Банзай
| «Десять тисяч років» | |
|---|---|
| Китайською | |
| Традиційне написання: |
萬歲 |
| Спрощене написання: |
万岁 |
| Латинниця: | wànsuì |
| Кантонська: | maan6 seoi3 |
| Японською | |
| Ієрогліфи (сучасне написання): |
万歳 |
| Ієрогліфи (застаріле написання): |
萬歳 |
| Кана: | ばんざい |
| Ромадзі: | banzai |
| Корейською | |
| Хангиль: | 만세 |
| Ієрогліфи : | 萬歲 |
| Латинниця: | manse |
| В'єтнамською | |
| Латинниця: | vạn tuế, muôn năm |
| Ієрогліфи: | 萬歲 (vạn tuế) |
| Чу ном: |  (muôn năm)
|
Банза́й (яп. 万歲, бандзай, «десять тисяч років») — вітання-вигук у Японії, яким прославляли імператора. Зазвичай перекладається як «Многая літа!» або «Хай живе [імператор]!».
Японське «банзай» походить від аналогічної за змістом китайської фрази «ваньсуй», якою вітали монархів у Китаї. Як правило, її вигукували так: «Хай живе наш імператор десять тисяч років, десять тисяч років, десять тисяч десяти тисячі років!» (吾皇萬歲, 萬歲, 萬萬歲 — Во хуань ваньсуй, ваньсуй, ваньваньсуй). Число «десять тисяч» уважалося символом нескінченності, подібним до грецької меріади.
Окрім Китаю та Японії вигук-вітання «десять тисяч років» були поширені в інших монархіях Східної Азії.
У збройних силах Японської імперії «банзай» слугував аналогом «Ура!». Клич тричі вигукували за формою «Тенно хейка банзай!» (天皇陛下万歳, «Хай живе його величність Імператор!») і здіймали обидві руки в повітря.
- Makihara, Norio. “The Birth of Banzai.” Japan Forum 23, no. 2 (June 2011): 237–61. doi:10.1080/09555803.2011.599272.
- The Cambridge history of Japan, by John Whitney Hall [Архівовано 28 листопада 2021 у Wayback Machine.], 1988 Cambridge University Press, p.3, ISBN 0-521-22352-0
