Nuralagus
| † Nuralagus Час існування: пліоцен | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Реконструкція
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Nuralagus або гігантський меноркський кролик — викопний рід зайцевих. Відомий один вид, N. rex, описаний в 2011 році.[1] Він мешкав на острові Менорка з мессінського віку верхнього міоцену по середину пліоцену (5-3 млн років тому). Він вимер, коли Майорка і Менорка об'єднались в один острів, що дозволило балеарському козлу (Myotragus) зайняти його екологічну нішу.
Родова назва Nuralagus походить від фінікійської назви Менорки Nura і дав-гр λᾰγώς, тобто заєць. Видова назва — від лат. rex (цар).
Nuralagus rex є найбільшим з відомих зайцеподібних.[2] Він важив в шість разів більше за сучасного європейського кроля (Oryctolagus cuniculus) і міг досягати 23 кг (хоча в середньому важив близько 12 кг).[3] Його розмір був обумовлений правилом Фостера, також відомим, як «острівний ефект».[4] Череп ссавця був відносно невеликий, він мав маленькі вуха. короткі лапи і короткий, прямий і негнучкий хребетний стовп, що сильно відрізнявся від хребта сучасних зайцеподібних.[5] Також у тварини були короткі ребра і вузькі груди: ці особливості вказують на значно понижену здатність поглинати кисень.
Всі відомі скам'янілості були знайдені на північному заході острова Майорка[2].
Дослідження скелету тварини дають всі підстави припускати, що цей вид, на відміну від континетальних кролів, повільно пересувався і не міг стрибати. Великі і сильно зігнуті фаланги пальців вказують на здатність рити.
Nuralagus rex заселив територію, відому нам як острів Мальорка, під час Мессінського піку солоності 5,3 млн років тому. Під час цієї події висихання Середземного моря з'єднало острів з материковою частиною Іспанії, дозволивши предкам нуралагуса заселити нові землі. Пізніше Занклійський потоп підвищив рівень Середземного моря, ізолювавши кролів на Мальорці.[6]
Найближчим родичем Nuralagus, найімовірніше, є Pentalagus furnessi, що мешкає на островах Анамі в Японії.[2][7]
- ↑ Jennifer Vegas (21 березня 2011). Biggest-ever bunny didn't hop, had no enemies. Discovery News. Архів оригіналу за 13 червня 2011. Процитовано 27 червня 2011.
- ↑ а б в Quintana, Josep; Kohler, Mike; Moya-Sola, Salvador (2011). Nuralagus rex, gen. et sp. nov., an endemic insular giant rabbit from the Neogene of Minorca. Journal of Vertebrate Paleontology. 31 (2): 231—240. doi:10.1080/02724634.2011.550367.
- ↑ Susan Milius (2011). The Bunny That Ruled Minorca. Science News. 179 (9): 18. doi:10.1002/scin.5591790921.
- ↑ Dell'Amore, Christine (22 березня 2011). Giant Rabbit Fossil Found: Biggest Bunny Was "Roly-Poly". National Geographic News. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ Kohler, Meike (7 квітня 2011). Palaeontology: The giant rabbits of Minorca. Nature. 472 (7341): 9. doi:10.1038/472009c.
- ↑ Ge, D; Wen, Z; Xia, L; Zhang, Z; Erbajeva, M (2013). Evolutionary History of Lagomorphs in Response to Global Environmental Change. PLOS ONE. 8 (4): e59668. doi:10.1371/journal.pone.0059668. PMC 3616043. PMID 23573205.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Naish, Darren. You have your giant fossil rabbit neck all wrong. Scientific American. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 24 жовтня 2013.
