П-5
| П-5 | |
|---|---|
 Ракета П-5 у ФКП «Анозіт» (м. Куйбишев Новосібірської обл.). 2011 рік | |
| Тип | Протикорабельна ракета |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | з 19 червня 1959—1966 рр. |
| Оператори |  ВМФ СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | СРСР НВО машинобудування (ОКБ-52)[en] (Володимир Челомей) |
| Розроблено | 1957–1959 В: з березня 1957 р. |
| Виготовлена кількість | 366 |
| Варіанти | П-5Д |
| Характеристики | |
| Вага | 4,3 т |
Операційна дальність | до 500 км |
| Швидкість | 1250 км/год |
П-5 у Вікісховищі | |
П-5 (індекс УРАВ ВМФ — 4К34, за класифікацією МО США і НАТО: SS-N-3c Shaddock) — радянська крилата ракета для запуску з підводних човнів. Комплекс був прийнятий на озброєння підводного човна в 1959 році. Розроблення виконувало ОКБ-52.
Перша у світі ракета з крилом, що автоматично розкривається в польоті, та стартує з герметичного контейнера, що має мінімальні габарити. Ці рішення визнані класичними у вітчизняному та світовому ракетобудуванні та застосовувалися практично у всіх подальших розробках у цій галузі. Старт ракети виконувався з надводного положення підводного човна.
Комплекс призначався для ураження адміністративних, промислових, військових об'єктів і військово-морських баз, розташованих як узбережжі, так і в глибині території противника.
17 серпня 1955 року було видано наказ по штабу радянської атомної промисловості, міністерству середнього машинобудування СРСР[1]. Документ, підписаний заступником голови Мінсередмашу Борисом Ванниковим, зобов'язував Дослідне конструкторське бюро № 52 міністерства авіаційної промисловості створити на замовлення Міноборони в кількості 40 штук «дослідні літаки-снаряди» системи П-5 для озброєння підводного човна. Цим же наказом керівництву Мінсередмашу та його організаціям було доручено видати ОКБ-52 технічні вимоги до бойової частини (тобто ядерної боєголовки) такого літака-снаряду та її використання, а також погодити з конструкторами системи П-5 їхні зустрічні пропозиції щодо бойової частини[2].
На базі П-5 були розпочаті 1959 р. роботи по створенню ракети П-7 та виконувалися її випробування. Передбачалося що пускова установка буде така ж як і на П-5Д, дальність польоту до 1000 км. Контрольні успішні пуски двох ракет з підводного човна були виконані у жовтні 1964 року. Загалом з човна виконано 23 пуски ракет П-7 до серпня 1965 р. Але в результаті роботи були згорнуті 1965 р. з нетехнічних причин (у зв'язку з успіхами балістичних ракет).[3]
Розробка та створення комплексу відзначені Ленінською премією, підприємство нагороджено орденом Леніна.
Ракета П-5Д (індекс УРАВ ВМФ — 4К95) є модифікацією ракети П-5 за рахунок включення до складу системи управління КР доплерівського вимірювача швидкості кута і зносу, а також введення більш точних курсових гіроскопів, чим забезпечувалася підвищена точність влучення в ціль. На базі П-5Д розроблено комплекси морського та наземного базування (С-5). 2 березня 1962 року комплекс П-5Д був прийнятий на озброєння.[4]
- П-5СН — дослідна КР з радіовисотоміром РВ-5М (1959 р.);
- П-5РГ — ракета з АРЛС ГСН для стрільби по кораблям (ескізний проєкт — 1959 р.);
- П-5К — ракета 4К95К — не ідентифікована;
- П-5ХВ-10 — дослідна ракета з противорадіолокаційним покривом ХВ-10, випробування — 1962 р.
- Маса: 4300 кг
- Дальність стрільби: 500 км.
- Швидкість польоту: 1250 км/год
- Бойова частина:
- Фугасна
- Ядерна — типу РДС-4, 200 кт (пізніше 650 кт)
- Маса БЧ — 800—1000 кг
- Маршовий двигун: ТРД КРД-26
- Тяга — 2,25 т
- Прискорювачі: 2×РДТТ
- Загальна тяга — 36,6 т
- Час роботи — 2 сек.
- КВО: — до 3 км.[5]
- ↑ Российской атомной отрасли — 75 лет : Архивные документы — История Росатома. www.biblioatom.ru. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
- ↑ Росатом рассекретил приказ о создании первой крылатой ракеты (рос.). РИА Новости. 20191116T0348+0300Z. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
- ↑ П-7 (рос.). 2 вересня 2010 змінена. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ а б Комплекс П-5 - SS-N-3A SHADDOCK (рос.). 30 серпня 2010 змінено. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ Крылатая ракета подводных лодок П-6 (рос.). Процитовано 10 лютого 2024.
- Поляченко В. За явным преимуществом // Крылья Родины. — М., 1993. — № 1 (7 декабря). — С. 11—12. — ISSN 0130-2701.
- Широкорад А. Б. Оружие отечественного флота. 1945-2000 / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — Мн. : Харвест, 2001. — 656 с. — (Профессионал) — ISBN 985-13-0183-3.