Фауна

Фауна планети Земля ?
Планета Земля
Біорегіон
Фауністичне царство	Біосфера
Місцевість
Територія	Земля
Фауна вищого рангу
За географією	Біосфера
За систематикою	Біота, Тварини
За екологією	водна фауна, суходільна фауна
За біогеографією	Фауна Землі
Період існування
Геологічний вік	Фанерозой
Особливості
Визначні раритетні види	релікти, ендеми
Ключові індикаторні види	в антропогені - людина
Видовий обсяг	8 млн сучасних видів
Родовий обсяг	близько 25-30 типів
Типові риси	в останні десятиліття - численні інвазії та інтродукції, зміни і розмивання меж зоогеографічних зон, тисячі видів у статусі вразливих і тих щю зникають

Фауна або фа́вна (новолат. fauna, від лат. Fauna — богиня лісів і полів, заступниця стад тварин) — історично сформована сукупність видів тварин, що живуть на певній території та входять до всіх її біогеоценозів.

Класифікації фаун

Людина, домашні тварини, тварини в зоопарках тощо не входять до складу фауни.

У поняття фауни вкладається як систематичний, так і географічний зміст, тому принцип обмеження повинен бути географічним (фауна острова Куба, фауна Зімбабве, фауна Євразії тощо) і систематичним (фауна птахів орнітофауна, фауна комах ентомофауна, фауна риб іхтіофауна тощо). Остання обставина пов'язана з тим, що на практиці неможливо отримати повний список видів даної території з причини як величезного їх розмаїття, так і браку фахівців-систематиків.

Різні тлумачення фауни

• «Фауна» — історично сформована сукупність тварин, обумовлена спільністю їх географічного поширення в певних частинах земної кулі. У поняття фауни вкладається як систематичний (фауна птахів — орнітофауна, фауна комах — ентомофауна, фауна риб — іхтіофауна, теріофауна — частина фауни представлена ссавцями тощо), так і географічний (фауна України, фауна острова Куба, фауна Зімбабве, фауна Євразії тощо) зміст. Розрізняють також субфауни (фауна міст, агроценозів, лісу, луків). Одним з основних показників фауни є частка ендеміків. Він показує ступінь ізольованості й вік фауни. Важливим напрямком фауністичних досліджень є з'ясування шляхів потрапляння видів до складу фауни. За цією ознакою види діляться на автохтонні (елементи фауни, що виникли в межах досліджуваної території) та алохтонні (види, що потрапили на дану територію в результаті розселення з інших центрів).
• «Фауна» може тлумачитися і як перелік видів, і як природний комплекс, і як угруповання. Межі між ними часто не чіткі. Назви фаун часто згадуються у поєднанні з назвами регіонів (обмеження за регіоном), назвами груп (обмеження систематичною або екологічною групою), назвами життєвих форм чи типів угруповань.

1. Прикладами переліків є:

• Раритетна фауна Луганщини
• Птахи Японії, Риби України
• Список ссавців України
• Іхтіофауна, орнітофауна

2. Прикладами фауни як природного комплексу, є:

• Фауна Криму
• Фауна Придінців'я
• Морські ссавці
• Вусачі Українських Карпат

3. Прикладами угруповань є (до назви часто додається регіон):

• Печерна фауна (наприклад, печерна фауна Балкан)
• Гідробіонти (наприклад, гідробіонти озера Біле)
• Синантропи (наприклад, синантропні птахи Пекіна)
• Бентос (наприклад, бентос Маріанської западини)

Фауна

4. Інші варіанти (звужені обсяги)

• Мисливська фауна
• паразитичні ракоподібні озерних жаб

Приклад фауни

Різновиди фауни

Морська фауна

• Фауна абісальна — фауна, що існує на дні (донна абісальна фауна) або у водній товщі (пелагічна абісальна фауна) морів і океанів на глибинах від 3000 до 6000 м (у зоні абісалі). Біомаса та видове різноманіття менше, ніж фауни субліторалі й батіалі. В осадах донної абісальної фауни зберігаються головним чином спікули губок родини Triaxonida й аглютинативні форамініфери, з пелагічної абісальної фауни — радіолярії, зуби і кістки риб.
• Фауна барофільна — фауна, що пристосувалася до перебування тільки в умовах високого тиску. Характерна для океанічних глибин.
• Фауна батіальна — фауна, що існує на дні або у водній товщі морів і океанів на глибинах від 500 до 3000 м (зоні батіалі). Біомаса та видове різноманіття батіальної фауни в середньому менше, ніж фауни шельфу (субліторальної) і більше ніж фауни абісальної. У макробіонтосі батіалі на пологих материкових схилах переважають біоценози детритоїдів (ґрунтоїди, фільтратори у водних спільнотах), на крутих — зростає роль сестоноїдів (донних). В осадах зберігаються переважно залишки мушель двостулкових молюсків родин Tellinidae і Nuculanidae, а також спікули кременевих губок родини Tetraxonida, аглютинативні та секреційні форамініфери.
• Фауна криптогенна — комплекс організмів певної товщі або горизонту, філогенетично не пов'язаний з фауною нижчої товщі. Передбачається, що вона розвивається в іншій області та вже у сформованому стані мігрує до цієї.
• Фауна рекурентна — фауна, що повторно з'являється (без помітної зміни свого складу) на більш високому стратиграфічному рівні після деякої відсутності у вертикальному розрізі.
• Фауна суперститова — фауна з великою кількістю елементів більш древніх епох.
• Фауна ультраабісальна — фауна глибоководних океанічних жолобів (зони ультраабісалі). Близько 70 % її складають ендеміки. Ф.у. окремих жолобів також ендемічна. На акумулятивних ділянках схилів і дна жолобів переважають детритоїди (переважно голотурії й молюски), на крутих уступах схилах — сестоноїди (переважно кишковопорожнинні, асцидії, молюски, морські лілії). В осадах можуть зберігатися мушлі молюсків родин Malletiidae і Kellietidae, фрагменти морських лілій; зустрічаються перевідкладені залишки більш мілководної фауни. Див. океанічний жолоб.
• Фауна шельфу (субліторальна) — донна фауна материкової мілини (зони субліторалі). Біомаса та видове різноманіття фауни шельфу значно більші й багатші, ніж інших областей. На широких пологих шельфах переважають біоценози детритоїдів; біоценози сестоноїдів розвинені переважно в прибережних частинах і на зовнішній крайці таких шельфів, на більш крутих і вузьких шельфах вони домінують.

Див. також

• Біом
• Тваринне населення
• Карликові фауни
• Дикі тварини
• Генофонд
• Біорізноманіття
• Екосистема
• Екологія
• Природозахисний рух
• Довкілля

Посилання

• Фауна // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 182.
• Фауна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Вишневська О. Походження тваринного світу. — Мюнхен : Український Технічно-Господарський Інститут, 1985. — 224 с.

Джерела

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.