Центральна Азія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Центральна Азія
Положення континенту на Земній кулі (ортогональна проєкція)
Крайні точки: 
Населення
Чисельність80 072 970
CMNS: Центральна Азія у Вікісховищі

Центра́льна А́зія — великий регіон Азії, який не має виходу до моря. Попри певну невизначеність його кордонів, виділяються загальні характеристики даного регіону — Центральна Азія історично завжди асоціювалася з кочовими народами та Великим шовковим шляхом. Центральна Азія завжди була місцем, де сходилися люди, товари та ідеї з різних кінців Євразійського континенту — Європи, Близького Сходу, Південної та Східної Азії.

Уперше виділив Центральну Азію як окремий регіон світу географ Александер фон Гумбольдт (1843).

У загальній історії Центральної Азії, підготовленій ЮНЕСКО, визначення регіону ґрунтується на його кліматичних особливостях, і сам регіон включає Монголію, Західний Китай, Пенджаб, північну Індію та північний Пакистан, північно-східний Іран, Афганістан, райони азійської Росії південніше тайгової зони та п'ять колишніх радянських середньоазійських республік.

Існує й інший метод визначення кордонів Центральної Азії — виходячи з етнічного складу населення (за основу беруться райони, де мешкають східно-тюркські народи, монголи та тибетці). Сюди входять Сіньцзян, тюркомовні регіони Південного Сибіру, п'ять колишніх радянських республік (хоча Таджикистан населений іраномовними народами) і афганський Туркестан.

Загальна статистика

[ред. | ред. код]
Прапор Герб Мапа Назва

офіційна назва

Назва державною мовою Форма правління Валюта Столиця Площа[1] Населення[2]
Казахстан

Республіка Казахстан

каз. Қазақстан (Қазақстан Республикасы) Республіка Казахстанський тенге Астана 2 724 900 19 644,0
Киргизстан

Киргизька Республіка

кирг. Кыргызстан (Кыргыз Республикасы) Республіка Сом Бішкек 199 951 6 977,0
Таджикистан

Республіка Таджикистан

тадж. Тоҷикистон (Ҷумҳурии Тоҷикистон) Республіка Сомоні Душанбе 143 100 9 934,4
Туркменістан

Республіка Туркменістан

туркм. Türkmenistan (Türkmenistan Döwleti) Республіка Туркменський манат Ашгабат 488 100 6 218,4
link=https://uk.wikipedia.org/wiki/wiki/Файл:Emblem of Uzbekistan.svg
link=https://uk.wikipedia.org/wiki/wiki/Файл:Emblem of Uzbekistan.svg
 Узбекистан

Республіка Узбекистан

узб. O’zbekiston (O‘zbekiston Respublikasi) Республіка Узбецький сом Ташкент 447 400 35 600,0

Центральна Азія чи Середня Азія?

[ред. | ред. код]
Рельєф Центральної Азії

В українській географічній науці існує також поняття Середньої Азії, яке було запроваджене в СРСР для позначення Узбекистану, Туркменістану, Таджикистану і Киргизстану (іноді також Казахстану).

У багатьох виданнях та мовах немає відмінностей між поняттями «Середня Азія» та «Центральна Азія», що іноді призводить до труднощів при перекладі та різних непорозумінь. Під «Середньою Азією» розумілися тільки 4 колишніх радянських республіки — Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан, виключаючи Казахстан. Така обставина пояснюється розподілом СРСР на економічні райони. В ті часи в Центральній Азії були два радянські економічні райони — Середньоазійський економічний район і Казахстанський економічний район. Звідси й розподіл на Середню Азію та Казахстан. У 1992 році Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв на спільній зустрічі голів держав Середньої Азії в Південно-Казахстанській області у місцевості Ордабаси запропонував відмовитися від поняття «Середня Азія та Казахстан» на користь іншого — «Центральна Азія». Зважаючи на це, нині щодо колишніх радянських азійських республік доречніше використовувати топонім Центральна Азія, що й відображено в сучасних словниках[3], посібниках[4]. За Національними (державними) статистичними класифікаціями (класифікаторами) (див. Класифікація країн світу. Додаток Г), вираз Central Asia українською слід передавати як Центральна Азія[5].

Геополітична ситуація і лідерство

[ред. | ред. код]
Центральна Азія

Центральноазійські республіки — Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан, Киргизстан — проголосили незалежність на початку 1990-х років (розпад СРСР). У всіх державах утвердили нові конституції, сформували органи державної влади. В основі моделі суспільного устрою незалежних держав Центральної Азії, які виникли на пострадянському просторі, — збереження давніх та племінних традицій у поєднанні з сучасними реаліями[6].

У політиці в центральноазійських країнах простежується своєрідна тенденція становлення суворих режимів, які очолюють харизматичні лідери.

Авторитарним лідером, приміром, був президент Узбекистану Іслам Карімов. Йому належать слова: «У нашій республіці можуть бути або демократія, або порядок. Я обрав порядок»[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Країни за площею. CIA. Архів оригіналу за 31 січня 2014. Процитовано 4 листопада 2012 року.(англ.)
  2. ↑ Країни за населенням. CIA. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 4 листопада 2012 року.(англ.)
  3. ↑ Центральная Азия [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Геоэкономический словарь-справочник / В. А. Дергачев. — Одесса: ИПРЭЭИ НАН України, 2004.]
  4. ↑ Економічна і соціальна географія світу: навч. посіб. для студ. геогр. спец. вищ. навч. закл. / О. Шаблій та ін. ; ред. С. П. Кузик. — Л. : Світ, 2002. — 672 с.: рис., табл. — Бібліогр.: с. 668. — ISBN 966-603-178-7
  5. ↑ Національні (державні) статистичні класифікації (класифікатори). Класифікація країн світу. Додаток Г. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 14 лютого 2017.
  6. ↑ а б Фелікс Рудич. Політичний клас у сучасній Україні: передумови становлення (Частина 1) // Віче № 9, 2009. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 26 грудня 2013.

Література

[ред. | ред. код]
  • Пострадянські республіки Центральної Азії в умовах геополітичних викликів наприкінці ХХ — початку XXI ст. : монографія / Б. С. Левик ; Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Донецьк: ТОВ «Схід. видавн. дім», 2014. — 188 с. — Бібліогр.: с. 165—187. — ISBN 978-966-317-235-4.
  • (рос.) Синицын В. М. Центральная Азия. — М. : Гос. изд-во географической литературы, 1959. — 456 с. — 4000 прим.
  • (рос.) Синицын В. М. [1] / АН СССР. М-во геологии и охраны недр. Лаборатория геологии угля. — М.—Л. : Изд-во АН СССР. Ленингр. отд-ние, 1962. — 268 с. — 1400 прим. Архівовано з джерела 17 квітня 2021

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Центральна_Азія&oldid=42372740