Зміїна яма
Зміїна яма | |
---|---|
англ. The Snake Pit | |
Жанр | драма |
Режисер | Анатоль Літвак |
Продюсер | Роберт Басслер Анатоль Литвак |
Сценарист | Фрэнк Партос Мілен Бренд |
У головних ролях | Олівія де Гевілленд, Mark Stevensd, Leo Gennd, Селеста Голм, Leif Ericksond, Б'юла Бонді, Ann Dorand, Celia Lovskyd, Frank Conroyd, Glenn Langand, Говард Фрімен, Jacqueline deWitd, Lee Patrickd, Мінна Ґомбеллd, Наталі Шафер, Queenie Smithd, Тамара Шейнd, Victoria Horned, Virginia Brissacd, Helen Craigd, June Storeyd, Кетрін Локк, Angela Clarked, Louise Lorimerd, Belle Mitchelld і Mary Treend |
Оператор | Лео Товер |
Композитор | Альфред Ньюман |
Художник | Lyle R. Wheelerd |
Кінокомпанія | 20th Century Fox |
Дистриб'ютор | 20th Century Fox і Netflix |
Тривалість | 108 хв. |
Мова | англійська |
Країна | США |
Рік | 1948 |
IMDb | ID 0040806 |
Зміїна яма у Вікісховищі |
«Зміїна яма» (англ. The Snake Pit) — кінофільм режисера Анатоля Литвака, який вийшов на екрани в 1948 році. Екранізація однойменного роману Мері Джейн Ворд.
Молода жінка, на ім'я Вірджинія Каннінгем опиняється в психіатричній лікарні й не пам'ятає, як вона тут опинилася. Не пам'ятає вона і власного чоловіка Роберта, який ось уже кілька місяців справно відвідує її. Що привело перспективну письменницю і люблячу дружину до цього сумного місця, заповнене дивними жінками? Лікар Кік твердо налаштований знайти відповідь на це питання, а поки вмовляє містера Каннінгема розповісти про поведінку його дружини з моменту їхнього знайомства…
- Олівія де Гевілленд — Вірджинія Стюарт Каннінгем
- Марк Стівенс — Роберт Каннінгем
- Лео Генн — лікар Марк Кік
- Селеста Голм — Грейс
- Гленн Ленган — лікар Террі
- Хелен Крейг — сестра Девіс
- Лейф Еріксон — Гордон
- Б'юлі Бонді — місис Грір
- Наталі Шафер — місис Стюарт
- Рут Доннеллі — Рут
- Селія Ловський — Гертруда
- Бетсі Блер — Хестер
- Тамара Шейн — ув'язнена камери № 33
- Мінна Гомбелл — міс Гарт
- Джен Клейтон — співачка
- Рут Кліффорд — медсестра (в титрах не вказано)
- Кетрін Локк — Маргарет
Науковим консультантом картини виступив завідувач департаменту психіатрії нью-йоркській лікарні «Маунт-Синай» Мозес Ральф Кауфман.[1][2]
- 1948 — премія Національної ради кінокритиків США за найкращу жіночу роль (Олівія де Гевілленд).
- 1949 — премія «Оскар» за найкращий запис звуку (Томас Мултон), а також 5 номінацій: найкращий фільм, режисер (Анатоль Литвак), жіноча роль (Олівія де Хевілленд), сценарій (Френк Партос, Міллен Бренд), музика (Альфред Ньюман).
- 1949 — міжнародний приз Венеційського кінофестивалю.
- 1949 — премія Гільдії сценаристів США за найкращу американську драму (Френк Партос, Міллен Бренд), а також премія імені Роберта Мельцера за сценарій, в якому найбільш талановито представлені проблеми американського життя.
- 1949 — номінація на премію Гільдії режисерів США за найкращу режисуру художнього фільму (Анатоль Литвак).
- 1950 — премія «Боділ» за найкращий американський фільм (Анатоль Литвак).
- 1950 — премія «Срібна стрічка» Італійського національного синдикату кіножурналістів у категорії «Найкраща іноземна актриса» (Олівія де Гевілленд).
- ↑ Paul Kaufman «A bittersweet look back». Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ TCMDb Archive Materials. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 5 липня 2021.