Перейти до вмісту

Руй де Піна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Піна (значення).
Руй де Піна
Голова Королівського архіву
1497 — 1521
 
Народження: 1440
Гуарда, Португалія
Смерть: 1521
Лісабон, Португалія
Країна:  Португальське королівство
Рід: Піни

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ру́й де Пі́на (порт. Rui (Ruy) de Pina; 1440(1440) — 1521) — португальський дипломат, історик. Головний хранитель Королівського архіву і бібліотеки (1497—1522), головний хроніст королівства. Представник шляхетного роду Пін. Народився у Гуарді, Португалія. Служив при дворах португальських королів Жуана ІІ, Мануела І та Жуана ІІІ. Працював секретарем у складі португальських посольств до Кастилії (1482, 1493) і Риму (1484). Автор офіційних історичних хронік, присвячених португальським королям: Саншу І, Афонсу ІІ, Саншу ІІ, Афонсу ІІІ, Дінішу, Афонсу IV, Дуарте, Афонсу V і Жуану ІІ. За життя мав великий вплив при дворі. Помер у Лісабоні, Португалія.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Руй де Піна народився близько 1440 року в Гуарді[1], Португалія, у родині Лопо Фернандеша де Піни. Він служив при дворі трьох португальських монархів Жуана ІІ, Мануела І та Жуана ІІІ, які цінували його дипломатичний і письменицький хист[1].

Навесні 1482 року португальський уряд призначив Піну секретарем посольства до Кастилії[1]. Цю ж посаду він займав 1484 року, під час посольства до Риму, до папи Інокентія VIII[1]. Після повернення Колумба з Америки в 1493 році, Піну вислали послом до Кастилії[1]. Він брав участь у переговорах про кордони відкритих земель, які завершилися укладанням договору в Тордесільясі 1494 року.

Окрім дипломатичних місій Піна активно займався справами королівської родини. Зокрема, він був присутній на страті браганського герцога Фернанду в Еворі 21 червня 1483 року[1]. У вересні 1495 року Піна засвідчив заповіт Жуана ІІ як державний нотаріус, а 25 жовтня того ж року публічно оголосив його в Алворі після смерті короля[1].

Ще за правління Жуана ІІ Піна став одним із офіційних історіографів королівства, жив на високу державну платню[1]. Мануел І зробив його в 1497 році старшим хроністом Португалії, головним хранителем Королівського архіву та бібліотеки[1]. Коли 1504 року Піна завершив свої офіційні хроніки, присвяченні правлінню королів Афонсу V і Жуана II, король нагородив його премією у 30 тисяч золотих, а також частиною доходів з Сеути і Гуарди[1].

Піна мав великий вплив при дворі і в літературних колах країни. Окрім королівських пенсій і нагород він часто отримував подарунки від високопосадовців, які хотіли добре виглядати у його книгах. Зокрема, індійський віце-король Афонсу де Албукерке постійно шукав приязні хроніста — надсилав дорогоцінності, сподіваючись на прославлення своїх азійських подвигів у хроніках[1]. Авторитет Піни був настільки великим, що після його смерті йому приписували твори, яких він не писав, а лише редагував[1]. Праці Піни тривалий час ходили у рукописному вигляді й були повністю опубліковані лише в XVII—XIX століттях[1].

Близько 1521 року король Жуан ІІІ доручив Піні написати історію правління його батька Мануела І[1]. Хроніст розпочав роботу, але не встиг завершити її. Він помер того ж року у Лісабоні, довівши опис подій до завоювання Азамора[1]. Згодом працю Піни використав його наступник, хроніст Даміан де Гойш, який склав хроніку Мануела[1].

Праці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Pina, Ruy de // Portugal: diccionario… V. V., p. 736—737.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Руй де Піна

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Руй_де_Піна&oldid=41468568