Очікує на перевірку

Yara International

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Yara International
бук. Yara International ASA
Типбізнес і публічна компанія
Правова формаASA[d]
Галузьхімічна промисловість
Лістинг на біржіEuronext Oslo: YAR
ISINNO0010208051
Заснованолистопад 2003[1]
Штаб-квартираОсло
ПрезидентGeir Isaksend
Очільник(и)Svein Tore Holsetherd
Продукціяштучні добрива
Нітрати
Виторг108 000 000 kr (2015)
Операційний прибуток (EBIT)989 000 000 $ (2019)[2]
Чистий прибуток▲14 128 000 000 kr (2023)[3]
Власник(и)Міністерство торгівлі, промисловості і рибальства Норвегіїd і Government Pension Fund Norwayd
Співробітники▲16 033 осіб (2019)[4]
Дочірні компаніїYara (Germany)d
yara.no​(норв.)
yara.com​(англ.)
Мапа
CMNS: Yara International у Вікісховищі
Свен Торе Холсетер, директор компанії

Yara International ASA — норвезька хімічна компанія. Найбільшою сферою її діяльності є виробництво азотних добрив,[5][6] однак також включає виробництво нітратів, аміаку, сечовини та інших хімічних речовин на основі азоту.

Компанія була заснована в 1905 році як Norsk Hydro — перший у світі виробник мінеральних азотних добрив — і 25 березня 2004 року була об'єднана як Yara International ASA. Yara зареєстрована на фондовій біржі в Осло та має головний офіс в Осло. Компанія має близько 13 000 співробітників, виробничі майданчики на шести континентах, діяльність у більш ніж 50 країнах та продаж у близько 150 країн.[7]

Норвезький уряд володіє понад третиною Yara і є її найбільшим акціонером.[8]

Бізнес

[ред. | ред. код]

Компанія має три основні напрямки діяльності:

  • Промислові продукти: широкий асортимент азоту та спеціальних хімікатів та цивільних вибухонебезпечних розчинів
  • Екологічні рішення: рішення для зниження NOx, контролю запаху, очищення води та запобігання корозії
  • Сільськогосподарська продукція: повний асортимент добрив та розчинів, що охоплює всі необхідні поживні речовини для будь-якої культури

Історія

[ред. | ред. код]

1900—1919

[ред. | ред. код]

Історія Yara бере свій початок із створення Norsk hydroelektiske kvelstoffaktieselskab, або Norsk Hydro, як пізніше стало відомо, у грудні 1905 року після успішного виробництва азотних добрив у Нотоддені.[9] Norsk Hydro заснували Сем Ейд, Крістіан Біркеланд та Маркус Валленберг.[10][11] У 1903 р. Біркеланд та Ейд розробили пряму фіксацію азоту, що отримала назву процес Біркеланд-Ейда[12] заснований на методі, використаному Генрі Кавендішем у 1784. р.[13]

Для виробництва першого продукту компанія використовувала великі гідроенергетичні ресурси Норвегії. Між 1906 і 1919 роками Norsk Hydro побудував дві гідроелектростанції в Нотоддені та Рюкані.[14] Свою першу партію компанія відправила до Китаю в 1913 році.

1960—1977

[ред. | ред. код]

Після успішного виробництва мінеральних добрив компанія розширилася і на інші види бізнесу, такі як нафта та метали. У 1969 році компанія Norsk Hydro увійшла до свого першого спільного підприємства з органами влади Катара. Маючи доступ до конкурентного джерела газу та стратегічного розташування на Близькому Сході, спільне підприємство відкрило для компанії глобальний ринок.

Norsk Hydro очолював Йохан Бертін Холте на посаді генерального директора з 1967 по 1977 рр.[15] До 1970-х років компанія була створена в Азії, на Близькому Сході та в Північній Америці. Кінець 1970-х — середина 1980-х років був періодом бурхливого зростання через придбання великих компаній з виробництва добрив у Франції, Німеччині, Нідерландах та Великій Британії. Наприкінці 90-х років компанія також була створена в Бразилії та Південній Африці.

2004—2008

[ред. | ред. код]

У 2004 році Hydro Agri вийшла з Norsk Hydro і стала незалежною компанією Yara International ASA. Компанія була зареєстрована на фондовій біржі в Осло 25 березня 2004 року і є провідним виробником аміаку, нітратів, азотних продуктів та спеціальних добрив NPK.[16] З тих пір Yara продовжує розширювати свою глобальну присутність за рахунок інвестицій в інші країни, здійснюючи безліч придбань, спільних підприємств та нових проектів, в першу чергу в Африці та Північній та Південній Америці.

У липні 2006 року Яра заплатила 126 мільйонів доларів за контрольний пакет акцій Fertibras. Це придбання дало Yara більше 99 % голосуючих акцій у Fertibras[17] та 15 % у Fosfertil, найбільшому виробнику в Бразилії азотних та фосфатних добрив.

2008—2014

[ред. | ред. код]

У 2008 році Торлейф Енгер вийшов на пенсію, а Йорген Оле Хаслестад став генеральним директором. Під час свого призначення Хаслестад заявив: «Yara повинна продовжувати свою стратегію зростання. Компанія має багато цікавих можливостей, наприклад, коли справа стосується навколишнього середовища, де ми сприяємо кращому балансу в розвитку сільського господарства та пропонуємо деякі цікаві промислові рішення екологічних проблем».[18] Хаслестад обіймав посаду до 2014 року, коли компанія звільнила його, заявивши, що їм потрібен хтось, хто може завершити майбутні переговори про злиття, і що Хаслестад вже збирався вийти на пенсію.[8] Десятьма днями раніше Свен Річард Брандцаг вирішив не залишати Гідро, щоб зайняти кермо Yara[19] після того, як відбулися витоки переговорів про контракт та висунули звинувачення проти Енгера, попереднього генерального директора.[20] У січні Yara домовилася з Vale про продаж бразильських акцій Fosfertil за 785 мільйонів доларів США.[21] Також у 2010 році ANZ Bank запросив до приймачів 65 % акцій Burrup, що належать йому, яка згодом була продана Yara та корпорації Apache в Нью-Йорку, яка мала угоду про постачання газу з Burrup.[22] У 2016 році подружжя Осваль все ще судилося щодо справедливості провадження, стверджуючи примус. Радхіку також звинувачують у ухиленні від податку на суму 186 мільйонів доларів. Також за окремими провадженнями її чоловік стверджує, що забрав понад 150 мільйонів доларів у підприємств, пов'язаних із заводом добрив, і витратив гроші на приватні літаки та інші предмети розкоші. Двоє виїхали з Перту в Дубай у 2010 році.

25 лютого 2011 року Міністерство фінансів США зняло санкції, що діяли проти дочірньої компанії Yara «Libyan Norwegian Fertilizer» через його приналежність до уряду Лівії.[23][24]

У березні 2011 року голландський уряд заморозив близько 3 мільярдів євро активів Лівії, включаючи спільне підприємство Yara «Sluiskil», яке наполовину належить LIA та NOCL[25] 3 серпня 2011 року Yara оголосило, що продає свою частку в російському «Rossosh» Завод NPK за 390 мільйонів доларів США, або 2,1 мільярда крон (NOK).[26]

У 2013 році Yara потрапила у скандал, в якому брали участь багато компаній та транзакції, які, можливо, не відбулися, Dagens Næringsliv. Норвезький діловий щоденник повідомляв, що Yara заплатив понад вісім мільйонів норвезьких крон Шукрі Ганему, колишньому прем'єр-міністру Лівії, міністру нафти і старшому командиру державної нафтової компанії. Ганем був знайдений мертвим в австрійському Дунаї в 2012 році.[27] Yara виставила фіктивні рахунки-фактури для обліку грошових переказів, які були покладені на банківський рахунок родича Ганема в банку UBS у Швейцарії. Норвезьке (Økokrim) антикорупційне агентство помітило виплати в 2011 році. Керівник верхнього сегменту Тор Халба попереджав про можливі корупційні дії у внутрішньому електронному листі 2008 року. Слідчі натрапили на виплати, коли вилучили бізнес-записи двох підприємств, що базуються в Швейцарії, одного з них — дочірнього підприємства Yara, що займається торгівлею добривами, Balderton. Власне розслідування Yara виявило додаткову корупцію в Індії. Økokrim звинуватив компанію в грубій корупції в обох випадках.

26 жовтня 2013 року Yara придбала OFD Holding Inc. (OFD) від Omimex Resources Inc. за 425 мільйонів доларів США, здобувши виробничі потужності в Колумбії та дистрибуційні компанії по всій Латинській Америці.[28]

2014 рік

[ред. | ред. код]

У 2011 році компанія повідомила владу Норвегії про те, що вона могла бути причетною до корупції у зв'язку з переговорами 2008 року, що призвели до інвестицій у 2009 році 1,5 млрд. Норвезьких крон у 50 % акцій Лівійської норвезької компанії з добрив,[29] або LIFECO.[30]

У січні 2014 року корпорація погодилася заплатити штраф у розмірі 48 мільйонів доларів у справі про корупцію між 2004 і 2009 роками. Компанія зізналася в підкупі вищих державних чиновників в Індії та Лівії, а також постачальникам у Росії та Індії.[31] Штраф був найбільшим за весь час у своєму роді в Норвегії.[32] Справа ставить дві когорти керівників Yara один проти одного.[33]

10 січня 2014 року норвезький кабінет міністрів схвалив обвинувальний акт колишнього заступника генерального директора Даніеля Клау у зв'язку з розслідуванням норми Норвегії щодо Yara.[34] У справі також було звинувачено трьох інших керівників Yara.[35] Їх засудили 7 липня 2015 року. Енгер, колишній генеральний директор, отримав найсуворіший вирок — о три роки. Колишній головний юридичний директор Кендрік Уоллес отримав 2-річний термін покарання, а Клоу та колишній координатор вищого рівня Тор Халба — о два роки.[36] Yara International оголосила у вересні 2014 року, що веде переговори з CF Industries щодо можливого злиття рівних — угоди на суму понад 27 мільярдів доларів.[37][38]

2015–

[ред. | ред. код]

У Замбії Yara придбала компанію Greenbelt Fertilizers — о компанію, що має сильний слід в Замбії, Мозамбіку та Малаві. У вересні 2015 року Свен Торе Холсетер приєднався до Yara як новий президент та генеральний директор компанії. У 2015 році була вручена остання премія Yara, перш ніж її перетворили на Африканську продовольчу премію. Премія була розпочата в 2005 році. Починаючи з 2016 року, премія Yara перетворюється на Африканську харчову премію у співпраці з Альянсом за зелену революцію в Африці (AGRA).[39]

У лютому 2016 року два заводи з виробництва карбаміду та аміаку, які компанія Yara має у Брезі, працювали на менш ніж 50 % своєї потужності.[40]

У 2017 році Яра замовила Yara Birkeland, який стане першим автономним кораблем у світі. Поступивши на службу в 2018 році, він буде повністю автономним до 2020 року.[41]

У зв'язку з протестами в Білорусі в 2020 році опозиційний політик Світлана Тихановська закликала Yara International припинити співпрацю з білоруською державною компанією «Білорусь» або забезпечити повагу прав працівників. Державна компанія «Білорусь» раніше звільняла працівників, які брали участь у страйках або демонстраціях.[42] В ході цього Yara опублікував заяву, в якій вони закликали білоруську державну компанію припинити покарання робітників.[43]

Придбання, спільні підприємства та розширення

[ред. | ред. код]
  • 30 % російського виробника добрив ВАТ «Минудобрения» («Rossosh»), купленого в лютому 2005 р.[44]
  • У квітні 2006 року в місті Бурруп, Австралія, відкрився завод з виробництва аміаку. В даний час Yara володіє 35 % акцій і бере участь у судовому процесі з іншим акціонером Панкаджам Освалом.
  • У липні 2006 року Yara придбала контрольний пакет акцій бразильської компанії з розподілу та збуту добрив Fertibras.[45]
  • У вересні 2006 року Yara придбала 50 % торгової компанії Balderton Fertilizers SA, що базується в Женеві.
  • У травні 2007 року Yara придбала 30,05 % фінської компанії з виробництва добрив Kemira GrowHow та успішно подала пропозицію на придбання решти.[46]
  • У серпні 2007 року Yara уклала спільне підприємство з Wilhelmsen Maritime Services, якому належало 50 % зареєстрованої норвезькою компанією Yarwil, яка забезпечує системи зменшення викидів викидів NOx від суднових двигунів.[47]
  • У липні 2008 року Yara уклав угоду про придбання канадського виробника азоту SaskFerco, завершивши угоду в жовтні 2008 року. Потім завод добрив, розташований у Беллі Плейн, почав працювати як Yara Belle Plaine Inc.[48]
  • 50 % заводу добрив у Брезі, що належить Yara внаслідок її 50 % частки в лівійській норвезькій компанії з добрив (LIFECO).[49] Співвласниками LIFECO є Національна нафтова корпорація Лівії (NOC) та Лівійська інвестиційна служба (LIA) — кожна з 25 %. Yara позбулася своєї частки в LIFECO наприкінці 2020 року.[50]
  • У вересні 2009 року Yara розпочала будівництво нової фабрики сечовини 7 у місті Слуйскіл, що в Нідерландах.
  • У жовтні 2009 року Qafco, в якій Yara має 25 % акцій, підписала лист про наміри побудувати проект розширення Qafco-6. Проект передбачав будівництво заводу з виробництва карбаміду із загальною добовою потужністю 3850 тонн.[51]
  • У січні 2010 року Yara придбала решту 50 % добрив Balderton.[52]
  • У грудні 2012 року компанія Yara придбала в Бразилії об'єкти для змішування добрив, торгові марки та склади Bunge Limited. Бразильські антимонопольні органи, Адміністративна рада з економічної оборони або Conselho Administrativo de Defesa Econômica португальською (CADE), схвалили придбання у травні 2013 року. Yara та Бандж завершили операцію у серпні 2013 р.[53]
  • У жовтні 2013 року Yara придбала решту 50 % акцій Yarwil, які раніше належали Wilhelmsen Maritime Services через спільне підприємство з Yara.[54]
  • У листопаді 2013 року Yara придбала холдинг OFD у компанії Omimex Resources Inc. для виробництв добрив у Колумбії та розподільчих компаній у Колумбії, Перу, Мексиці, Коста-Риці, Панамі та Болівії. Ця трансакція ще більше зміцнила платформу відбитків та зростання Yara у Латинській Америці та була дуже доповнювальною до нещодавнього придбання добрива компанії Bunge у Бразилії.[28]
  • У 2018 році Yara відкрила Європейський бізнес-центр, орієнтований на логістику, у Вільнюсі, Литва.[55]
  • У 2018 році Yara відкрила офіс у М'янмі, найнявши агрономів та комерційних працівників для місцевих операцій.[56]

Голови

[ред. | ред. код]
  • Лейф Тексум (2014 рік). Замінено Бернтом Рейтаном після щорічних загальних зборів 5 травня 2014 р.[57] Teksum контролював шведський та норвезький портфель DNB, очолював норвезький діловий ринок та міжнародні операції DNB, перш ніж стати головою Yara.[58]
  • Бернт Рейтан (2012—2014) оголосив у квітні 2014 року, що не буде претендувати на новий термін після травня 2014 року[59][60][61] 
  • Ейвінд Лунд (2004—2012)

Керівники

[ред. | ред. код]
  • Торлейф Енгер 2004—2008
  • Йорген Оле Хаслестад
  • Торгейр Квідал 2014—2015
  • Свен Торе Холсетер 2015–

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://w2.brreg.no/enhet/sok/detalj.jsp?orgnr=986228608
  2. ↑ Annual Report 2019 — Yara International.
  3. ↑ Yara Integrated Report 2023
  4. ↑ Annual Report 2019 — Yara International. — С. 12.
  5. ↑ Mergers in the fertiliser industry. The Economist. 18 лютого 2010. Архів оригіналу за 25 лютого 2010. Процитовано 21 лютого 2010.
  6. ↑ Stigset, Marianne (15 липня 2008). Yara Quarterly Profit Gains Threefold; Buys Plant. Bloomberg. Архів оригіналу за 3 червня 2010. Процитовано 25 березня 2009.
  7. ↑ Company overview. Investor Relations. Архів оригіналу за 1 січня 2012. Процитовано 14 квітня 2014. [Архівовано 2012-01-01 у Wayback Machine.]
  8. ↑ а б Richard Milne (7 жовтня 2014). Yara ousts chief amid $27bn merger talks with CF: Chairman of Norwegian fertiliser company rejects image of chaos. Financial Times. Процитовано 5 липня 2016.
  9. ↑ 1900–1905. yara.com. Архів оригіналу за 18 березня 2015. Процитовано 4 червня 2021. [Архівовано 2015-03-18 у Wayback Machine.]
  10. ↑ That I can get for you!. yara.com. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 4 червня 2021. [Архівовано 2015-04-18 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Three remarkable men. yara.com. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 4 червня 2021. [Архівовано 2018-01-25 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Eyde, Sam (1909). The Manufacture of Nitrates from the Atmosphere by the Electric Arc—Birkeland-Eyde Process. Journal of the Royal Society of Arts. 57 (2949): 568—576. JSTOR 41338647.
  13. ↑ Aaron John Ihde (1984). The development of modern chemistry. Courier Dover Publications. с. 678. ISBN 0-486-64235-6.
  14. ↑ 1906–1919. yara.com. Архів оригіналу за 18 березня 2015. Процитовано 4 червня 2021. [Архівовано 2015-03-18 у Wayback Machine.]
  15. ↑ A dynamic and visionary leader. yara.com. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 4 червня 2021. [Архівовано 2017-08-30 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Yara at a Glance(press release). Yara Media Relations. March 2014. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 4 червня 2021. [Архівовано 2015-04-19 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Yara buys controlling stake in Fertibras for $126m. ICIS News. 18 липня 2006. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 13 липня 2016.
  18. ↑ 2008: Yara appoints new CEO. yara.com. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 4 червня 2021. [Архівовано 2018-02-28 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Balazs Koranyi; Joachim Dagenborg (26 вересня 2014). UPDATE 2-New Yara CEO quits before he starts after merger talks announcement. Reuters. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  20. ↑ Richard Milne (7 жовтня 2014). Yara ousts chief amid $27bn merger talks with CF: Chairman of Norwegian fertiliser company rejects image of chaos. Financial Times.
  21. ↑ Yara to Sell Fosfertil Shareso. 10 січня 2010. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 4 червня 2021. [Архівовано 2018-02-20 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Sarah Danckert (31 травня 2016). PPB ran 'flawed' process for sale of Oswals' Burrup Fertiliser shares, court told. Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 4 липня 2016. Процитовано 13 липня 2016.
  23. ↑ Office of Foreign Assets Control (25 лютого 2011). Executive Order 13566 of February 25, 2011: Blocking Property and Prohibiting Certain Transactions Related to Libya: GENERAL LICENSE NO. 8A: General License with Respect to the Government of Libya, its Agencies, Instrumentalities, and Controlled Entities, and the Central Bank of Libya (PDF). Libyan Sanctions Regulations: 31 C.F.R. Part 570. Department of the Treasury. Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2011. Процитовано 6 липня 2011.
  24. ↑ Office of Foreign Assets Control (18 листопада 2011). Specially Designated Nationals Update. Libya Designations Removals. US Department of the Treasury. Архів оригіналу за 20 листопада 2011. Процитовано 6 липня 2011.
  25. ↑ Dutch freeze Libyan assets. Dutch News. 30 березня 2011.
  26. ↑ Yara to sell its minority position in Rossosh. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 4 червня 2021. [Архівовано 2018-02-20 у Wayback Machine.]
  27. ↑ A top Norwegian fertilizer company, Yara embroiled in corruption scandal in Libya. Companies News. 26 березня 2013. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
  28. ↑ а б New Yara acquisition in Latin America(press release). Yara Media Relations. 26 листопада 2013. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 4 червня 2021. [Архівовано 2018-02-20 у Wayback Machine.]
  29. ↑ Yara completes $225 mln Libya fertiliser deal. Reuters. 9 лютого 2009. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 4 червня 2021.
  30. ↑ Dagens Næringsliv, 2011-04-16, p.4
  31. ↑ Norway's Yara fined $48 mln after cross-border bribery probe. Reuters. 15 січня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 4 червня 2021.
  32. ↑ Avslører en ukultur. VG. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  33. ↑ Yara corruption trial set for early next year. News in English.no. 3 квітня 2014. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  34. ↑ Line Dugstad (18 січня 2014). Tiltale ble godkjent i statsråd. Dagens Næringsliv. с. 10.
  35. ↑ Line Dugstad; Morten Ånestad (18 січня 2014). Direktører peker på hverandre. Dagens Næringsliv. с. 8—9.
  36. ↑ Former Yara executives sentenced to prison in corruption case. World. Reuters. 7 липня 2015. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  37. ↑ Yara, CF in talks to create $27 billion fertilizer giant [Архівовано 15 жовтня 2015 у Wayback Machine.].
  38. ↑ David Gelles; Chad Bray (23 вересня 2014). Fertilizer Makers Yara and CF Industries Discussing 'Merger of Equals'. DealB%k. New York Times. с. B9. Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 5 липня 2016.
  39. ↑ About the Prize | Africa Food Prize. Africa Food Prize. 13 січня 2019. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 16 вересня 2020.
  40. ↑ Natasha Alperowicz (22 лютого 2016). Libyan fertilizer complex running at less than 50% of capacity. Архів оригіналу за 12 липня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
  41. ↑ Haridy, Rich (10 травня 2017). World's first all-electric autonomous container ship to set sail in 2018. Newatlas. Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
  42. ↑ Swetlana Tichanowskaja: Yara soll Zusammenarbeit mit belarussischen Staatsunternehmen einstellen. businessportal-norwegen.com. 26 листопада 2020. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  43. ↑ Norway's Yara says Belarus potash supplier must stop punishing workers. Newatlas. 5 грудня 2020. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  44. ↑ Yara acquires the minority stake in Russian fertiliser plant. Gasworld.com. 10 лютого 2005. Архів оригіналу за 4 жовтня 2011. Процитовано 4 червня 2021.
  45. ↑ Timeline: Fertilizer maker Yara's ambitious expansion. Reuters. 16 лютого 2010.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) [Архівовано 2012-07-09 у Archive.is]
  46. ↑ 2007:Yara announces Kemira GrowHow takeover. Yara. 2007. Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 4 червня 2021. [Архівовано 2012-03-02 у Wayback Machine.]
  47. ↑ Wilhelmsen Maritime Services (22 серпня 2007). Press release – Yara and Wilhelmsen enter innovative environmental collaboration. wilhelmsen.com. Процитовано 13 січня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  48. ↑ Sale of Saskferco is finalized (press release). Government of Saskatchewan. 1 жовтня 2008. Архів оригіналу за 11 червня 2011. Процитовано 4 червня 2021. [Архівовано 2011-06-11 у Wayback Machine.]
  49. ↑ Yara completes $225 mln Libya fertiliser deal. Reuters. 9 лютого 2009. Архів оригіналу за 19 лютого 2009. Процитовано 4 червня 2021.
  50. ↑ https://investor.dn.no/#!. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  51. ↑ Yara JV Qafco signs letter of intent for expansion. Yara.com. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  52. ↑ Yara acquires remaining 50% of Balderton Fertiliser (press release). Cisionwire. 28 січня 2010.
  53. ↑ Yara to Buy Bunge Brazil Fertilizer Assets for $750 Million (press release). Bloomberg. 7 грудня 2012. Архів оригіналу за 3 вересня 2013. Процитовано 4 червня 2021.
  54. ↑ Yara International (21 жовтня 2013). Yara and Wilhelmsen strengthen collaboration in maritime emissions reduction market. yara.com. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 13 січня 2013. [Архівовано 2013-10-23 у Wayback Machine.]
  55. ↑ Norway's fertilizer producer Yara opens business service center in Vilnius. l24.lt. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 8 грудня 2018.
  56. ↑ Yara Expecting Strong Growth in Myanmar. Myanmar Business Today (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 6 лютого 2019. [Архівовано 2019-04-25 у Wayback Machine.]
  57. ↑ Yara International (6 травня 2014). Yara approves dividend and share buy-back program and elects new chairperson. yara.com. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 4 червня 2021. [Архівовано 2018-02-20 у Wayback Machine.]
  58. ↑ Reitan stands down as Yara chairman. newsinenglish.no. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  59. ↑ Tone Iren Sørheim; Andreas Wolden Fredriksen; Sophie Lorch-Falch. Reitan: – Ønsker mer tid med familien. E24. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 4 червня 2021.
  60. ↑ Johnsrud, Ingar (2 червня 2012). Slik skjules lønnshoppene [Hidden Salaries] (норв.). E24. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  61. ↑ E24. Yaras ryddegutt kommer fra korrupsjonsetterforsket selskap. E24. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 4 червня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Yara_International&oldid=44039933