Light Tank Mark VII (А17) Tetrarch

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Light Tank Mark VII (А17) Tetrarch
Типлегкий танк
Схема: класична
ПоходженняВелика Британія Велика Британія
Історія використання
ОператориВелика Британія Велика Британія
ВійниДруга світова війна
Історія виробництва
Виготовлення1941–1942
Виготовлена
кількість		180
Характеристики
Вага7,62
Довжина4627
Довжина ствола52
Ширина2390
Висота2110
Обслуга3
Калібр40-мм QF 2 pounder
БроняЛоб: 16
Борт: 14
Корма: 10
Дах: 7
Башта: лоб: 16, дах: 4
Головне
озброєння
нарізна гармата
боєкомплект: 50
Другорядне
озброєння
1 × 7,92-мм BESA
Двигунгоризонтально-опозитний 12-циліндровий карбюраторний
165
Питома потужність21,7
Підвіскагідропневматична
241
Дорожній просвіт356
Швидкістьшосе: 64
Прохідністьпідйом: 35
стінка: 0,5
рів: 1,5
брід: 0,9
Light Tank Mark VII (А17) Tetrarch у Вікісховищі

Mk VII «Тетрарх» (англ. Light Tank Mk VII, Tetrarch) («чотириарочний») — британський легкий аеротранспортабельний танк, для повітряно-десантних військ[1], зокрема, їх можна було висаджувати за допомогою десантних планерів типу «Гамількар»[1], часів Другої світової війни.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Розроблявся фірмою «Віккерс» у 1938 — 1940 роках в ініціативному порядку, спочатку як розвідувальний танк, для заміни застарілого Mk VI. Однак, через незадовільні результати, показані легкими танками в перший рік Другої світової війни, виробництво «Тетрарх», що почалося 1940 року, було невдовзі зупинено. Знову інтерес до Mk VII виник в 1941 році, коли його вирішено було використовувати як аеротранспортабельний.

Серійне виробництво

[ред. | ред. код]

Серійне виробництво «Тетрарх» було відновлено та тривало з 1941 по 1942 рік, загальний випуск склав 177 (180[1]) примірників.

Опис конструкції

[ред. | ред. код]

Екіпаж складався з 3 осіб: командир, навідник (за сумісництвом заряджаючий), механік-водій. Ходова частина танка на ресорної підвісці мала 8 котків (4 на борт) великого діаметра. Для поворотів використовувалася рульова колонка. 12-циліндровий двигун, потужністю 180 к.с., знаходився в задній частині танка. Для зв'язку з іншими танками використовувалася радіостанція «Тип 9».

Броньовий корпус і башта

[ред. | ред. код]

Броньовий корпус і башта збиралися на заклепках з катаної броні товщиною від 10 до 16 мм.

Озброєння

[ред. | ред. код]

Озброєння Тетрарх за мірками довоєнного часу було значним. На танк встанавлювлась 40-мм гармата QFSA, 7,92-мм кулемет BESA, а також дві мортирки для димових гранат.

Двигун та трансмісія

[ред. | ред. код]

Двигун танка Meadows MAT мав потужність 180 к.с. Коробка передач забезпечувала танку рух з п'ятьма передачами вперед та однієї назад. Танк розвивав максимальну швидкість 64 км/год по твердому ґрунту і 45 км/год по м'якому ґрунту.

Ходова частина

[ред. | ред. код]

Особливістю ходової частини танка було те, що при повороті опорні котки могли гойдатися, що укупі з гусеничної ланцюгом що вигинався дозволяло добре маневрувати. Плюсом до всього цього була рульова колонка автомобільного типу, за допомогою якої кермові тяги відхиляли опорні котки та ведучі колеса на відповідний кут від їх стандартного положення. Теоретично це повинно було поліпшити управління танком. Але в практиці повернути кермо міг не кожний, через механічні приводи від рульової колонки до котків треба було прикласти дуже значні зусилля. Особливо це проявлялося при водінні по м'якому ґрунту.

Бойове застосування

[ред. | ред. код]
Радянські танкісти, зі складу 151-ї танкової бригади (151 тбр), і «Тетрарх» Mk VII, Північний Кавказ, березень 1943 року. На башті зберігся англійський бортовий номер — танки були передані Червоної Армії зі складу 3-го батальйону 9-го уланського танкового полку[1].

«Тетрарх» обмежено використовувався британськими військами в боях в 1942 — 1945 роках, використовувався при висадці в Нормандії[1], і залишався після війни на озброєнні до кінця 1940-х років. У незначних кількостях Mk VII поставлявся також в роки війни в СРСР за програмою ленд-лізу. 1942 року в бронетанкові війська РСЧА потрапила партія з 20-ти «Тетрарх». 1943 року вони брали участь в боях на Північному Кавказі, до 2 жовтня було втрачено останню машина цього типу.[1]

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • Tetrarch Mk I — основна виробнича версія;
  • Tetrarch Mk I CS — прототип, озброєний 75-мм гаубицею;
  • Tetrarch DD — прототип, переобладнаний в плаваючий танк за системою Duplex Drive (DD).

Експорт

[ред. | ред. код]

Єдиною країною, яка отримала ці танки, був СРСР. 1942 року було поставлено 20 танків. 19 надійшли в війська, а один — на НДБТ полігон в Кубинці.

Перебував на озброєнні

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Сайт Александра Зорича, Черные бушлаты, Битва за Новороссийск. Танковый десант в Южной Озерейке. «Малая земля». Прорыв «Голубой линии». Архів оригіналу за 22 квітня 2009. Процитовано 13 жовтня 2013. [Архівовано 2009-04-22 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]
  • М.Барятинський. Бронетанкова техніка Великої Британії 1939–1945 рр.. (танки, САУ) . — М.: Бронеколлекция, випуск № 4, 1996.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Light Tank Mark VII (А17) Tetrarch


Бронетехніка Це незавершена стаття про бронетехніку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Light_Tank_Mark_VII_(А17)_Tetrarch&oldid=44009258