Кір Стармер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кір Стармер
англ. Keir Starmer
80-й Прем'єр-міністр Великої Британії
Нині на посаді
На посаді з5 липня 2024
МонархЧарльз III
ПопередникРіші Сунак
Лідер опозиції
4 квітня 2020 — 5 липня 2024
Прем'єр-міністрБорис Джонсон
Ліз Трасс
Ріші Сунак
ПопередникДжеремі Корбін
НаступникРіші Сунак
Лідер Лейбористської партії Великої Британії
Нині на посаді
На посаді з4 квітня 2020
ПопередникДжеремі Корбін
Член парламенту від округу Холборн і Сент-Панкрас[en]
Нині на посаді
На посаді з7 травня 2015
ПопередникФренк Добсон[en]
Народився2 вересня 1962(1962-09-02)[1][2] (62 роки)
Саутварк[d], Саутерк
Відомий якбаристер, політик, правник
Місце роботиCrown Prosecution Serviced і Doughty Street Chambersd
КраїнаВелика Британія[3]
Alma materУніверситет Лідса[2], Едмунд Голл[2] і Reigate Grammar Schoold[2]
Політична партіяЛейбористська партія[4][5]
БатькоRodney Starmerd[6]
МатиJosephine Anne Bakerd[6]
У шлюбі зVictoria Starmerd[2]
Релігіяатеїзм
Нагороди
Лицарі-Командори ордена Лазні‎
Підпис
keirstarmer.com
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Сер Кір Родні Стармер (англ. Sir Keir Rodney Starmer; нар. 2 вересня 1962, Лондон) — британський політик та юрист, лідер Лейбористської партії з 4 квітня 2020 року. Прем'єр-міністр Великої Британії з 5 липня 2024[7]. Підтримує Україну у війні з Росією.

Тіньовий міністр із виходу з Євросоюзу (2016—2020). Тіньовий міністр з питань міграції (2015—2016).

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив Лідський університет зі ступенем бакалавра мистецтв з права, а потім вивчав право в Сент-Едмунд-Голлі Оксфордського університету, де здобув ступінь бакалавра цивільного права. У 1987 році був прийнятий до колегії адвокатів і спеціалізувався на правах людини, працюючи під керівництвом Хелени Кеннеді й Джеффрі Робертсона. До 1990 року працював у правозахисній групі інтересів «Liberty», потім у баррістерському бюро «Doughty Street Chambers», як і раніше займаючись захистом прав людини. Співробітник центру прав людини при Ессекському університеті, консультант з прав людини Асоціації старших офіцерів поліції, радник з прав людини Наглядальницької ради Північноірландської поліції (з 2003 року)[8].

У 2002 році призначений королівським адвокатом[9].

З 2008 по 2013 рік очолював Королівську прокурорську службу на посаді головного державного обвинувача[10].

У 2015 році обраний до Палати громад від лондонського округу Голборн і Сент-Панкрас, здобувши 52,9 % голосів[11].

7 жовтня 2016 року лідер Лейбористської партії Джеремі Корбін здійснив перестановки у своєму тіньовому кабінеті, серед інших заходів призначив Стармера тіньовим міністром із виходу з Євросоюзу[12].

23 вересня 2019 року на конференції лейбористів в Брайтоні Стармер марно домагався однозначного позиціювання партії за збереження членства Великої Британії в ЄС, що суперечило «нейтральному» в цьому відношенні курсу Корбіна[13].

У грудні 2019 роки після катастрофічної поразки лейбористів на парламентських виборах політичні аналітики стали називати Стармера серед ймовірних наступників Джеремі Корбіна, і в цей же період розгорнулися події навколо статті про Стармера в англійському розділі Вікіпедії. Впродовж двох днів у неї тричі додавалося твердження, що Стармер є мільйонером, але тричі ця правка скасовувалася як така, що не має авторитетного джерела (при цьому сам Стармер і його оточення заперечували свою причетність до подій)[14].

Прем'єр-міністр Сполученого королівства

[ред. | ред. код]

На виборах у Британії вперше за 14 років переважну більшість місць у парламенті здобула опозиційна Лейбористська партія[15]. 5 липня 2024 року Кір Стармер став новим прем'єр-міністром Великої Британії[16][17][18].

Державні нагороди

[ред. | ред. код]
  • Прийняв присягу в Таємній раді Великої Британії 19 липня 2017 р.[19] Це дозволило йому здобути титул «Високоповажний»[20].
  • Лицар-командор Ордена Лазні (з 2014 року)[21].
  • Призначений кавалером Орден Лазні (KCB) у 2014 році за «заслуги в галузі права та кримінального правосуддя»[22][23].
  • Почесний член Сент-Едмунд-Голлу, Оксфорд[24].
  • Лауреат премії Сіднея Елланда Голдсміта від Ради адвокатів у 2005 році за видатний внесок у pro bono роботу з оскарження смертної кари в Уганді, Кенії, Малаві та країнах Карибського басейну[25].
  • Призначений Королівським радником (QC) у 2002 році[26].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

На початку 2000-х років, Стармер познайомився з Вікторією Александер, яка тоді була адвокатом, коли він працював старшим баристером у Doughty Street Chambers, і вони працювали над однією справою. Згодом вони зблизилися, заручилися у 2004 році та одружилися 6 травня 2007 року в маєтку Феннес в Ессексі[27][28]. У них двоє дітей: син, який народився через рік після весілля, та донька, яка народилася через два роки після нього. Обидва виховуються в єврейській вірі своєї матері[29][30]. Перед тим, як переїхати на Даунінг-стріт, пара жила в Кентиш-Таун на півночі Лондона[31][32].

Стармер є пескетаріанцем, а його дружина — вегетаріанкою. Вони виховували своїх дітей вегетаріанцями до 10 років, після чого дали їм можливість вибирати, чи їсти м'ясо. В інтерв'ю під час загальних виборів 2024 року Стармер зізнався, що найбільше боїться того, як посада прем'єр-міністра вплине на його дітей, через їхній «важкий вік», і що це було б легше, якби вони були молодшими або старшими[33]. У радіоінтерв'ю Стармер зазначив, що намагатиметься не працювати після 18:00 у п'ятницю, щоб дотримуватись шабатної вечері та проводити час з родиною[34].

Стармер — атеїст; він обрав «урочисте підтвердження» (замість присяги) вірності монарху[35]. Стармер заявив, що не вірить у Бога, але вірить у силу віри, яка об'єднує людей[36]. Він та його сім'я час від часу відвідують ліберальну синагогу[37], і в інтерв'ю 2022 року він зазначив, що його діти виховуються з розумінням єврейської віри та походження своїх бабусі та дідуся по материнській лінії[29].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.standard.co.uk/news/politics/sir-keir-starmer-wikipedia-battle-millionaire-labour-leadership-a4317411.html
  2. ↑ а б в г д Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  3. ↑ Catalog of the German National Library
  4. ↑ https://labour.org.uk/people/keir-starmer/
  5. ↑ https://www.workwithdata.com/person/keir-starmer-1962
  6. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  7. ↑ Вибори в Британії: екзитпол прогнозує розгром партії прем’єра Сунака. Європейська правда. Процитовано 2024-07-5.
  8. ↑ Stephen Bates (1 серпня 2008). 'He has an ability to motivate and is not easily cowed. If there is a row with the government he will fight his corner' (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 2 січня 2020.
  9. ↑ Martin Robinson (19 грудня 2019). Who doesn't want to be a millionaire? Labour leadership contender Keir Starmer in Wikipedia WAR over how rich he is: Claim is added then removed three times in two days (англ.). MailOnline News. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
  10. ↑ Director of Public Prosecutions, 2008–2013 - Keir Starmer QC. HARDtalk (англ.). BBC News. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 4 січня 2020.
  11. ↑ Holborn & St Pancras. Election 2015 (англ.). BBC News. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 2 січня 2020.
  12. ↑ Alexandra Topping and Kevin Rawlinson (7 жовтня 2016). Labour reshuffle: full shadow cabinet list announced – as it happened (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 2 січня 2020.
  13. ↑ Annabelle Dickson and Charlie Cooper (23 вересня 2019). Keir Starmer eyes anti-Brexit long game (англ.). Politico. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 3 січня 2020.
  14. ↑ Rebecca Speare-Cole (19 грудня 2019). Sir Keir Starmer at centre of Wikipedia 'millionaire' row ahead of expected Labour leadership bid (англ.). Evening Standard. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
  15. ↑ Стармер офіційно став новим прем'єр-міністром Британії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 липня 2024.
  16. ↑ У Британії після відставки Сунака призначено нового прем'єра. Слово і Діло (укр.). 5 липня 2024. Процитовано 5 липня 2024.
  17. ↑ У Британії буде новий премʼєр. Хто такий Кір Стармер та яка його позиція щодо України. РБК-Украина (укр.). Процитовано 5 липня 2024.
  18. ↑ Keir Starmer promises a ‘government of service’ in first speech as PM – live. The Guardian (англ.).
  19. ↑ https://privycouncil.independent.gov.uk/wp-content/uploads/2017/07/2017-07-19-List-of-Business-Part-1.pdf
  20. ↑ History - Privy Council. web.archive.org. 7 січня 2021. Архів оригіналу за 7 січня 2021. Процитовано 5 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  21. ↑ Michael White (15 травня 2015). Can Keir Starmer really become Labour leader? And should he? (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
  22. ↑ Page 3 | Supplement 60728, 31 December 2013 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 5 липня 2024.
  23. ↑ https://assets.publishing.service.gov.uk/government/uploads/systm/uploads/attachment_data/file/268845/New_Year_Honours_2014_notes_on_higher_awards.pdf
  24. ↑ Keir Starmer | Honorary Fellow. St Edmund Hall (брит.). Процитовано 5 липня 2024.
  25. ↑ Knighthood: former Director of Public Prosecutions Keir Starmer QC - awards intelligence. web.archive.org. 21 жовтня 2019. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 5 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  26. ↑ Crown Office | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 5 липня 2024.
  27. ↑ Strick, Katie (5 липня 2024). Victoria Starmer: Britain's 'reluctant' new first lady. Evening Standard (англ.). Процитовано 6 липня 2024.
  28. ↑ Bickerstaff, Isaac (24 квітня 2020). Arise Lady Starmer? Everything we know about the elusive First Lady in waiting. Tatler (брит.). Процитовано 6 липня 2024.
  29. ↑ а б Harpin, Lee. Starmer: Our kids are being brought up to know their Jewish backgrounds. www.thejc.com (англ.). Процитовано 6 липня 2024.
  30. ↑ Who Is Lady Victoria Starmer? Meet Prime Minister Keir Starmer’s ‘Sassy’ Wife. Grazia (англ.). 7 травня 2024. Процитовано 6 липня 2024.
  31. ↑ Thomson, Alice (6 липня 2024). Who is Victoria Starmer? Meet Keir Starmer’s wife and confidante. www.thetimes.com (англ.). Процитовано 6 липня 2024.
  32. ↑ Meet Victoria Starmer, the new prime minister's wife. Sky News (англ.). Процитовано 6 липня 2024.
  33. ↑ Starmer reveals 'worry' for family if he enters No 10 as Sunak says he can understand public 'frustrations'. Sky News (англ.). Процитовано 6 липня 2024.
  34. ↑ Quinn, Ben; Stacey, Kiran; Mason, Rowena (2 липня 2024). ‘Really desperate’: Starmer hits back at Tory attacks on his work hours. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 6 липня 2024.
  35. ↑ Hazell, Will (10 вересня 2022). Atheist Keir Starmer avoids reference to God in pledge of loyalty to King Charles III. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 6 липня 2024.
  36. ↑ Williams, Rhiannon (11 квітня 2021). Keir Starmer: I may not believe in god, but I do believe in faith. inews.co.uk (англ.). Процитовано 6 липня 2024.
  37. ↑ Edwardes, Charlotte (22 червня 2024). ‘You asked me questions I’ve never asked myself’: Keir Starmer’s most personal interview yet. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 6 липня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кір_Стармер&oldid=43855435