Координати: 11°33′ пн. ш. 104°55′ сх. д. / 11.550° пн. ш. 104.917° сх. д. / 11.550; 104.917

Пномпень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пномпень
кхмер. ភ្នំពេញ
Герб
герб
Пномпень
Пномпень
Розташування міста Пномпень
Основні дані
11°33′ пн. ш. 104°55′ сх. д. / 11.550° пн. ш. 104.917° сх. д. / 11.550; 104.917
Країна Камбоджа
Столиця для Камбоджа, French Protectorate of Cambodiad, Кхмерська Республіка, Демократична Кампучія і Народна Республіка Кампучія

Межує з

— сусідні нас. пункти
Mukh Kamphool Districtd, Провінція Кандаль ?
Поділ
  • Pou Sencheyd, Chamkarmon Districtd, Dangkao Districtd, Daun Penh Districtd, Meanchey Districtd, Prampi Makara Districtd, Russei Keo Districtd, Sen Sok Districtd, Toul Kork Districtd, Chroy Changvar Sectiond
  • Засновано 1372
    Площа 376 км²
    Населення 1 501 725 (2012)
    · густота 3446 осіб/км²
    Висота НРМ 11 м[1]
    Водойма Меконг, Bassac Riverd
    Офіційна мова кхмерська (Камбоджа)
    Назва мешканців англ. Phnom Penher, фр. Phnompenhois[2] і фр. Phnompenhoise[2]
    Міста-побратими Шанхай (2008), Лондон, Провіденс, Лонґ-Біч, В'єнтьян, Бангкок (4 січня 2013), Чунцін, Пекін, Гошимін, Куньмін (8 червня 2011)[3][4], Кіта-Кюшю (березень 2016)[5][6]
    Телефонний код (+7 UTC) 023
    Часовий пояс UTC+7, Asia/Phnom_Penh (Камбоджа)
    Номери автомобілів K
    GeoNames 1821306, 1830103
    OSM r2199033  ·R
    Міська влада
    Мер міста Кеп Чуктема
    ()
    Вебсайт phnompenh.gov.kh
    Мапа
    Мапа


    CMNS: Пномпень у Вікісховищі

    Пномпе́нь (кхмер. ភ្នំពេញ, офіційна латинська транслітерація Phnum Pénh; МФА: [pʰnum peːɲ]) — столиця Камбоджі, розташована у місці злиття річок Меконг, Бассак і Тонлесап в одну річку — Меконг. Населення — 1 501 725 осіб (2012), площа — 376 км².

    З виникненням міста пов'язана легенда. 1373 року багата вдова Мадам Пень знайшла на березі річки Меконг 5 статуеток Будди. На 27-метровому пагорбі біля цього місця було побудовано буддійський храм. Пагорб називався Пном-Пень («пагорб Пень»). Навколо храму з'явилося село з однойменною назвою, що незабаром розрослося до міста. Пномпень став столицею кхмерів у 15 столітті після того, як колишня столиця Ангкор була захоплена 1431 року Сіамом. У 1834 його зруйнували тайці. Пізніше місто було відновлено королем Нородомом І, і в 1866 році знову стало столицею. У цей час був побудований Королівський Палац. У 1920-х Пномпень називали «перлиною Азії». У французький період місто проквітало, однак, з приходом до влади «червоних кхмерів», що заперечували саме існування міст, Пномпень збезлюдів, будинки зруйнувалися. У 1979 році, після повалення режиму Червоних Кхмерів столиця стала відроджуватися. На сьогодні Пномпень — найбільше місто країни й одне з найпопулярніших серед туристів.

    Клімат

    [ред. | ред. код]

    Клімат — тропічний мусонний. У місті представлені три основні сезони: прохолодний — приблизно з листопада по січень, жаркий — з лютого по травень та дощовий — з червня по жовтень.

    Клімат Пномпеня
    Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
    Абсолютний максимум, °C 36,1 38,1 40,0 40,5 40,0 39,2 37,2 37,8 35,5 36,1 34,4 37,2 40,5
    Середній максимум, °C 31,6 33,2 34,6 35,3 34,8 33,8 32,9 32,7 32,2 31,4 31,1 30,8 32,9
    Середня температура, °C 26,6 28,0 29,4 30,2 30,0 29,2 28,7 28,5 28,2 27,2 27,1 26,3 28,3
    Середній мінімум, °C 21,8 22,8 24,3 25,5 25,6 24,9 24,8 24,6 24,4 24,2 23,2 21,9 24,0
    Абсолютний мінімум, °C 12,8 15,2 19,0 17,8 20,6 21,2 20,1 20,0 21,1 17,2 16,7 14,4 12,8
    Норма опадів, мм 12.1 6.6 34.8 78.8 118.2 145.0 162.1 182.7 270.9 248.1 120.5 32.1 1411.9
    Вологість повітря, % 73 71 71 73 77 78 80 81 84 84 78 73 77
    Джерело: Deutscher Wetterdienst — Klimatafel von Phnom Penh / Kambodscha

    Пам'ятки архітектури

    [ред. | ред. код]

    Королівський палац

    [ред. | ред. код]

    Огляд міста традиційно починають з відвідування Королівського Палацу (побудований 1866-му, перебудований у 1913). Усередині палацу розташовані — Тронна зала, у якій проходили коронації монархів і офіційні прийоми; павільйон Слона; павільйон Чан-Чайя, що використовується для танцювальних виступів; королівське казначейство; павільйон Наполеона та Срібна Пагода Пре-вихер-кео-моракот («Храм Діамантового Будди»). Цю пагоду називають срібною тому що підлога всередині викладена 500 срібними плитками вагою близько 1 кг кожна. А ще її називають «пагодою смарагдового Будди», тому що усередині храму зберігається статуя Будди, що була зроблена у XVII в., але не з чистого смарагда, а з кристала. За цією статуєю знаходиться ще одна — золота статуя Будди, у натуральну величину, вагою бл. 75 кг, прикрашена діамантами (найбільші досягають ваги у 75 карат).

    Стіни, що оточують Королівський палац — це найстаріша частина будинку. Вони вкриті фресками із зображеннями сцен кхмерскої версії Рамаяни.

    Крім Королівського палацу, основними визначними пам'ятками Пномпеня вважаються — Національний Музей, Пам'ятник Незалежності (кхмер: Vimean Akareach), статуя короля Нородома, Королівські сади, Музей геноциду Туол-Сленг (відкритий у в'язниці Пол Пота), ступа на «Полях Смерті» Чоенг-Ек, перепоховання загиблих у в'язниці Туол-Сленг.

    Національний музей

    [ред. | ред. код]

    У приміщеннях національного музею зберігаються унікальні предмети кхмерскої культури — скульптури, час створення яких бл 4 ст. н. е. (анкорський період) по 14 ст. н. е. (постанкорський період). Серед музейних експонатів є і коштовні археологічні знахідки, що виявлені при розкопках Ангкора. Навколо внутрішнього дворика розташовані чотири галереї, у яких також містяться унікальні зразки предметів культури і мистецтва. Музей був збудований французами в 1917 р. у псевдокемерскому стилі з червоної цегли. На вуличках навколо Національного Музею розташовані численні сувенірні крамнички і художні салони.

    Площа перед Королівським палацом Сісоват-Квай — «серце Пномпеня», улюблене місце відпочинку столичних жителів і місце виступів короля.

    Популярні в Пномпені серед туристів місця — ресторан FCC («Клуб іноземних журналістів»), розташований у будинку з терасою, побудованому у французькому колоніальному стилі, будинок Національних зборів і парк, ступа Паньяба (позаду Ват Пнома} і острів Окнатей на ріці Меконг, з видом на Королівський палац.

    Храм Ват Пном

    [ред. | ред. код]
    Докладніше: Ват Пном

    На північному сході міста розташований храм Ват-Пном («Храм Гора»). Він дійсно розташований на пагорбі, що і дав назву столиці («Пагорб Пень»). Місце вважається святим. Сюди приходять помолитися про допомогу в справах, а на подяку приносять квіти лотоса в храм. Храм відновлювався в 1434, 1806, 1894, і, останній раз, у 1926 р. В західній частині знаходиться — величезна ступа з попелом короля Понхеата (правив у 1405—1467). В маленькому павільйоні на південній стороні статуя самої Мадам Пень.

    На деревах навколо Ват Пнома живе дуже багато мавп, яких можна погодувати, купивши у продавців банани й горішки. Особливе місце займають тут «провісники доль». Уночі гора подсвечивается різнобарвними вогнями. Це — чудове і незабутнє видовище.

    Крім того в місті є храм Тонле-Баті з буддійською пагодою, буддійський центр Ват-Оуналом, пагода Ват-Ланг-Ка, храм Преа-Чау й ін.

    Туол-Сленг, Чоенг-Ек

    [ред. | ред. код]

    Моторошне враження створює Музей геноциду Туол-Сленг. Він розташований у в'язниці «S 21», у яку в часи режиму Пол Пота була перетворена школа. Саме тут проходила класифікація, облік, допити і катування ув'язнених. З в'язниці більш як 1700 чоловік було відправлено в Чоенг-Ек («Поля смерті») (15 км на південний захід від центра міста), місце, де страчували в'язнів Туол-Сленгу. Про страшні часи не дають забути відкриті братські могили, на яких зазначено кількості похованих і вид страти. У центрі Чоенг-Ек встановлена скляна стела, на полках усередині якої лежать черепа вбитих, розкладені по статевим та віковим ознакам. День пам'яті жертв геноциду проводиться щорічно 9 травня.

    Примітки

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]

    Джерела

    [ред. | ред. код]
    • И. Г. Косиков «Кампучия» (Серия «У карты мира»)— М., «Мысль», 1982, стр.119-122 (рос.)