Степанаван
| Степанаван вірм. Ստեփանավան | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 41°00′27″ пн. ш. 44°23′12″ сх. д. / 41.00750° пн. ш. 44.38667° сх. д. | ||||
| Країна |
 Вірменія | |||
| Регіон | Лорі | |||
| Столиця для | Q4441697? (район СРСР) | |||
| Засновано | 1810 | |||
| Перша згадка | 978 | |||
| Площа | 14 км² | |||
| Населення | 19 341 (2008) | |||
| Висота НРМ | 1 460 м | |||
| Офіційна мова | вірменська | |||
| Міста-побратими | Десін-Шарп'є | |||
| Телефонний код | (+374) +374 (256) | |||
| Часовий пояс | UTC+4 | |||
| Номери автомобілів | 37 | |||
| GeoNames | 616194 | |||
| Поштові індекси | 1901-1905 | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт | stepanavan.am | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Степанаван у Вікісховищі | ||||
Степанава́н (вірм. Ստեփանավան) — місто на півночі Вірменії в марзі Лорі. Розташований на річці Дзорагет на північ від Базумського хребта на Лорійських полонинах. Відстань до Єревана — 157 км, до Ванадзору — 30 км.
Місто сильно постраждало від Спітакського землетрусу, який стався 7 грудня 1988 року.
Містечко було засноване у 1810 році під назвою Джалалоглі (вірм. Ջալալօղլի, тур. і туркм. Celaloğlu, азерб. Cəlaloğlu). Ця назва тюркського походження і перекладається як Джалалів син. Назва вказувала на засновника містечка, княжича Давида Гасан-Джалаляна (вірм. Դավիթ Հասան-Ջալալյան), який є спадкоємцем княжого роду Гасан-Джалалянів. Про це свідчить памʼятний хачкар у містечку.[1]
У тюркських країнах назву Джелалоглу переважно повʼязують з іменем еміра Мухамеда Джалалоглу (тур. Muhammed bey Celaloğlu, туркм. Muhammet beý Calaloglu, азерб. Məhəmməd bəy Cəlaloğlu), який, нібито, завдав смертельної рани грузинському царю Луарсабу І у битві при Ґарісі (сучасне село Тетрі-Цкаро у Грузії).[2]
З 1923 року перейменоване на Степанаван (вірм. Ստեփանակերտ), на честь більшовицького заколотника й одного з бакинських комісарів Степана Шаумяна (вірм. Ստեփան Գևորգի Շահումյան). Нова назва означає Степанове місто.[3]
У Степанаванському районі, за 5 кілометрів від міста Степанаван, неподалік від однойменного села, на краю ущелини, де зливаються річки Дзорагет і Місхана знаходяться руїни середньовічного міста-фортеці Лорі (Лоре). Твердиню Лоріберд збудував цар Ташир-Дзорагетського царства, Давид I Анхохін (989—1048), засновник династії Кюрікян, яка є відгалуженням вірменської династії Багратидів, про що свідчить середньовічний хроніст Вардан Бардзрабердці [4].
Фортеця займала територію в 33 га. Розквіт Лоріберд пережив у другій половині XI століття, ставши столицею вірменського царства Ташир-Дзорагет в період царювання сина Давида I Анхохіна, Гургена I (1048—1090). Через Лоріберд проходили торгові караванні шляхи до міст Ані, Двін, Тбілісі. У 1105 році фортецю захопили турки-сельджуки. У 1118 грузинський цар Давид IV приєднав Лоріберд до своїх володінь і подарував його князівському роду Орбелянів. У 1185 році фортеця перейшла у володіння вірменського княжого роду Закарянів, які займали в Грузії, при цариці Тамарі важливі державні та військові посади.
В 1238 році Лоріберд піддався навалі монголів під проводом хана Чагата, про що свідчить сучасник подій, вірменський історик Кіракос Ґандзакеці [5]. У фортеці Лоріберд збереглися церква і дві лазні, одна з яких опалювалася методом гіпокауста (під підлогою лазні циркулювало тепле повітря і дим, за прикладом лазень у інших вірменських фортецях, таких як Гарні, Ані чиАмберд) [6].
На околиці міста знаходиться міст XIII століття.[7]
- У Степанавані народився перший спікер парламенту Вірменської Республіки (1918—1920) Аветік Саакян (не плутати з Аветік Ісаакяном). Будинок, в якому він народився, до цього дня знаходиться на вулиці імені Андраніка.
- Саркісян Сос (1929—2013) — радянський, вірменський актор театру і кіно, майстер художнього слова (читець), педагог, громадський діяч.
- ↑ Matevossian, R. (1978). Լոռի [Lori]. У Hambardzumyan, Viktor (ред.). Soviet Armenian Encyclopedia (вірм.). Т. 4. Yerevan: Armenian Encyclopedia. с. 663—64.
- ↑ Qızılbaşlar tarixi (tərcümə və şərhlər M. Ə. Məhəmmədindir), Bakı, "Azərbaycan", 1993. s.14
- ↑ Hewsen, Robert H.; Salvatico, Christopher C., ред. (2000). Armenia: a historical atlas. Chicago, Ill.: University of Chicago Press. с. 265. ISBN 978-0-226-33228-4.
- ↑ Վարդան ԲարՅրբերդցի, Պատմութիւն տիեզերական, Մ., 1861, Էջ 142
- ↑ Կիրակոս ԳանՅակեցի, Հալոց պատմություն (թարգմանությունը, աոաջաբանը և ծանոթագրությունները Վ. Առաքելւանր), Ե., 1982, էջ 182 ― 183
- ↑ Տաշիր-Ձորագետի հնագույն մշակույթի համակողմանի բացահայտման համար կարևոր եղան Լոռի Բերդ գյուղի տարածքում գտնվող նախնադարյան բնակավայրի և դամբարանադաշտի պեղումները, որ 1969 ― 1973 թթ. կատարել է ձալկական ՍՍձ ԳԱ հնագիտության և ազգագրության ինստիտուտի արշավախումբը (ղեկ.՝ Ս. Դևեջ- |ան)2
- ↑ Список памятнков [Архівовано 2 серпня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
Абовян • Аґарак • Алаверді • Апаран • Арарат • Армавір • Арташат • Ахтала • Артік • Аштарак • Берд • Бюрегаван • Вагаршапат • Вайк • Ванадзор • Варденіс • Веді • Ґавар • Ґоріс • Ґюмрі • Дастакерт • Джермук • Діліжан • Єгвард • Єреван • Єхегнадзор • Іджеван • Каджаран • Капан • Масіс • Маралік • Мартуні • Мегрі • Мецамор • Ноемберян • Нор-Ачін • Раздан • Севан • Сісіан • Спітак • Степанаван • Талін • Ташир • Туманян • Цагкадзор • Чамбарак • Чаренцаван • Шамлуг |  | |
|
Це незавершена стаття з географії Вірменії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |