Ян Свелінк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Свелінк
Народивсятравень 1562 або травень 1562[4]
Девентер, Оверейсел, Нідерланди[4]
Помер16 жовтня 1621(1621-10-16)[1][2][…] (59 років)
Амстердам, Голландське графство, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів[1][4]
ПохованняСтара церква
Країна Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів
Діяльністькомпозитор, органіст, педагог, музикознавець, теоретик музики, клавесиніст
Відомі учніГенріх Шейдеман, Jacob Praetoriusd, Melchior Schildtd, Andreas Dübend, Samuel Scheidtd, Paul Siefertd, Gottfried Scheidtd і Cornelis Helmbreeckerd[4]
Знання мовнідерландська[5]
ЗакладСтара церква і Амстердам
Напрямокмузика бароко
ЖанрМузика епохи Відродження
Посадаtitular organistd
РідSweelinck familyd
БатькоPieter Sywertszoond[4]
Брати, сестриGerrit Pietersz Sweelinkd
ДітиDirk Janszoon Sweelinckd

Ян Пітерсзон Све́лінк (нідер. Jan Pieterszoon Sweelinck, квітень або травень 1562, Девентер — 16 жовтня 1621, Амстердам) — нідерландський композитор, органіст, клавесиніст і педагог. Засновник північнонімецької органної школи.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у місті Девентер, син органіста. Працював в Амстердамі, зокрема у Старій церкві (Аудекерк).

Автор великої кількості органних творів — ричеркарів, фантазій, капричіо, токат, для цих творів властива варіаційна форма, що складається з кількох великих частин, що слідують з наростанням ритмічної активності; тема варіюється шляхом ритмічних змін, обернень і стретних вступів; використання в експозиції кварто-квінтових імітацій підготовляє форму фуги. Принципи варіаційної обробки хоралів Свелінка отримали подальший розвиток у творчості його учнів і були продовжені Й. С. Бахом. У варіаціях на світські теми німецьких, французьких, англійських та інших композиторів того часу, в тому числі на теми Дж. Дауленд і П. Філіпса, особливо позначається вплив англійських верджинелістов, що виявляється у мелодико-гармонічному розвитку, окремих технічних прийомах, поряд з імітаційно-поліфонічними побудовами є і розділи гомофонно-гармонічні.

Окрім того, Свелінк є автором понад 250 вокальних творів (мотети, мадригали, шансони, псальми). Серед учнів Свелінка — Міхаель Преторіус, Самуель Шейдт, Пітер Гассе.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118799517 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Discogs — 2000.
  4. ↑ а б в г д ECARTICO
  5. ↑ CONOR.Sl
  6. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література

[ред. | ред. код]
  • Tusler R.L. The organ music of Jan Pieterszoon Sweelinck. Bilthoven: A.B. Creyghton, 1958
  • Curtis A., Sweelinck's keyoard music, L., 1969;
  • Noske P. R., Forma formans… instrumentale muziek von J. P. Sweelinck, Amst., 1969.
  • Т. H. Дубравская. Я, Свелинк [Архівовано 31 липня 2012 у Wayback Machine.] // Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ян_Свелінк