Слуцьк
|
місто Слуцьк | |||||
| Транслітерація назви | Sluck | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 53°02′ пн. ш. 27°34′ сх. д. / 53.033° пн. ш. 27.567° сх. д. | |||||
| Країна |
 Білорусь | ||||
| Область | Мінська область | ||||
| Район | Слуцький район | ||||
| Перша згадка | 1116 | ||||
| Назва на честь | Случ | ||||
| Населення | 62300 (2004) | ||||
| Площа | 24,6 км² | ||||
| Часовий пояс | час у Білорусі | ||||
| Поштовий індекс | 223610 | ||||
| Телефонний код | +375-1795 | ||||
| Висота |
250 ± 1 м 149 м[1] | ||||
| Водний об'єкт | річка Случ | ||||
| Міста-побратими | Серпухов[2][3], Смолян | ||||
| Транспорт, відстані | |||||
| Найближча залізнична станція | Слуцьк | ||||
| До Мінська | |||||
| - фізична | 100 км | ||||
| До обласного центру | |||||
| - фізична | 100 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Вебсторінка | Сайт міста Слуцьк | ||||
  Слуцьк | |||||
  Слуцьк Слуцьк (Білорусь Мінська область) | |||||
 | |||||
 Слуцьк у Вікісховищі | |||||
Слуцьк (біл. Слуцк) — місто в Білорусі, адміністративний центр Слуцького району. Населення становить 62 300 осіб (2004).
Слуцьк розташований у Мінській області на річці Случ, за 100 км на південь від Мінська.
Вперше згадується у 1116 році, пізніше став осередком самостійного князівства.
У першій половині XIV століття Слуцьк входить до складу Великого князівства Литовського. Згадується в літописному «Списку руських міст далеких і ближніх». З 1395 року центр удільного князівства, що належало Володимиру Ольгердовичу і його нащадкам князям Олельковичам[4]. Представники роду Олельковичів з моменту отримання міста розглядали його як місце тимчасового притулку, так як вели боротьбу за великокняжий престол та Київське князівство. Згодом Олельковичі зайнялися розвитком Случчини, що дозволило місту стати одним з найбільших економічних і культурних центрів Литовсько-Руської держави.
У 1441 році місто отримує Магдебурзьке право. На місці дитинця літописного Случеська будується Верхній замок, дерев'яні стіни і башти якого були захищені ровом і земляним валом. 1419 року в Старому місті було побудовано фарний костел. Нове місто забудовується пізніше.
1508 року місто було обложене повстанцями, яких очолював князь Михайло Глинський, однак взяти Слуцьк їм не вдалось[5].
Останній по чоловічій лінії представник Олельковичів Юрій Юрійович Слуцький власноруч переписав у 1582 році Євангеліє, відоме як Слуцьке Євангеліє. Приблизно в цей же час створили Слуцький літопис, пам'ятку білорусько-литовського літописання XVI століття, єдиний список третьої, скороченою редакції Білорусько-литовського літопису 1446 року.
У 1582 року місто і князівство були розділені між трьома братами Слуцькими на Старе місто, Нове місто і Острів, а знову поєднала землі Слутчини остання представниця цього роду — княжна Софія Юріївна, ревна охоронниця православ'я, пізніше зарахована до лику білоруських святих.
Софія надавала матеріальну і моральну підтримку духовенству і жителям Слуцького Преображенського православного Братства, вона жертвувала церкви коштовності і здійснювала разом з іншими парафіянами паломництва в найвіддаленіші парафії.
 | Цей розділ статті ще не написано. |
У 1793 році місто ввійшло до складу Мінської губернії Російської імперії. У 1812 році місто було зайняте військами Наполеона.
Згідно Перепису 1897 року в Слуцьку проживало 14 349 чоловік. З них зараховували себе до: євреїв — 10 238 чол., білорусів — 2 417 чол., росіян — 1 104 чол., німців — 31 чол., українців — 12 чол., литовців — 5 чол., латишів 4 чол[6].
Вже у XIX столітті архітектурно-планувальна структура міста докорінно змінюється. Пов'язано це з багатьма причинами. По-перше, забудова центральної частини, створена при Радзивілах (палац і супутні йому будівлі, мануфактурні корпуса тощо) занепала і була в основному розібрана. По-друге, територіальне зростання міста зумовило його вихід за межі кільцевої системи колишніх укріплень: рови були засипані, вали і бастіони в більшості випадків зірвані. По-третє, траса нового автошляху від Москви до Варшави була прокладена через центральний район міста. Все це, природно, в корені змінило сформоване у XVII—XVIII століттях планування Слуцька.
Нова квартальна забудова була підпорядкована дорозі і носило строго регулярний характер. Збереглися лише окремі капітальні споруди.
З 1909 по 1915 роки у Слуцьку працювало підприємство з перевезення пасажирів на автобусах. Слуцький автобус став однією з перших успішних автобусних систем на території сучасної Білорусі. У 1915 році до Слуцьку прокладена залізниця з Осипович.
Після радянсько-польської війни Слуцьк залишився в Білоруській РСР.
До 1941 року в Слуцьку більшість населення становили євреї, які майже поголовно були знищені в 2 слуцьких гетто (близько 20 000 осіб). Під час Другої світової війни був переважно зруйнований, тому сьогодні в міській архітектурі переважає радянська забудова.
- Володимир Мстиславович
- Володимир Ольгердович
- Олелько Володимирович
- Семен Олелькович
- Анастасія Слуцька
- Сакович Ірина Валер'янівна — український мистецтвознавець.
- Павел Бокша — єзуїт, ректор Віленської академії 1599—1602 років.[7]
- Дашук Леонід Андрійович (*1932) — білоруський державний діяч і юрист, перший Міністр юстиції Республіки Білорусь.
- Михайло Рейтан (†1706) — дід Тадеуша Рейтана, скарбник мозирський; був похований у монастирі бернардинців у Несвіжі[8].
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ http://serpuhov.ru/o-serpukhove/goroda-pobratimi/
- ↑ https://serpukhov.tpprf.ru/ru/region/
- ↑ Грицкевич А. П. Древний город на Случи. — Мн., 1985
- ↑ Halina Kowalska, Jerzy Wiśniewski. Olelkowicz Jerzy (Jurij Semenowicz) (Aleksandrowicz) Michał (ok. 1492–1542) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978.— t. ХХІІІ/4, zeszyt 99.— S. 741–743. (пол.)
- ↑ Первая Всеобщая перепись населения Российской империи. Таблица XIII. Процитовано 2 липня 2014.
- ↑ Stanisław Bednarski T. J. / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936.— T. II/1, zeszyt 1.— Beyzym Jan — Brownsford Marja.— S. 245. (пол.)
- ↑ Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 2014-09-14 у Wayback Machine.] — T. 3. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740.— 938 s.— S. 860. (пол.)
| Райони | Березинський • Борисовський • Вілейський • Воложинський • Дзержинський • Клецький • Копильський • Крупський • Логойський • Любанський • Мінський • Молодечненський • Мядельський • Несві́зький • Пуховицький • Слуцький • Смолевицький • Солігорський • Стародорозький • Стовбцівський • Узденський • Червенський |  |
|---|---|---|
| Міста | ||
| Смт | Бобр • Городея • Зелений Бір • Івенець • Красна Слобода • Кривичі • Мачулищі • Нароч • Плещениці • Правдинський • Радошковичі • Руденськ • Свір • Свіслоч • Смиловичі • Старобін • Уріччя • Холопеничі | |
 Населені пункти Слуцького району | |
|---|---|
| Міста | |
| Смт | |
| Села | Березівка • Біла Лужа • Білий Бір • Біличі • Білорусь • Бокшиці • Болотчиці • Борки • Буда Греська • Буслівка • Василинки • Василькове • Вежі • Весея • Гірки • Городище • Горохівка • Греськ • Євладовичі • Євличі • Заболоть • Загір'я • Залісся • Запілля • Знамя • Ізбудище • Ісерно • Квасиничі • Комора • Красне Село • Крива Гряда • Кухти • Леньки • Липники • Лошиця • Мала Падерь • Малинівка • Мелешки • Міхєйки • Михайлівка • Млинка • Молоткове • Муравищина • Набушево • Новобіличі • Нова Нива • Озерці • Попівці • Прощиці • Прогрес • Радичеве • Слобода • Талица • Тарасівка • Тихонь • Уланове • Ушаловичі • Чаплиці • Червона Сторонка • Чижівка • ... • Ячево |
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |