Перейти до вмісту

Есквайр (часопис)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Esquire)
Esquire
англ. Esquire[1]
італ. Esquire
Арнольд Шварценеггер на обкладинці журналу
Країна видання  США[1]
Місце публікації Нью-Йорк[1]
Тематика чоловічий журнал
Періодичність виходу щомісяця
Мова англійська
Головний редактор Девід М.Гренджер
Видавець Hearst Corporation
Засновник Arnold Gingrichd, David Archibald Smartd і Henry L. Jacksond
Засновано 1933
Наклад 721,399 [2] примірників
ISSN 0014-0791 (друковане видання)
0194-9535
OCLC 824603960 (друковане видання), 746946419 (цифрова дистрибуція) і 6156652 (мікрофільмування[d])1203060103
www.esquire.com

«Есквайр» — щомісячний журнал, заснований у 1933 році в США, де видається домом Hearst Corporation. Популярність отримав під час Великої Депресії. Теми актуальні в журналі: бізнес, їжа, автомобілі, культура, стиль, мистецтво, політика, технології та інші.

Американська версія журналу Esquire відома фотографіями боксера Мухамеда Алі на обкладинці в 1966, 1968 та 2003 роках. Позували на обкладинці журналу також такі відомі люди як: Бен Аффлек (Квітень 2009), Памела Андерсон (Лютий 1999), Дженіфер Аністон (Жовтень 2002), Ленс Армстронг (Липень 2004), Бріжіт Бардо (Травень 1966), Моніка Белуччі (Лютий 2001), Марлон Брандо (Липень 1981), Сінді Кроуфорд (Серпень 1995), Ернест Хемінгуей (Жовтень 1970), Джон Леннон (Листопад 1980).

Історія

[ред. | ред. код]

Перший випуск «Есквайра» вийшов у жовтні 1933 року у Чикаго.[3] Журнал видавався Девідом А. Смартом, Генрі Л. Джексоном та Арнольдом Гінгрічем.[4] Кожен з них спеціалізувався у своїй галузі. Гінгріч фокусувався на видавництві, Смарт займався фінансами, а Джексон керував розділом моди. З 1948 року, після загибелі Генрі Л. Джексона Арнольд Гінгріч став головним редактором. Журнал стартував, як щоквартальне видання «для успішних джентльменів» . Вартістю — 50 центів за копію.[5] Тираж — 100000 екземплярів. Та через п'ять років наклад вже досяг числа у 1,5 мільйона примірників, а у 1963 році сягнув відмітки у 2 мільйони. Сьогодні журнал випускають щомісяця у більш ніж 20-ти країнах світу. З 1986 року видання належить Hearst Corporation. У 1997 році головним редактором Esquire став Девід Гренджер. До цього він пропрацював 6 років виконавчим редактором в журналі GQ.

Сьогодні журнал багаторазовий лауреат вищої нагороди у цій сфері — National Magazine Awards. І взагалі, нагороди є відмінною рисою редакції журналу.Esquire виграв більше національних нагород, ніж будь-яке інше чоловіче life-style видання.Esquire цитується, як лідер в інноваційній галузі завдяки його революційним публікаціям, які об'єднуються в цифрових та друкованих світах, розсуваючи межі того, що може зробити звичайний журнал. Редакція продовжує вводити нові ідеї, які приносять негайну віддачу і глибшу взаємодію з читачем.

Аудиторія

[ред. | ред. код]

На сьогодні наклад журналу становить близько 725 000 примірників. Редакція покладається на чесний зріст тиражу, шляхом привернення уваги нових, а не тільки постійних передплатників. Його читачі — добре освічені, ввічливі, багаті та впевнені в собі чоловіки. Вони одягаються для себе, мають кошти і знання, які можуть інвестувати; вони можуть зробити замовлення в хорошому ресторані, мають успіх у жінок, беруть відпустку, щоб збагтити своє життя і зарядитися енергією, і розуміються на житті. Те, чого вони хочуть — база, для того, щоб стати багатшими і кращим.

Література в Esquire

[ред. | ред. код]

Майже з перших років свого існування журнал зарекомендував себе як вишуканий журнал з акцентом на чоловічій моді та співпрацею з відомими письменниками. Вже з 1933 року в Esquire почав писати Ернест Хемінгуей. Саме після цього до журналу почали звертатися рекламодавці. Інші відомі письменники, що який друкувалися у виданні Френсіс Скотт Фіцджеральд, Альберто Моравіа, Андре Жід, Джуліан Хакслі та Джером Д. Селінджер. Останній написав для журналу розповідь «Оселедець в бочці», у якому вперше з'являється головний герой відомого роману «Ловець у житі». У 1969 році літературним редактором став Гордон Ліш, який пізніше став знаний як «Капітан художньої літератури», завдяки численним авторам, якім він допоміг стати на ноги. Використовуючи Esquire як впливове видання, він просував роботи таких молодих авторів як Раймонд Карвер, Річард Форд, Том Корагессан Бойл.[6] У журналі також дебютували та друкувалися Трумен Капоте, Елізабет Ґілберт, Стівен Кінг[7] та інші.

Petty Girls та Vargas Girls

[ред. | ред. код]

У 1934 році головний художник Esquire Джордж Петті вперше створив образ Petty Girls — зображення вродливих дівчин у стилі пін-ап. Вони стали дуже популярними, та сприяли зростанню тиражу журналу. Навіть американські льотчики прикрашали ними фюзеляжі своїх винищувачів. У 1941 році пост головного художника перейняв перуанець Альберто Варгас.І новою зіркою Esquire становляться мальовані Vargas Girls. Завдяки їм журнал став ще популярнішим, та скандальним. З 1943 року Varga Girl почала вдягатися в воєнне бікіні. Це ще більше сподобалось воєнним, та підбадьорювало їх під час Другої світової війни. Ці дівчата навіть врятували журнал від маленького формату, коли американський уряд вирішив заощадити на папері. На фронті заявили що маленькі Vargas Girls їм не подобаються, а їх бойовий дух падає.

Обкладинки

[ред. | ред. код]

Обкладинки Esquire відрізняються своєю провокаційністю, креативністю, сюрреалістичністю, іронією та долею еротизму. Деякі обкладинки журналу увійшли в історію. Квітень 1968 — на обкладинці боксер Мухамед Алі в образі св. Севастьяна, пронизаний шістьма стрілами. Заголовок свідчив — «Пристрасть Мухамеда Алі». Це трапилось у зв'язку дискваліфікації Алі, який відмовився вступати до американської армії через свої релігійні погляди. Травень 1969 — Енді Уорхол тоне у банці томатного супу «Campbell», символізуючи собою занепад епохи попарту. Жовтень 1966 — чорна обкладинка, на якій написано «О Боже, ми пристрелили маленьку дівчинку», була присвячена головному матеріалу номера, який був написаний Джоном Секом. Резонансна стаття була присвячена війні у В'єтнамі, та вважається відправною точкою «нового журналізму» в США. Фотографія усміхненого Білла Клінтона з'явилася на обкладинці Esquire в останні дні перебування Клінтона на посаді президента США. У знімку, який з'явився результатом 8 — хвилинної сесії і початковою метою якого було викликати асоціації з пам'ятником Аврааму Лінкольну, явно присутній сексуальний відтінок, що перегукується зі скандалом, пов'язаним з Монікою Левінські.

Якщо говорити в цілому, то можна виділити кілька основних рис, що використовуються у подачі інформації на обкладинці. По-перше, провокаційність, причому не тільки в плані сексу, але і в сенсі політики, релігії, суспільних підвалин і поглядів на сучасне мистецтво. Другий пункт — креативність. Наступна впізнавана риса — сюрреалістичність. Ну і нарешті еротизм. І все це приправлено вагомою порцією іронії.

Спецпроєкти

[ред. | ред. код]

Нагороди за сумнівні досягнення

[ред. | ред. код]

Багато років Esquire публікує цю щорічну нагороду, тим самим критикуючи події попереднього року. Багато зірок і винаходів потрапляють під нагороду. Стаття майже завжди відображається старим фото, де сміється Річард Ніксон, з підписом «Чому цей чоловік сміється?». Журнал опублікував фото Ніксона і в 2007 з посиланням на опитування про те, що Джордж Буш перевершив Ніксона як «найгірший президент віх часів».

Найсексуальніша жінка

[ред. | ред. код]

Щорічна нагорода відзначає жінок, які являють собою еталон краси. Спочатку вона була частиною проєкту «Жінки яких ми любимо». А пізніше перетворилась на самостійну рубрику. 2004 року нагороду отримала акторка Анджеліна Джолі.[8] 2005 — Джессіка Біл. 2006 — Скарлетт Йоганссон. 2007 — Шарліз Терон. 2008 — Геллі Беррі. 2009 — Кейт Бекінсейл. 2010 — Мінка Келлі. 2011 — Ріанна. 2012 — Міла Куніс. У 2013 вдруге нагородили Скарлетт Йоганссон. 2014 перемогу одержала Пенелопа Крус. А у 2015 безперечною фавориткою журналу стала популярна британська акторка Емілія Кларк.[9]

Блог

[ред. | ред. код]

У січні 2009 Esquire запустив новий блог — «Daily Endorsement Blog». Щоранку редактори журналу рекомендували одну річ для насолоди читачів: «не політичний кандидат, або позиція, або партія, а якесь відкриття, продукт або вебсайт»[10].Ідея блогу виникла в листопаді 2008, коли Esquire, через 75 років, вперше публічно підтримав кандидата в президенти.[11] Блог офіційно був закритий у квітні 2011.

BIG BLACK BOOK

[ред. | ред. код]

BIG BLACK BOOK це спеціальне видання у твердій палітурці для модного чоловіка, який розуміється на задоволенні. Воно дає своїм читачам корисні знання, захопливі історії; свого роду, керівництво для успішних людей. BIG BLACK BOOK спеціалізується на розкоші і на журналі Esquire. Видання дебютувало у 2006 і було щорічним доповненням. У зв'язку зі зростанням попиту споживачів і рекламодавців, BIG BLACK BOOK почала виходити два рази на рік у 2009. Придбати можна в газетних кіосках, але за преміум ціною.

Електронні ресурси

[ред. | ред. код]

Журнал має свій власний вебсайт. Esquire.com — провідний сайт про чоловіче життя, журнал у режимі реального часу, з 95 % оригінального контенту, включаючи блоги, оригінальне відео, інтерактивні функції, конкурси та опитування. Є всього кілька сайтів, з подібною дотепністю, впливом і унікальним культурним голосом. Щороку кількість унікальних відвідувачів і переглядів вебсторінок на сайті продовжує неухильно зростати. Користувачі сайту молодше і багатше, ніж читачі друкованої версії. Між журналом і сайтом дуже мало дублювання, це означає те, що користувачі сайту — унікальна аудиторія, яка вибудовує лояльність до бренду, і може залучити ще більше рекламодавців.

Сьогодні зміст Esquire скрізь — у пресі, Інтернеті, на мобільних пристроях, а також у соціальних мережах. Читач Esquire живе в цифровому режимі, і журнал вторує йому. Нещодавно журнал розробив спеціальний додаток — Esquire Ipad, для користувачів планшетів компанії Apple.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Влітку 1933 року Арнольд Гінгріч отримав лист, підписаний « А.Гінгрічу, ескваєру». Це наштовхнуло його на думку про назву журналу.
  • Логотип журналу — це адаптований почерк Арнольда Гінгріча.
  • Esquire надрукував новелу Трумена Капоте «Сніданок у Тіффані», яку «Harper's Bazaar» до цього відкинув як «непристойну».
  • Автором рекламних текстів до 1950 року був Г'ю Гефнер.
  • У 1957 році Esquire заснував журнал GQ як щоквартальний додаток про моду. А пізніше було запущено журнал «New York Woman» як паралельна жіноча версія Esquire.
  • З 1934 року по 60-ті технічним редактором журналу був киянин Олексій Сахновський.

Esquire Україна

[ред. | ред. код]
Esquire Україна
англ. Esquire[1]
італ. Esquire
Дмитро Ярош на обкладинці грудневого номера 2014 року
Країна видання  США[1]
Місце публікації Нью-Йорк[1]
Тематика чоловічий журнал
Періодичність виходу щомісяця
Мова російська
Головний редактор Олексій Тарасов
Видавець Sanoma Media Ukraine
Засновник Arnold Gingrichd, David Archibald Smartd і Henry L. Jacksond
Засновано 2012
Дата закриття 2015
Наклад 25000 примірників
ISSN 0014-0791 (друковане видання)
0194-9535
OCLC 824603960 (друковане видання), 746946419 (цифрова дистрибуція) і 6156652 (мікрофільмування[d])1203060103
esquire.com​(англ.)
esquire.com/it/​(італ.)

Перший випуск «Esquire Україна» вийшов 19 березня 2012 року російською мовою.

Про ведення переговорів щодо запуску української версії журналу «Esquire» влітку 2011 року повідомив видавничий дім Sanoma Media Ukraine[12]. У листопаді 2011 року головним редактором був призначений кінокритик Олексій Тарасов[13].

Заплановані тиражі перших випусків — 25 тисяч примірників.

У результаті стратегічних змін, оголошених 31 жовтня 2013 року, Sanoma Corporation ухвалила рішення про припинення господарської діяльності в Україні, таким чином припинивши випуск Esquire та інших журналів. В січні 2015 року вийшов останній друкований номер журналу.

Міжнародні версії

[ред. | ред. код]

Поряд з успіхом у США, журнал швидко розвивається і за межами країни. 28 міжнародних видань публікуються через спільні підприємства, ліцензійні угоди. Міжнародні редактори активно обмінюються ідеями зі своїми американськими колегами, щоб створити оригінальний редакційний матеріал, однак, кожне видання є продуктом і відображенням країни, в якому воно видається.

Версії журналу видаються в країнах:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и Trove — 2009.
  2. ↑ eCirc for Consumer Magazines. Alliance for Audited Media. 30 червня 2012. Архів оригіналу за 23 січень 2017. Процитовано 2 грудня 2012.
  3. ↑ Bill Osgerby (Spring 2005). The Bachelor Pad as Cultural Icon (PDF). Journal of Design History. 18 (1). Архів оригіналу (PDF) за 8 грудня 2015. Процитовано 13 серпня 2015.
  4. ↑ Iconic Magazines - The history of Esquire magazine. iconicmagazines.com. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 27 грудня 2015.
  5. ↑ Peterson, Theodore (1956). Magazines in the Twentieth Century. University of Illinois. с. 260—262. OCLC 2770519. OL 6197440M.
  6. ↑ For a description of Lish's years at Esquire, see Carol Polsgrove, It Wasn't Pretty, Folks, But Didn't We Have Fun? Esquire in the Sixties (1995), pp. 239—249.
  7. ↑ Johnson, Adam. Fiction. Esquire. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 15 жовтня 2010.
  8. ↑ «Angelina Jolie, the Sexiest Woman Alive». November 2004
  9. ↑ "The Gorgeous Balance of Emilia Clarke, Sexiest Woman Alive 2015". esquire.com. 2015-10-13. Retrieved 2015-10-13.
  10. ↑ "The Daily Endorsement - Thought of the Day - Things to Do When Bored". Esquire. Retrieved 2010-10-15.
  11. ↑ "David Granger: Why After 75 Years, Esquire Endorsed a Presidential Candidate". Huffingtonpost.com. 2008-10-09. Retrieved 2010-10-15.
  12. ↑ Журнал Esquire будет выходить в Украине со следующего года. Архів оригіналу за 3 вересня 2011. Процитовано 22 березня 2012.
  13. ↑ Стало известно имя главного редактора украинской версии Esquire. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 22 березня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Есквайр_(часопис)&oldid=43260086