Тайванська мандаринська мова
| Тайванська мандаринська мова | |
|---|---|
| 中華民國國語, Zhōnghuá Mínguó Guóyǔ 臺灣國語, Táiwān Guóyǔ 臺灣華語, Táiwān Huáyǔ | |
 Відсоток тайванців віком 6 та вище, що говорили мандаринською вдома станом на 2010; Чим темніше синій, тим більше мовців мандаринської | |
| Поширена в |  Тайвань |
| Носії | L1: 4,6 мільйони (2017)[1] L2: 15 мільйонів[1] |
| Писемність | Традиційні китайські ієрогліфи |
| Класифікація | сино-тибетські |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Республіка Китай (Тайвань) |
| Регулює | Міністерство освіти (Тайвань) |
| Коди мови | |
Тайванська мандаринська мова (кит. 國語, трансліт. Guóyǔ, дос. «Державна мова», ґуою, також має розмовну назву хуаю: кит. 華語, трансліт. Huáyǔ, дос. «Мандаринська мова») — стандарт мандаринської китайської, який використовують у Тайвані. Більшість населення Тайваню вільно володіє мандаринською мовою, проте значна кількість також говорить тайванською хоккієн, однією з південномінських мов, відому як Міньнанью (кит. 閩南語, трансліт. Mǐnnányǔ, півд. мін Bân-lâm-gú), південномінська, або просто хоккієн[ком 1]. Тайванська хоккієн мала значний вплив на мандаринську мову в Тайвані.
Мандаринська не була найпоширенішою мовою в Тайвані до середини XX століття. Китайці, що поселились на острові до колонізації японцями, говорили переважно іншими діалектами, переважно хакка та хоккієн. При цьому тубільні народи Тайваню говорять австронезійськими мовами, що не є спорідненими з китайськими. Японія анексувала Тайвань у 1895 році та правила ним, як колонією, наступні 50 років. Під час цього періоду японська мова була офіційною мовою та мовою освіти. Після поразки Японської імперії у Другій світовій війні Тайвань було передано Республіці Китай під владою Гоміндана, котра у 1950 році була остаточно вигнана китайськими комуністами з континенту. При Гоміндані мандаринська мала статус державної мови, а інші мови при тому зазнавали утисків у публічній сфері життя. Водночас у Китайській Народній Республіці, що правила континентом, мандаринська мова стандарту Путунхуа (кит. 普通話, трансліт. Pǔtōnghuà, дос. «звичайна мова», спрощеними 普通话) теж просувалась, як державна мова[ком 2].
Путунхуа у континентальному Китаї та ґуою у Тайвані дуже схожі, та обидві стандартизовані на базі фонології пекінського говору мандаринської мови та граматики народної писемної мови Байхуа[en] зразка початку XX сторіччя[3]. Вимови у стандарті ґуою зазвичай ґрунтуються на словниках тієї епохи, а стандарт путунхуа у деяких вимовах слів спирався на народні північномандаринську вимову. Зі значних відмінностей ґуою, котрим говорять у Тайвані від путунхуа, можна виділити різницю у вимові тонів, відсутність еризації та ретрофлексних приголосних (zh- (чж), ch- (ч), sh- (ш) вимовляються як z- (цз), c- (ц), і s- (с)). У ґуою також присутня лексика, запозичена з хоккієн та японської. Китайські мови в Тайвані (що мандаринська-ґуою, що хакка та хоккієн) здебільшого використовують традиційні ієрогліфи, на відміну від КНР, де з початку 1950-х у вжитку спрощені ієрогліфи. Також є граматичні відмінності, значною мірою через вплив хоккієн. Деякі відмінності виникли ще й через десятиліття політичної відділеності Тайваня під владою Республіки Китай від континенту Китайської Народної Республіки, проте обидві форми є взаємно зрозумілими.
Ґуою у Тайвані існує у діалектному континуумі, від максимально формального варіанту з одного кінця до максимально розмовного, з найбільшим впливом інших китайських мов, переважно хоккієн, з іншого. Формальним вважається «стандартна ґуою» (кит. 標準國語, трансліт. Biāozhǔn Guóyǔ), офіційна національна мова Республіки Китай. Їй навчають у школах, та нею говорять та пишуть у новинах і офіційних виступах. Основи цього стандарту викладено у «Словнику мандаринської китайської від Міністерства освіти[en]». Втім, мало хто говорить чистою ґуою. Мандаринську, котрою розмовляє населення Тайваню, можна назвати загальним терміном «тайванська ґуою» (кит. 台灣國語, трансліт. Táiwān Guóyǔ). Тайваньська ґуою різною мірою відхиляється від стандартної ґуою, в залежності від мовця. Ці відхилення головним чином спричинені впливом інших мов Тайваню, здебільшого хоккієн, але також японської. Тайванська ґуою теж взаємно зрозуміла з путунхуа, проте у порівнянні зі стандартною ґуою, має більше відмінностей у вимові, лексиці та граматиці.
| Тайванська мандаринська мова | |||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||
У даній статті, термін тайванська ґуою використовується на позначення розмовних варіантів мандаринської у Тайвані, стандартна ґуою — для форми, прийнятої стандартною, путунхуа — на позначення мандаринської з континентального Китаю, та просто ґуою чи «тайванська мандаринська», якщо контекст не потребує уточнення.
- ↑ Міньнанью — назва південномінської мови в цілому, тайванська хоккієн — лиш її різновид. Джерела Міністерства освіти переважно називають її 臺灣閩南語 Táiwān Mǐnnányǔ, букв. Тайваньська південномінська (як приклад, Словник поширеної тайванської південномінської, що випустило Міністерство). Цю назву часто скорочують до 閩南語 Mǐnnányǔ або до 閩南話 Mǐnnánhuà. Також існує назва 臺語 Táiyǔ, що перекладається як 'Тайванська мова' (У самій тайванській хоккієн Tâi-gí чи Tâi-gú).
- ↑ Ті, хто говорять не мандаринською мовою на континенті, теж можуть називати Путунхуа — Ґуою.[2]
- Цитування
- ↑ а б Chinese, Mandarin у Ethnologue (вид. 25, 2022)
- ↑ Wiedenhof, 2015, с. 5. "But even inside China, the term Guóyǔ remains in use among speakers of non-Mandarin Sinitic languages when they refer to Mandarin."
- ↑ Chen, 1999, с. 22—24.
 | В іншому мовному розділі є повніша стаття Taiwanese Mandarin(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|
|
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |