Гексоген
| Гексоген | |
|---|---|
| |
 |
 |
| Назва за IUPAC | 1,3,5-тринітропергідро-1,3,5-триазин |
| Інші назви | Гексоген |
| Ідентифікатори | |
| Абревіатури | RDX |
| Номер CAS | 121-82-4 |
| PubChem | 8490 |
| Номер EINECS | 204-500-1 |
| ChEBI | 24556 |
| RTECS | XY9450000 |
| SMILES | C1N(CN(CN1[N+](=O)[O-])[N+](=O)[O-])[N+](=O)[O-] |
| InChI | InChI=1S/C3H6N6O6/c10-7(11)4-1-5(8(12)13)3-6(2-4)9(14)15/h1-3H2 |
| Номер Гмеліна | 985564 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C3H6O6N6 |
| Зовнішній вигляд | Безбарвні кристали |
| Густина | 1,82 г/см³ |
| Тпл | 205,5 °C |
| Ткип | 234 °C |
| Вибухонебезпечність | |
| Ударна чутливість | низька |
| Чутливість до тертя | низька |
| Швидкість детонації | 8750 м/с |
| Тротиловий еквівалент | 1,60 |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Гексоген (циклотриметилентринітрамін, англ. hexogen, RDX; нім. Hexogen n) — бризантна вибухівка, що належить до групи вибухових речовин підвищеної потужності. Має високу питому енергію та швидкість детонації. Вперше був запатентований Георгом Фрідріхом Ґеннінґом[1] у Німеччині в 1898 р.
| Густина | 1,8 г/см³ |
| Температура плавлення | 202 °С |
| Температура спалахування | 215—232 °С |
| Температура вибуху | 3380–3700 °С |
| Швидкість детонації | 8380 м/с |
| Тротиловий еквівалент | 1,6 |
| Фугасність | 450–490 см³ |
| Бризантність за Гесом | 16—24 мм |
| Чутливість до удару за стандартною пробою | 80% |
| Чутливість до тертя з піском | 490 кгс/см² |
| Чутливість до тертя без піску | 1500 кгс/см² |
| Енергія вибухового перетворення | 1290 ккал/кг |
Нормальний агрегатний стан — дрібнокристалічна речовина білого кольору без смаку й запаху. У воді не розчиняється, негігроскопічна (добре розчиняється в концентрованій азотній кислоті, гірше — в ацетоні, погано — у хлороформі, спирті). З металами в хімічну реакцію не вступає. Пресується погано. Від удару, прострілу кулею може вибухати. Загоряється легко й горить білим яскравим шиплячим полум'ям. Горіння може перейти у детонацію.
У чистому вигляді застосовується тільки для спорядження деяких зразків капсулів-детонаторів (для підривних робіт у чистому вигляді - ні). Використовується для промислового виготовлення вибухових сумішей (ПВВ-4 (пластит), С-1, С-2, С-3, С-4, ТГА, МС, ТГ-50). Зазвичай ці суміші застосовуються для спорядження деяких видів боєприпасів. Із цією метою чистий гексоген змішують із флегматизаторами (зазвичай це суміш парафіну й церезину, стеарин, вазелін) і пресують до густини 1,66 г/см³. У суміші ТГА й морська суміш (МС) для підвищення енергії вибухового перетворення в гексоген додають алюмінієву пудру. Всі ці роботи проводять у промислових умовах на спеціальному устаткуванні.[3]
Необхідні речовини:
Готується насичений розчин уротропіну у воді і насичений розчин нітриту у воді, 5:1 за уротропіном. Обидва розчини охолоджуються. Змішується розчин з рівною кількістю HNO3 і швидко змішується з розчином уротропіну, при доброму охолодженні, інтенсивно перемішується. Після припинення реакції ще 1 годину випадає осад, який відфільтровується і промивається. Готується суміш H2O2/HNO3 і охолоджується. Відфільтрований осад потроху досипається в розчин H2O2/HNO3, при ретельному охолодженні. Після припинення реакції розчин відстоюється і фільтрується осад, який і є гексогеном.
До розчину аміачної селітри в концентрованій азотній кислоті при 20 °С повільно додають уротропін:
- (CH2)6N4 + 4HNO3 = 4/3(CH2NNO2)3 + 2CH2O + H2O.
Потім суміш нагрівають до 60-70°С і протікає реакція
- 3NH4NO3 + 3CH2O = (CH2NNO2)3 + 6H2O.
Для підвищення виходу використовують розчин уротропіну в концентрованій оцтовій кислоті. Гексоген відфільтровують, промивають водою і перекристалізують з ацетону. В продукті зазвичай міститься значна частка октогену.
Застосовується як складова частина деяких амонійно-селітряних вибухових речовин та для вторинного заряду в капсулях-детонаторах і в електродетонаторах, а також у вигляді сплавів з іншими нітросполуками.
Позначення:[4]
- Г
- в чистому вигляді для снарядів малого калібру, капсулів-детонаторів, виготовлення пластичних та еластичних вибухових речовин.
- A-IX-1
- флегматизований (5 %) для боєприпасів артилерії. Для спрощення ідентифікації підфарбований у рожевий колір.
- А-ІХ-2
- суміш з пудрою алюмінію (20 %) для спорядження бронебійно-запалювальних і реактивних снарядів.
- А-ІХ-2О
- суміш А-ІХ-2 флегматизована оксизином.
- Гекфол-2,5
- гексоген флегматизований оксизином (2,5 %).
- ГТТ
- сплав гексогену, тротилу, тетрилу (75 %, 12,5 %, 12,5 %) для спорядження авіабомб, застарілий сплав.
- МС (морська суміш)
- гексоген, алюміній, тротил, флегматизатор (57,6 %, 17,0 %, 19,0 %, 6,4 %).
- ПМШ-250
- підривні шашки у формі кубу масою 250 г (50×50×50 мм).
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- ↑ Urbański, Tadeusz (1967), Laverton, Silvia (ред.), Chemistry and Technology of Explosives, т. III (вид. First English), Warszawa: PWN – Polish Scientific Publishers and Pergamon Press, с. 77—119, OCLC 499857211
- ↑ О.О.Швець, Ю.О.Фтемов, Р.Л.Колос. I // Вибухова справа. Основи ведення підривних робіт: Навчальний посібник. — Львів : Національна академія сухопутних військ, 2016. — С. 36—38. — 352 с.
- ↑ Інженерна підготовка: навчальний посібник. — Львів : Національна академія сухопутних військ, 2016. — С. 358. — 552 с.
- ↑ 3.3.3 Гексоген. Взрывчатые вещества, пороха и боеприпасы. Т. Часть 1. Минск: Охотконтракт. 2009. ISBN 978-985-6911-02-9.