Гібонові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гібонові
Час існування: 13.8–0 млн р. т. пізній міоценсучасність
Гібон білорукий (Hylobates lar)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Інфраряд: Вищі примати (Simiiformes)
Надродина: Людиноподібні (Hominoidea)
Родина: Гібонові (Hylobatidae)
Gray, 1870
Розповсюдження гібонових
Розповсюдження гібонових
Роди

Hylobates
Hoolock
Nomascus
Symphalangus
Bunopithecus
Junzi
Yuanmoupithecus

Посилання
Вікісховище: Hylobatidae
Віківиди: Hylobatidae
EOL: 1652
ITIS: 572775
NCBI: 9577
Fossilworks: 40889

Гібонові (Hylobatidae) — родина приматів, котрі проживають в тропічних і субтропічних лісах південно-східної Азії, у тому числі на островах Суматра, Борнео і Ява. Перекладається як «мавпа, що ходить по деревах». Згідно з МСОП родина поділяється на 4 роди і 20 видів сучасних тварин[1].

Розміри більшості гібонових не дуже відрізняються, за винятком сямангів. Вага більшості гібонів становить 4–8 кг (сіамангів — 9–13 кг), довжина голови й тулуба — 42–64 см (сямангів — 47–60 см). Череп округлий без гребенів, ікла довгі, мають вигляд шабель. Хвіст відсутній. Обличчя, долоні, підошва оголені. Є сідничної мозолі. Передні кінцівки значно довші задніх, співвідношення їх довжини до довжини хребта дорівнює 180. Кисті такої ж довжини, як і стопи, або довші них. Пальці кистей значно довші пальців стоп. Великий палець кисті тонкий, довгий та здатен відсуватися у бік. Пальці стопи короткі, але великий палець більший за інші й здатен до хапання, коли гібон лазить. На великих пальцях кистей та стоп нігті плоскі та широкі. На кистях рук та ступнях найбільш довгий палець третій. Статевий диморфізм незначний.

Шерсть довга, густа. Колір її — від чорного (у сіамангів) і темно-коричневого до блідо-жовтого-коричневого і сріблясто-сірого. Зубна формула: 2/2, 1/1, 2/2, 3/3 = 32.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Гібонові мешкають у Південній та Південно-Східній Азії (зокрема у східній Індії, Індокитаї, Індонезії), на острові Хайнань та провінції Юньнань (КНР). Сіаманги лише на острові Суматра та Малакському півострові.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Мешкає у дощових та гірських лісах. У горах розповсюдження гібонів доходить до 2000 м на рівнем моря. Гібони добре пересуваються по деревах, іноді буває більш ніж на 9 м в одному стрибку. Родина складається з 2-6 тварин. Площа, яку займає одна родина дорівнює 35 акрів. Сплять гібони у густому листі в середній частині дерева. Зранку гібони влаштовують «концерти». Видають голосні крики, що тривають до 2 годин. У сіамангів під підборіддям існує великий непарний горловий лантух, який слугує посиленню голосу.

Харчуються гібони фруктами, ягодами, пташиними яйцями, пташенятами, полюбляють прісну джерельну воду.

Статева зрілість настає у віці 7-10 років. Вагітність триває 210 днів. Народжується 1 малюк. Через 2-3 роки самиця знову народжує. Дитинча ходить за матір'ю до 2 років.

Систематика

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Hylobatidae - Family. The IUCN. Процитовано 13.10.2021.

Джерела

[ред. | ред. код]