Очікує на перевірку

Мері Картрайт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мері Картрайт
англ. Mary Cartwright
Ім'я при народженніангл. Mary Cartwright
Народилася17 грудня 1900(1900-12-17)[1][2]
Aynhod, Велика Британія[1]
Померла3 квітня 1998(1998-04-03)[1][2] (97 років)
Кембридж, Англія, Велика Британія
Країна Велика Британія
 Сполучене Королівство
Діяльністьматематикиня
Галузьматематика
Alma materКоледж святого Х'юd (1923)[3], Godolphin Schoold (1919)[3] і Університет Оксфорда (1930)[4][3]
Науковий керівникҐодфрі Гарольд Гарді[5]
Знання мованглійська
ЗакладThe Alice Ottley Schoold[3], Wycombe Abbey Schoold[3], Гертон-коледж (Кембридж)[1] і Кембриджський університет[1]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Посадаголова, голова і principald
БатькоRev William Digby Cartwrightd[6]
Нагороди

Мері Люсі Картрайт (англ. Dame Mary Lucy Cartwright; 17 грудня 1900 — 3 квітня 1998 року)[7] — британський математик, дама-командор Ордену Британської імперії (DBE), член Королівського товариства Единбурга (FRS), член Лондонського королівського товариства (FRSE).

Мері Картрайт та Джон Ідензор Літлвуд були одними з перших математиків, які досліджували те, що пізніше стане відомо як теорія хаосу.[8] Вона знайшла велику кількість рішень проблеми, яку вона вивчала; пізніше це почало розглядатися як приклад ефекту метелика.

Раннє життя та освіта

[ред. | ред. код]

Мері Картрайт народилась в Айнхо, Нортгемптоншир, де її батько, Вільям Дігбі Картрайт, був вікарієм. Через бабусю Джейн Холбех вона походить від поета Джона Донна і Вільяма Момпессона, вікарія Ейама.[9][10] Вона мала чотирьох братів і сестер, двох старших і двох молодших: Джона (1896 р. н.), Найджела (1898 р.н.), Джейн (1905 р.н.) і Вільяма (1907 р.н.).[11]

Рання освіта Картрайт відбувалася у старшій школі Лімінгтон (1912—1915), а потім у школі Глейвлі Менор у Боскомбі (1915—1916), а завершилась у школі Годольфін у Солсбері (1916—1919).[12]

Картрайт вивчала математику в коледжі святого Х'ю в Оксфорді, закінчивши його 1923 року зі ступенем першого класу. Вона була першою жінкою, яка отримала такий ступінь. Потім вона викладала в школі Еліс Отлі у Вустері і школі абатства Вікомб у Бакінгемширі, перш ніж повернутися в Оксфорд 1928 р., щоб отримати ступінь доктора.[10]

Під час докторантури, науковим керівником Картрайт був Ґодфрі Гарольд Гарді. Протягом навчального року 1928-29 рр. Гарді викладав у Прінстоні, тому Є. К. Тічмарш взяв на себе обов'язки керівника. Її дисертація «Нулі інтегральних функцій спеціальних типів» була розглянута Джоном Літлвудом, з яким вона вперше зустрілася як з зовнішнім екзаменатором у своєму усному іспиті на отримання звання доктора. Пізніше вона мала тривалу наукову співпрацю з Літлвудом.[10]

У 1930 році Мері Картрайт отримала наукову стипендією Ярроу і перейшла до коледжу Гіртон, Кембридж, щоб продовжити роботу над темою її докторської дисертації. Відвідуючи лекції Літлвуда, вона вирішила одну з відкритих проблем, які він поставив. Її математична теорема, тепер відома як теорема Картрайт, дає оцінку максимального модуля аналітичної функції, що приймає те саме значення не більше, ніж p раз на одиничному диску. Для доведення теореми вона використовувала новий підхід, застосовуючи методику, представлену Ларсом Альфорсом для конформних відображень.[13]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1936 року Картрайт стала директором математичних досліджень у коледжі Гіртон, а 1938 року розпочала роботу над новим проектом, який мав великий вплив на напрямок її досліджень. Рада радіо-досліджень Департаменту наукових та промислових досліджень Великої Британії видала меморандум стосовно окремих диференціальних рівнянь, які були отримані при моделюванні роботи радіо та радара.[14] Вони попросили Лондонське математичне товариство допомогти знайти математика, який зможе працювати над цими проблемами, а Мері Картрайт зацікавилась цим меморандумом. Динаміка в основі проблем була не знайомою Картрайт і в цьому аспекті вона запитала допомоги Літлвуда. Вони почали співпрацю у дослідженні рівнянь. Літлвуд писав:

Щоб щось робити, ми продовжували і продовжували займатися ним без будь-якої перспективи отримати "результати"; і раптом повна перспектива драматичної тонкої структури рішень дивилася нам в обличчя.

Тонка структура, яку описує Літтлвуд, сьогодні є типовим прикладом ефекту метелика. Співробітництво привело до важливих результатів, які значною мірою вплинули на напрямок, який прийняла сучасна теорія динамічних систем.[15][16]

У 1945 році Картрайт спростила елементарний доказ Ерміта про ірраціональність π. Її версія доказу була опублікована в додатку до книги Гарольда Джеффріса «Науковий висновок» (англ. Scientific Inference). У 1947 році вона була обрана членом Королівського товариства[17], і хоча вона не була першою жінкою, обраною до цього товариства, вона була першою там жінкою — математиком.[15][16]

Картрайт була призначена деканом коледжу Гіртон 1948 року, пізніше викладачем теорії функцій в Кембриджі 1959 року, і перебувала на цій посаді до 1968 р.[10] З 1957 по 1960 рр. вона була президентом Кембриджської асоціації університетських жінок.[18]

Після залишення коледжу Гіртон, Картрайт була запрошена професором до Браунського університету з 1968 до 1969 та у Вищу школу Клермонт з 1969 до 1970.[18]

Смерть

[ред. | ред. код]

Картрайт померла у будинку престарілих Мідфілд Лодж, Кембридж 1998 р..[12]

Визнання

[ред. | ред. код]

Картрайт була першою жінкою, яка:

Картрайт також отримала медаль Де Моргана Королівського товариства в 1968 році[20] і в тому ж році вона була обрана Почесним членом Королівського товариства Единбурга (HonFRSE).[21] У 1969 році вона отримала відзнаку королеви, ставши дамою Мері Картрайт, командором ордена Британської імперії .

Публікації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в г д https://royalsocietypublishing.org/doi/abs/10.1098/rsbm.1999.0070 — С. 22.
  4. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. ↑ Geni.com — 2006.
  7. ↑ Obituary: Mary Cartwright. The Times. 1998. Архів оригіналу за 12 травня 2017. Процитовано 2 червня 2019.
  8. ↑ Freeman J. Dyson, Mary Lucy Cartwright (1900—1998): Chaos theory [Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine.], pp. 169—177, in Out of the Shadows: Contributions of Twentieth-Century Women to Physics, edited by Nina Byers and Gary Williams, 498 p. (Cambridge University Press, 2006); ISBN 0-521-82197-5
  9. ↑ Мері Картрайт(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».
  10. ↑ а б в г Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Мері Картрайт в архіві MacTutor (англ.)
  11. ↑ а б в O'Connor, J. J.; Robertson, E. F. Dame Mary Lucy Cartwright. School of Mathematics and Statistics, University of St Andrews. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
  12. ↑ а б Former Fellows of the Royal Society of Edinburgh 1783–2002 (PDF). Royalsoced.org.uk. Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2013. Процитовано 20 грудня 2015.
  13. ↑ DeFuria, Jack (22 жовтня 2014). Mary Lucy Cartwright. Prezi. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 8 березня 2017.
  14. ↑ A Point of View: Mary, queen of maths. BBC News Magazine. 8 березня 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 2 червня 2019.
  15. ↑ а б Mistress of Girton whose mathematical work formed the basis of chaos theory. Obituaries Electronic Telegraph. 11 квітня 1998. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 8 березня 2017.
  16. ↑ а б Walter Hayman (1 листопада 2000). Dame Mary (Lucy) Cartwright, D.B.E. 17 December 1900 – 3 April 1998. Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society. 46: 19—35. doi:10.1098/rsbm.1999.0070. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 8 березня 2017.
  17. ↑ а б Hayman, Walter K. (2000). Dame Mary (Lucy) Cartwright, D.B.E. 17 December 1900 – 3 April 1998: Elected F.R.S. 1947. Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society. 46: 19. doi:10.1098/rsbm.1999.0070.
  18. ↑ а б Cartwright, Dame Mary Lucy (1900–1998), mathematician | Oxford Dictionary of National Biography (англ.). 2004. doi:10.1093/ref: odnb/69671. {{cite book}}: Перевірте значення |doi= (довідка)
  19. ↑ Williams, Mrs. E. M. (October 1966), Presidential Address: The Changing Role of Mathematics in Education, The Mathematical Gazette, 50 (373): 243—254, doi:10.2307/3614669, JSTOR 3614669
  20. ↑ List of LMS prize winners [Архівовано 3 квітня 2013 у Wayback Machine.], LMS website, accessed July 2011
  21. ↑ Dame Mary Lucy Cartwright Hon FRSE. The Royal Society of Edinburgh. 28 жовтня 2016. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  22. ↑ CWP Profile. UCLA. 2001. Архів оригіналу за 17 October 2016. Процитовано 8 березня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мері_Картрайт&oldid=42852653