Хлодеріх

Хлодеріх
Chloderich
Народився	невідомо
Помер	508/509 Кельн
Національність	ріпуарські франки
Діяльність	монарх
Титул	король Кельна
Посада	king of Franks
Термін	508—509 роки
Попередник	Сігіберт Кульгавий
Наступник	Хлодвіг
Рід	Меровінги
Батько	Сігіберт Кульгавий
Діти	1 син і 2 доньки

Хлодеріх (д/н — 508/509) — останній король Кельна (ріпуарських франків).

Життєпис

Син Сігіберта, короля Кельна. У 507 році за наказом батька очолив війська, що рушили на допомогу Хлодвігу, короля салічних франків. Брав участь у битві при Вує проти Аларіх II, короля вестготів, в якій франки перемогли. Згідно з Григорієм Турським після перемоги Хлодвіг спонукав Хлодеріха вбити свого батька, при цьому обіцяючи свою дружбу. Сігіберта було вбито на полюванні в Буконському лісі в тому ж році. Проте дослідники Годфруа Курт і Жорж Бордоне знаходить невідповідності в оповіданні Григорія Турського і наголошують, що Сігіберт загинув, потрапивши в засідку, без будь-якої участі з боку Хлодеріха. Можливо її організував Хлодвіг або алемани, напевніше цезробленоз наказу саме Хлодвіга, а в подальшому звинувачено Хлодеріха, щоб підірвати до нього довіри підданих і церкви як до «батьковбивці».

Незабаром після загибелі батька Хлодеріх ставкоролем Кельна. Хлодвіг спрямував людей з посланням до Хлодеріха, але під час перемовин того було вбито. Після цього без бою Хлодвіг захопив Кельнське королівство франків. У 511 році королівство ріпуарських франків було розділено, внаслідок чого місцеві франки остаточно змішалисяз іншими підданими Франкського королівства. У 534 році Мундеріх, син Хлодеріха, спробував віждновити родинні володіння, але його повстання зазнало поразки.

Родина

• Мундеріх
• донька, дружинароду Ферреолін, мати засновника роду Арнульфінгів
• Дода, аббатиса монастиря Сен-П'єр-ле-Дам в Реймсі

Джерела

• Georges Bordonove, Clovis, Pygmalion, coll. " Les Rois qui ont fait la France ", 1988 (ISBN 2-85704-281-7, notice BnF no FRBNF35001351).
• Ian N. Wood: The Merovingian Kingdoms, 450—751. Longman, London/New York 1994, ISBN 0582493722.
• Christian Settipani, " L'apport de l'onomastique dans l'étude des généalogies carolingiennes ", dans Onomastique et Parenté dans l'Occident médiéval, Oxford, Linacre College, Unit for Prosopographical Research, coll. " Prosopographica et Genealogica / 3 ", 2000, 310 p. (ISBN 1-900934-01-9), p. 185—229.