Перейти до вмісту

Еріх Адікес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Еріх Адікес
нім. Erich Adickes
Народився29 червня 1866(1866-06-29)[1][2][…]
Lesumd[2]
Помер8 липня 1928(1928-07-08)[1][3][…] (62 роки)
Тюбінген, Німеччина[1]
ПохованняStadtfriedhof Tübingend
Країна Німецька імперія
Діяльністьфілософ, викладач університету, вчитель
Alma materТюбінгенський університет
Christianeumd (1884)
HU Berlin
Галузьфілософія
ЗакладТюбінгенський університет[2]
Вестфальський університет імені Вільгельма[2]
Науковий ступіньдокторський ступінь[1] і професор
Аспіранти, докторантиTheodor Haeringd
ЧленствоTübinger Burschenschaft Derendingiad
ДітиWilhelm Diedrich Adickesd

Еріх Адікес (нім. Erich Adickes; 29 червня 1866, Бремен — 8 липня 1928, Тюбінген) — німецький філософ, професор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Еріх Адікес народився 29 вересня 1866 в німецькому місті Бремен.

Здобув освіту в Тюбінгенському університеті і Берлінському університеті імені Гумбольдта.

У 1887 році, по захисту дисертації, Еріх Адікес отримав докторський ступінь.

У 1895 році очолив кафедру філософії в Університеті імені Християна Альбрехта в Кілі.

Починаючи з 1902 року, Еріх Адікес викладав філософію в Мюнстерському університеті (нині Вестфальський університет імені Вільгельма).

Еріх Адікес запам'ятався сучасникам, як затятий критик і противник філософських теорій Ганса Файхінгера. Він виступав проти ідеї матеріалізму, а також проти «моністичної натурфілософії» дарвініста Ернста Геккеля і стверджував, що матерія не існує об'єктивно, що це «питання нашого розуму», «стан свідомості». Атоми є лише допоміжними поняттями розуму. Він заперечував можливість наукового пізнання об'єктивного світу[5].

У 1907 році Адікес запропонував концепцію чотирьох світоглядів: догматичного (доктринерського), агностичного (скептичного), традиційного та інноваційного, передбачивши цим концепції психологічних типів 20 століття.

Адікес був членом братства Tübinger Burschenschaft Derendingia[de].

Еріх Адікес помер 8 липня 1928 року в місті Тюбінген у віці 61-го року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11600780X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Collinson D. Biographical Dictionary of Twentieth-Century Philosophers — 1996. — ISBN 978-0-415-06043-1
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  5. ↑ Katalog der Deutschen Nationalbibliothek (нім.). portal.dnb.de. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • German Kantian Bibliography. In: Philosophical Review, May 1893 — June 1896 року, 3 Bde. Boston 1895/96
  • Kant contra Haeckel. Erkenntnistheorie gegen naturwissenschaftlichen Dogmatismus, Berlin 1901
  • Anti-Kappes. Eine notgedrungene Entgegenung, Berlin 1904
  • Untersuchungen zu Kants physischer Geographie, 1911
  • Kants Ansichten über Geschichte und den Bau der Erde, 1911
  • Ein neu aufgefundenes Kollegheft nach Kants Vorlesung über physische Geographie, Tübingen 1913
  • Kants Opus postumum dargestellt und beurteilt — Berlin : Reuther & Reichard, 1920. (Kant-Studien. Ergänzungshefte ; Nr. 50) — 855 Seiten
  • AE [Selbstdarstellung], In: Raymund Schmidt (Hrsg.): Die Philosophie der Gegenwart in Selbstdarstellungen, 2 Bde. Leipzig 1923
  • Kant und das Ding an sich, 1924
  • Kant als Naturforscher, 2 Bände, 1924/1925
  • Kant und die Als-Ob-Philosophie, 1927
  • Kants Lehre von der doppelten Affektion unseres Ichs als Schlüssel zu seiner Erkenntnistheorie, 1929

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Еріх_Адікес