Тризубець
Тризубець | |
![]() | |
![]() ![]() |
Тризу́бець — стародавнє знаряддя на зразок вил з трьома зубцями. Початково — один з видів остенів, який використовувався для риболовлі.
Як суто «морське» знаряддя і подоба списа тризубець вважався символом бога морів Посейдона (в римській традиції Нептуна). В Індії тризубець вважається одним з символів Шиви. Тризубець є досить поширеним знаком в європейській геральдиці — він є в гербах багатьох міст.
У давнину в різних країнах використовувалася зброя, яку українською називають (чи перекладають) словом «тризубець». Бойові тризубці використовувалися в Індії та Китаї, а зрідка і в Європі. Так, у Стародавньому Римі тризубець був зброєю гладіаторів-ретіаріїв. За часів Середньовіччя у Європі тризубці, які використовувались у бойових діях, відомі як «рунки» — вони відрізнялись коротшими боковими наконечниками.
Тризубці, що застосовували як риболовне знаряддя, зазвичай мали зазубрені вістря для того, щоб риба не зіскочила з нього, але для зброї подібний ефект був непотрібний, тому бойові тризубці зазублин за зубцях зазвичай не мали. Як і під час риболовлі головною перевагою тризубця було легкість влучання — слід було лише вдарити в супротивника, і якщо той не захиститься, то хоча б одне вістря в нього попаде. Завдяки кільком вістрям тризубець було важче відбити в сторону чи ухилитися від нього, а отже до вояка з тризубцем було важче прорватися у ближній бій.
Далеко не завжди вони мали звичну нам форму вил. Дуже часто бічні зубці помітно відрізнялися від центрального довжиною, не були йому паралельні і т. ін. Також саме тризубецем називають дуже своєрідну далекосхідну зброю в якої усі три зубці — це плоскі вістря леза, що переходять одне в одне. Причому це не одне з численних знарядь рафінованих бойових мистецтв, а бойова масова зброя. Подібні тризубці широко використовувалися наприклад корейцями під час Імджинської війни.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/de/Kung_fu_trident.jpg/200px-Kung_fu_trident.jpg)
![]() | Цей розділ може містити оригінальне дослідження. (січень 2019) |
Тризубці як символи добре відомі у давніх індоєвропейців — вони означали блискавку у богів грому (таких як хаттський Тару, субарійський Тешуб), у індуїстського бога-руйнівника Шиви. По аналогії з вказаними богами, існує гіпотеза, що в Київській Русі Тризуб був знаком блискавки слов'янського бога грому Перуна.
Найдавнішим «тризубцем богів, який можна пов'язати з Україною» є тризубець накреслений на животі глиняної статуетки богині «Lady Bird»= «Пані птиця; Птах Богоматері»[1], цей тризубець за формою тотожний тризубцям на плитках церкви Успіння Пресвятої Богородиці в місті Володимирі (церква збудована в 1160 році), а тризубці з цієї церкви, безумовно, є генетично пов'язаними з гербом Тризубом. Згадана статуетка «Lady Bird» походить з археологічної культури Вінча, а культура Вінча споріднена культурі Трипілля — обидві ці культури входять в археологічну культуру «Стара Європа» (VI—IV тис. до н. е.). Населення Трипілля виготовляло глиняні статуетки богинь, які були подібними до статуетки «Lady Bird», але тризубців на них не виявлено.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/ed/Roman_shield.svg/95px-Roman_shield.svg.png)
Римський поет Валерій Флакк в книзі «Аргонавтики вісім книг» (I ст.) писав, що скіфи (на теренах сучасної України) зображували на щитах «розділений на три часті вогонь», тобто вогненний тризубець; і, мовляв, саме від скіфів римляни перейняли цей звичай — почали малювати на своїх щитах «тризубець, який складається з трьох блискавок з червоними крилами»[2]:9.
У подальші епохи на теренах України постійно зустрічався знак тризубець:
В Луговій Могилі біля Олександрівська (сучасне місто Запоріжжя) на Запорожжі знайдено бронзовий тризуб[уточнити] походження ще з ІІІ−IV століть н. е. Є тризуб і на намогильній плиті французької королеви Анни Ярославни (1032−1075).[3]
Подвійний тризуб був символом Мардука — верховного божества шумеро-аккадської міфології. Користуючись «подвійним тризубом» (в індійській традиції він має назву «ваджра»), Мардук вразив бога бурі та блискавки Анзу.
Наразі тризубець Нептуна використовується в символіці Барбадосу та ряду міст світу. Тризубець Барбадосу взято із прапора колоніального періоду, на якому було зображено алегоричну фігуру Британії, що тримає тризубець, — символ її панування над морями. На сучасному прапорі тризубець без ратища, що вказує на розрив із колоніальним минулим. Одночасно він символізує бога морів Нептуна і відображає велику важливість моря для Барбадосу.
В Індії, у штаті Джамму та Кашмір, височить священна гора з трьома вершинами, яку індійці називають «Трикута». У надрах гори заховане святилище богині Деві — Великої Матері. Під охороною жерців за трьома магічними каменями знаходиться її величезна бронзова фігура з тризубцем у правій руці.
Тришула — тризубець Шиви, одного з богів індійської Тримурті. Складається з довгого дерев'яного руків'я, який закінчується трьома гострими металевими наконечниками.
Тризубець означає вчення, три стадії еволюції світу (створення, розвиток і руйнування), три часи (минуле, сьогодення і майбутнє), три гуни: Саттва, Раджас і Тамас.[4]
-
Статуя Нептуна біля львівської Ратуші
-
Скульптура Посейдона в Копенгагені
-
Прапор Барбадосу
-
Велична статуя Шиви в Мурдешварі
- Тризубець // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1920. — 1000 екз.
- Тризубець є символом Нептуна і не може використовуватися Україною?
- narodna.pravda.com.ua/history/47eadc0e7dd7a/ Тризуб, трезубец, тріада, Трійця
- chtyvo.org.ua/authors/Onopenko_Oksentii/Tryzubets_iak_symvol_tryiednosti_zhyttia_prostoru_chasu_i_rozvytku/ Тризубець, як символ триєдності життя: простору, часу і розвитку Оксентій Онопенко
- ↑ Видейко М. Ю. Путешествие в Трипольский мир. — Киев, 2005.- 194 с. — С.152.
- ↑ Карнаух А. Л. Тризуб как знак Великой богини Киевской Руси. Издание второе, исправленное и доп. — Днепропетровск: Академия истории, 2015. — 80 с. Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 9 січня 2019. [Архівовано 2017-06-18 у Wayback Machine.]
- ↑ Трембіцький, Володимир. Український Національний та Державний Герб. Джерзі Ситі, Нью-Йорк. с. 168—174.
{{cite book}}
: Проігноровано|work=
(довідка) - ↑ ШИВА (SIVA). Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 6 грудня 2008.