Оскільки протест зі самого початку мав ненасильницький характер, більшість уявляла «тричі не судимого» схожим на Хосні Мубарака, котрого навіть попри загострення різноманітних хронічних захворювань (таке часом трапляється, коли високопосадовцям доводиться опинитися на лаві підсудних) під час судових засідань тримали у металевій клітці, забезпечивши, щоправда, спеціально обладнаним ортопедичним ліжком. Тим, хто був налаштований рішучіше, єгипетського варіанту було недостатньо. А таких з кожною спробою сил МВС розігнати прихильників євроінтеграції та повного «перезавантаження» влади, з кожним викраденням, кожним підступним вбивством простих і, фактично, беззахисних вуличних революціонерів, ставало дедалі більше. «Малоросійський Саддам Хусейн» разом з десятком закутих у кайданки поплічників бачився їм у залі суду, котрий оголошує першим особам держави вищу міру покарання. Або ж як у Лівії, де до кримінальної відповідальності було притягнуто керівний склад місцевого аналогу Адміністрації президента й уряду Джамахірії. І це, не дивлячись на ексцес з раптовим виявленням знесиленого Муаммара Каддафі в доволі примітивній хованці. Й подальшим лінчуванням 69-річного політика.