Франц // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б Slovenska biografija — Znanstvenoraziskovalni center Slovenske akademije znanosti in umetnosti. — ISSN 2350-5370
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б CONOR.Sl
  5. ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
  6. ↑ [Славяньске товариство имени Миклосича. — Зміст ч. 2 «Правди»] // Zbruč.
  7. ↑ Сімович В. Наукова діяльність академіка Смаль-Стоцького // Діло. — 1938. — 15 вер.
  8. ↑ Желехівський Євген // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 2. — С. 667.
  9. ↑ Кисілевський К. Українознавчі праці акад. Степана Смаль-Стоцького // Записки НТШ. — 1960. — Т. CLXXII. — C. 28-69.
  10. ↑ Ігор Дуда. Ґолуховський Агенор // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 451
  11. ↑ Барна В., Паньків Є. Азбучна війна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 30. — ISBN 966-528-197-6.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франьо_Міклошич&oldid=37121822