Цефтібутен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цефтібутен
Систематизована назва за IUPAC
(6R,7R)-7-([(Z)-2-(2-amino-1,3-thiazol-4-yl)-5-hydroxy-5-oxopent-2-enoyl]amino)-8-oxo-5-thia-1-azabicyclo[4.2.0]oct-2-ene-2-carboxylic acid
Класифікація
ATC-код J01DD14
PubChem 5282242
CAS 97519-39-6
DrugBank
Хімічна структура
Формула C15H14N4O6S2 
Мол. маса 410,427 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 90%
Метаболізм невідомо
Період напіввиведення 2-2,3 год.
Екскреція Нирки 62-68%
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ЦЕДЕКС,
«СІФІ С.п.А»,Італія
UA/6335/02/01
25.03.2012-25/03/2017

Цефтібутен — антибіотик з групи цефалоспоринів ІІІ покоління для перорального застосування.

Фармакологічні властивості

[ред. | ред. код]

Цефтібутен — антибіотик широкого спектра дії. Препарат відноситься до бактерицидних антибіотиків, дія полягає в порушенні синтезу клітинної стінки бактерій. Проявляє високу активність щодо таких збудників: стрептококи, сальмонелли, клебсієли, Haemophilus influenzae, Escherichia coli, Moraxella catarrhalis, Proteus spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Serratia spp., нейсерії, шиґели, Brucella spp.[1] Цефтібутен стійкий до дії β-лактамаз.[2] Цефтібутен неактивний щодо стафілококів, ентерококів, Pseudomonas spp., туберкульозної палички.

Фармакодинаміка

[ред. | ред. код]

При прийомі всередину препарат швидко всмоктується, досягає максимальної концентрації в крові за 2-3 години. Біодоступність цефтібутену становить близько 90 %. Препарат швидко проникає в тканини організму і позаклітинну рідину. Період напіввиведення препарату становить 2-2,3 год., при порушенні функції нирок подовжується до 7 годин. Виводиться препарат з організму переважно з сечею і в незміненому вигляді.

Показання до застосування

[ред. | ред. код]

Цефтібутен застосовується при інфекціях, що викликані чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції ЛОР-органів (фарингіт, тонзиліт, скарлатина, отит, синусити); інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіти, пневмонії); інфекції сечовивідних шляхів; ентерит і гастроентерит у дітей, що спричинений сальмонелами, шиґелами або кишечною паличкою.

При застосуванні цефтібутену спостерігаються наступні побічні ефекти[3]:

Протипокази

[ред. | ред. код]

Цефтібутен протипоказаний при підвищеній чутливості до β-лактамних антибіотиків, при вагітності. З обережністю застосовують при годуванні грудьми.

Форми випуску

[ред. | ред. код]

Цефтібутен випускається у вигляді желатинових капсул по 0,4 г і порошку для приготування суспензії для прийому всередину.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://nature.web.ru/db/msg.html?mid=1176196 [Архівовано 2014-11-29 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. http://health-ua.com/pics/pdf/ZU_2012_07/60.pdf (рос.)
  3. http://www.vidal.ru/drugs/molecule/196 (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]