Римсько-парфянська війна (54—64)
| Римсько-парфянська війна (54-64) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Римсько-парфянські війни | |||||||
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Римська імперія
|
Парфянське царство | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Гней Доміцій Корбулон Луцій Юній Цезеній Пет Тигран VI |
Трдат I Вологез I | ||||||
Римсько-парфянська війна, також Вірменська війна — війна в 54-64 між Римською імперією та Парфянським царством за контроль над Великою Вірменією, колишньою буферною державою між цими двома імперіями.
З часів правління римського імператора Октавіана Августа Велика Вірменія фактично була клієнтською державою Риму, проте в 52-53 парфянам вдалося затвердити на престолі свого ставленика, Трдата I.
Ці події збіглися зі сходженням на римський імператорський престол Нерона, і молодий імператор вирішив енергійно відреагувати на них. Війна, яка стала єдиною великою «зарубіжною» кампанією в період його правління, почалася зі швидкого успіху римських військ на чолі з талановитим воєначальником Гнеем Доміцієм Корбулоном. Їм вдалося розбити сили, лояльні Трдату, звести на вірменський престол римського ставленика, Тиграна VI, після чого вони покинули країну. Успіху римлян сприяло в тому числі те, що парфянський цар Вологез I був зайнятий придушенням кількох повстань в самій Парфії. Однак як тільки ці повстання були придушені, парфяни звернули свою увагу на Вірменію та через кілька років безрезультатних кампаній змогли завдати римлянам важкої поразки в битві при Раделії.
Конфлікт за Вірменію незабаром після цього опинився в свого роду тупику та завершився формальним компромісом: відтепер вірменський престол займали парфянські князі з династії Аршакідів, але їх кандидатури повинні були затверджуватися римськими імператорами[1]. Цей конфлікт став першим прямим зіткненням між Парфією та Римом з моменту розгрому Марка Лініція Красса в битві при Каррах і парфянського походу Марка Антонія, що відбулися понад 100 років тому, і був першим з безлічі воєн між Римом та іранськими правителями (Парфією, потім державою Сасанідів) за контроль над Великою Вірменією[2].
- Bivar, H.D.H (1968). The Political History of Iran under the Arsacids: Continuation of conflict with Rome over Armenia. У William Bayne Fisher, Ilya Gershevitch, Ehsan Yarshater, R. N. Frye, J. A. Boyle, Peter Jackson, Laurence Lockhart, Peter Avery, Gavin Hambly, Charles Melville (ред.). The Cambridge History of Iran. Cambridge University Press. ISBN 0-521-20092-X. Архів оригіналу за 22 червня 2014. Процитовано 26 листопада 2014.