Очікує на перевірку

Ляпунов Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ляпунов Олександр Михайлович
Ляпунов Александр Михайлович
О. М. Ляпунов у 1902, у Харкові
О. М. Ляпунов у 1902, у Харкові
О. М. Ляпунов у 1902, у Харкові
Народився25 травня (6 червня) 1857(1857-06-06)
Ярославль, Російська імперія
Помер3 листопада 1918(1918-11-03) (61 рік)
Одеса, Херсонська губернія, Українська Держава Українська Держава
·вогнепальна рана
ПохованняДругий християнський цвинтар
Країна Російська імперія
ПідданствоРосійська імперія
Діяльністьматематик, фізик
Alma materПетербурзький університет
Галузьматематика
механіка
ЗакладПетербурзький університет
Харківський університет
Новоросійський університет
Посадапрофесор
Науковий ступіньмагістр (1885) і доктор наук[d] (30 вересня 1892)
Науковий керівникПафнутій Чебишов
ВчителіЧебишов Пафнутій Львович
Аспіранти, докторантиСтєклов Володимир Андрійович[1]
Салтиков Микола Миколайович[1]
ЧленствоРосійська академія наук
Петербурзька академія наук
Відомий завдяки:стійкість за Ляпуновим
РідLyapunov familyd
БатькоMikhail Lyapunovd
МатиSofia Alexandrovna Shipilovad
Брати, сестриЛяпунов Сергій Михайлович
Boris Lyapunovd
РодичіЗайцев Олександр Михайлович

Олекса́ндр Миха́йлович Ляпуно́в (рос. Александр Михайлович Ляпунов, *25 травня (6 червня) 1857(18570606) — † 3 листопада 1918) — російський математик і механік, академік Петербурзької Академії наук (1901 рік), іноземний член-кореспондент Паризької Академії наук (1916 рік), член Римської академії наук, почесний член Петербурзького, Харківського і Казанського університетів, Харківського математичного товариства. Учень П. Л. Чебишова.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї викладача, директора обсерваторії Казанського університету М. В. Ляпунова (1820—1868). 1868 року, після смерті батька, Ляпунов разом з двома братами (майбутні композитор Сергій і лінгвіст Борис) і матір'ю Софією Олександрівною переїхав до Нижнього Новгорода. Закінчив із золотою медаллю Нижегородську гімназію (1876), фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1880), залишився працювати в університеті.

У 18851902 роках працював в Харківському університеті, з — 1902 в Петербурзькому університеті. Приват-доцент (1885), профессор (1893) Харківського, Петербурзького, Новоросійського університетів (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Отримав ступінь магістра (дисертація: «Об устойчивости элипсоидальных форм равновесия вращающейся жидкости», 1884), вчене звання доктора математичних наук (дисертація: «Общая задача об устойчивости движения», 1892). Голова Харківського математичного товариства (1899–1902).

За спроби самогубства завдав собі вогнепального поранення 31 жовтня 1918 року у Одесі. Помер не приходячи до тями 3 листопада, похований на одеському цвинтарі.

Науковий доробок

[ред. | ред. код]

Основні праці Ляпунова присвячені небесній механіці, математичній фізиці, теорії ймовірностей, теорії стійкості.

Вивчав фігури рівноваги однорідної і слабко неоднорідної рідини в обертанні, частинки якої притягуються за Ньютонівським законом всесвітнього тяжіння, довів нестійкість грушоподібних фігур рівноваги (всупереч твердженню Дж. А. Пуанкаре і Дж. Дарвіна), створив сучасну теорію стійкості руху механічних систем, визначених скінченою кількістю параметрів. У математичній фізиці Ляпунов розв'язав питання про існування періодичних розв'язків нелінійних диференційних рівнянь певного типу, дослідив поведінку інтегральних кривих рівнянь руху біля положення рівноваги. В теорії ймовірностей довів центральну граничну теорему, запропонував метод «характеристичних» функцій. У галузі математичної фізики дослідив проблему потенціалу подвійного шару, довів симетрію функції Гріна для задачі Діріхле.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Общая задача объ устойчивости движенiя. Разсужденiе А.Ляпунова. Изданiе Харьковскаго Математическаго Общества. Харьковъ. Типографiя Зильберберга. 1892.
  • Ляпунов А. М. Собрание сочинений. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1954—1959
  • Т.1. М.,1954. — 446 с.
  • Т.2. М.; Л.,1956. — 472 с.
  • Т.3. М., 1959. — 374 с.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

Джерела та література

[ред. | ред. код]