Перейти до вмісту

Смирнове

Координати: 47°12′42″ пн. ш. 36°32′32″ сх. д. / 47.21167° пн. ш. 36.54222° сх. д. / 47.21167; 36.54222
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Смирнове
Герб
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Пологівський район Пологівський район
Тер. громада Смирновська сільська громада
Код КАТОТТГ UA23100250010060449
Облікова картка Смирнове 
Основні дані
Засноване 1805
Населення 1291
Площа 5,424 км²
Густота населення 238,02 осіб/км²
Поштовий індекс 71040
Телефонний код +380 6147
Географічні дані
Географічні координати 47°12′42″ пн. ш. 36°32′32″ сх. д. / 47.21167° пн. ш. 36.54222° сх. д. / 47.21167; 36.54222
Середня висота
над рівнем моря
219 м
Відстань до
районного центру
21 км
Найближча залізнична станція Більманка
Відстань до
залізничної станції
9 км
Місцева влада
Адреса ради 71040, с. Смирнове, вул. Торгова, 3
Карта
Смирнове. Карта розташування: Україна
Смирнове
Смирнове
Смирнове. Карта розташування: Запорізька область
Смирнове
Смирнове
Мапа
Мапа

CMNS: Смирнове у Вікісховищі

Смирнове́ (до червня 1946 року — Попівка) — село в Україні, у Смирновській сільській громаді Пологівського району Запорізької області. Населення становить 1291 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Смирнове розташоване на правому березі річки Берда за 21 км на південний схід від районного центру — смт Більмак, вище за течією примикає село Вершина Друга, нижче за течією примикає село Титове, на протилежному березі — село Олексіївка. Селом протікають пересихаючі струмки з загатами.

Назва

[ред. | ред. код]

Історична назва — Попівка. Сучасну назву село отримало на вшанування заслуг генерал-лейтенанта А. К. Смирнова.

Історія

[ред. | ред. код]

Село засноване 1805 року державними селянами, вихідцями з села Попівки Чернігівської губернії (звідки й назва)[1].

1813 року сюди переселилося ще кілька десятків сімей — потомків колишніх козаків Миргородського полку Полтавської губернії, які прибули за рішенням уряду.

Станом на 1886 у селі Попівка (Антонівка), центрі Попівської волості Бердянського повіту Таврійської губернії, мешкало 5088 осіб, налічувалось 771 дворове господарство, існували православна церква, єврейська синагога, поштова станція, 5 лавок, горілчаний склад, відбувалось 2 ярмарки на рік, базари[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 7999 осіб (4136 чоловічої статі та 3863 — жіночої), з яких 7818 — православної віри[3].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 107 жителів села[4].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», увійшло до складу Смирновської сільської громади.[5]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Більмацького району, село увійшло до складу Пологівського району[6].

Загибель 18-ї радянської армії

[ред. | ред. код]

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1315 осіб, з яких 579 чоловіків та 736 жінок.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1278 осіб.[8]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]

Мова Відсоток
українська 91,56 %
російська 5,19 %
вірменська 1,94 %
білоруська 1,24 %
молдовська 0,08 %

Економіка

[ред. | ред. код]
  • «40 років Жовтня», агрофірма, ТОВ.
  • «Сузір'я», сільськогосподарський виробничий кооператив.

Об'єкти соціальної сфери

[ред. | ред. код]
  • Школа I—II ст.
  • Відділення пошти.
  • Будинок культури.
  • Музей історії.
  • Футбольне поле.
  • Спортзал.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Смирнове в Історії сіл і міст України. Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 20 лютого 2013.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-219. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. Смирнове. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 жовтня 2022.
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Запорізька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Запорізька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  10. Дзиза Віталій Олексійович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 23 квітня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]