Сіаманг звичайний
| Сіаманг звичайний | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Примати (Primates) |
| Підряд: | Haplorhini |
| Інфраряд: | Вищі примати (Simiiformes) |
| Родина: | Гібонові (Hylobatidae) |
| Рід: | Сіаманг (Symphalangus) Gloger, 1841 |
| Вид: | Сіаманг звичайний (S. syndactylus)
|
| Біноміальна назва | |
| Symphalangus syndactylus (Raffles, 1821)
| |
| |
Сіаманг звичайний[1] (Symphalangus syndactylus) — монотиповий вид приматів з роду Symphalangus родини Гібонові.
Це найбільша тварина в родині. Висота: до 1 м, довжина тіла від 75 до 90 сантиметрів і вага від 8 до 13 кг. Хутро смоляно-чорне. Характерною особливістю цих тварин є великий горловий мішок, який служить для посилення пісні. Іншою характерною особливістю є сполучна тканина, що з'єднує другий і третій палець, ця характеристика відображена у науковій назві.
Країни проживання: Індонезія (Суматра); Малайзія (півострів Малайзія); Таїланд. Життя цього виду проходить в первинних та вторинних напів-листяних і тропічних вічнозелених лісах.
Вид денний і деревний, який рідко сходить на землю. Вони живуть моногамними сім'ями, які складаються з батьків і 1—3 дитинчат, сім'я населяє фіксовану територію. Як і всі гібони Сяманг позначає свою територію співом (це складні дуети, самця і самиці). Їжею є, в основному, листя і плоди, іноді також яйця птахів і дрібні тварини.
Після 7—8 місяців вагітності самиця народжує одне маля. Воно вигодовується майже два роки і є статевозрілими у шість-сім років. На відміну від багатьох інших видів гібонів, молоді тварини не відрізняються від дорослих за кольором хутра. У дикій природі вони живуть від 25 до 30 років, в неволі на 5 років більше.
Головна загрози це втрата середовища існування в результаті збезлісення. Цей вид захищений у всьому ареалі, як за місцевими законами, так і на міжнародному рівні через внесення в Додаток I СІТЕС. Зустрічається, як відомо, принаймні в 9 охоронних територіях.
- ↑ Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 240.
- Nijman, V. & Geissman, T. 2008. Symphalangus syndactylus. In: IUCN 2013 (англ.)
- ARKive (англ.)
- Animal Diversity Web (англ.)
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |