Парад повій
Парад повій (англ. SlutWalk) — це марш-протест та однойменний рух проти культури зґвалтування, звинувачення жертв сексуального насильства і слатшеймінга.[1][2][3] Перший протест відбувся 3 квітня 2011 року у Торонто, після того, як один з поліцейських міста запропонував жінкам «не одягатися, як повії», щоб над ними не вчиняли сексуальне насильство[4][5][6]. В подальшому подібні протести відбулися у різних країхах світу.[7]
Протест має форму маршу, в якому беруть участь в основному молоді жінки, деякі одягнені в «розпусний» одяг, такий як мініспідниці, панчохи і короткі топи. У рамках протестів проводяться різноманітні зустрічі, майстер-класи, відкриті мікрофони, співи, танці, виступи з бойових мистецтв або фуршети чи вечірки із закусками.[2][8] В рамках руху деякі жінки вперше публічно говорять, що пережили зґвалтування.[9][10]
Методологія та ідеологія руху піддавались критиці.[11][12] Критики вважають, що рух слугує прикладом того, як жінки визначають свою сексуальність в поняттях чоловічої культури[13], а протест перетворюється в порнографію.[14][15]
24 січня 2011 року поліцейський констебль Майкл Сангвінетті та інший офіцер 31 відділу поліції Торонто виступали на форумі з безпеки університету Йорка в юридичній школі Осгуд-Хол, де відповідали на питання щодо запобігання злочинності, що стосувалось зґвалтування в університетському містечку.[16][17] Під час розмови Сангвінетті перервав старшого офіцера і сказав: «Мені сказали, що я не повинен цього говорити — проте жінкам варто не одягатись як повії, щоб не стати жертвами».[17]
Після того, як стаття, в якій висвітлювалась цей виступ, отримала міжнародну увагу, Сангвінетті вибачився[18].
Співзасновниці майбутнього маршу Соня Барнетт та Хізер Джарвіс вирішили переосмислити слово «повія» (англ. slut) в значенні «людина, що має контроль над власною сексуальністю».[19] Зауважуючи, що слово «повія» історично сприймалось і сприймається негативно, вони поставили за мету це змінити.[6]
18 лютого 2011 року суддя Роберт Дьюар присудив два роки домашнього арешту Кеннету Родсу, працівнику міської ради канадського міста Томпсон у справі про сексуальний напад.[20] Дьюар назвав підсудного «незграбним Дон Жуаном», який помилково подумав, що «секс витав у повітрі» і що його «підвищені очікування» справдяться. Як стало відомо в ході слідства, жертва та її подруга були одягнуті у короткі обтягуючі топи та високі підбори і чоловік біля бару «публічно оголосив, що вони хочуть повеселитись», жертва охоче пішла з Родсом, і поцілувала його. Але після того, як вона тричі відштовхнула його, він зґвалтував її біля узбіччя, коли вони залишилися наодинці. Родос зізнався, що під час нападу сказав жінці, що «болітиме лише трохи».
На суді підозрюваний не визнав своєї провини, заявивши, що вважає, що жінка погодилася на секс. Прокурори вимагали трирічного ув'язнення, але Дьюар дав Родосу умовний термін і наказав написати листа з вибаченнями своїй жертві. Політики всіх мастей приєдналися до студентських та феміністичних груп, а також тих, хто працює з жертвами сексуального насильства, засуджуючи дії судді та його коментарі.
25 лютого майже 100 людей зібралися з вимогою відставки судді. «Ці заяви Дьюара підсилюють міф про негласну згоду та міф про те, що жертва сексуального насильства в кінцевому підсумку несе відповідальність за те, що вона жертва», — сказала Аланна Макінсон з Канадської федерації студентів під час протесту. Хоча ця справа не було частиною руху SlutWalk, початок протестів в Торонто 3 квітня сприяв поширенню інформації про справу в Канаді.[3][21] 16 жовтня відбувся SlutWalk в місті Вінніпег, щоб повторити протест проти судді.[22]
9 листопада суддя Дьюар офіційно вибачився. За даними судової ради, Дьюар зустрівся з експертом з питань статевої рівності і «продовжує подальший професійний розвиток у цій сфері в рамках свого зобов'язання стати кращим суддею».[20]
Пізніше Апеляційний суд Манітоби скасував вирок для Родса і призначив новий судовий розгляд. Апеляційний суд постановив, що Дьюар не оцінив належним чином дій обвинуваченого та жертви до винесення вироку. У 2013 році Родс був засуджений до трьох років позбавлення волі.[21][23]
Перший SlutWalk був організований у Торонто 3 квітня 2011 року. Незважаючи на те, що організаторки очікували, що до них приєднається близько 200 осіб, на точку зустрічі прийшло понад 3 тисячі протестувальниць і протестувальників.[24][25]
Джессіка Валенті сказала: «Лише за кілька місяців SlutWalks стали найуспішнішою феміністичною акцією за останні 20 років. У феміністичному русі, який часто бореться просто за те, щоб триматись на плаву, SlutWalks виділяється як нагадування про ширше минуле фемінізму і показує, як може виглядати майбутнє».[26]
Його порівнюють із рухом 1970-х років Take Back the Night (також відомий як Reclaim the Night), який пропагував марші з метою підвищення обізнаності та протесту проти насильства над жінками; хоча між представниками двох рухів було помічено певну напругу. Як і у випадку SlutWalk, він боровся за право жінок перебувати вночі на вулиці і щоб при цьому це не вважалось запрошенням до зґвалтування.[27]
У меншій мірі ці акції порівнювали з такими активістськими групами, як українською жіночою групою FEMEN[28] та рухом Boobquake[29], атеїстичною та феміністичною відповіддю на худжат аль-іслам Казема Седдікі, який звинувачував жінок, що нескромно одягаються у спричиненні землетрусів. Обидва поєднують наготу та протест.
Пізніше рух поширився на такі країни як США, Австралія, Ісландія, Швейцарія, Велика Британія, Південна Корея, Індія, Сінгапур, Ізраїль.
Вживання слова «повія» викликає занепокоєнення у тих, хто стурбований «порнофікацією» і тиском на молодих дівчат виглядати як ляльки Барбі.[30] Мелінда Танкард Рейст, відома своєю позицією проти сексуалізації дітей у сучасній поп-культурі, сказала: «Я вважаю, що це слово маргіналізує жінок та дівчат, які хочуть брати активну участь у кампаніях із запобігання насильству, але яким некомфортно бути названими цим словом».[31] Феміністки Гейл Дайнс та Венді Дж. Мерфі висловили припущення, що слово повія невіддільне від комплексу мадонни-повії. За їхніми словами: «Жінкам потрібно знайти способи створити власну справжню сексуальність поза термінами, визначеними чоловіками, такими як повія».
- ↑ SlutWalk Vancouver: A March To End Rape Culture. 29 травня 2013. Процитовано 10 червня 2013.
- ↑ а б Leach, Brittany (2013). Slutwalk and Sovereignty: ) Transnational Protest as Emergent Global Democracy. APSA 2013 Annual Meeting Paper. SSRN 2300699.
- ↑ а б 'Slut walk' crowded. TheSpec. 4 квітня 2011. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 29 травня 2011.
- ↑ SlutWalk Toronto: What. Архів оригіналу за 14 жовтня 2011. Процитовано 19 жовтня 2011.
- ↑ Bell, Sarah (11 червня 2011). Slutwalk London: 'Yes means yes and no means no'. BBC News.
- ↑ а б homepage. SlutWalk Toronto. Процитовано 8 травня 2011.
- ↑ A Rally to find the slut in everyone. The Sydney Morning Herald. 29 травня 2011. Процитовано 30 травня 2011.
- ↑ 'SlutWalk' marches sparked by Toronto officer's remarks. BBC News. 8 травня 2011. Процитовано 12 червня 2011.
- ↑ Tuerkheimer, Deborah (9 березня 2014). SlutWalking in the Shadow of the Law. DePaul University – College of Law. Social Science Research Network. SSRN 2009541.
- ↑ Stampler, Laura (20 квітня 2011). SlutWalks Sweep The Nation. Huufington Post. Процитовано 5 грудня 2013.
- ↑ Adele Horin (13 червня 2011). SlutWalk turns apathy into action on sex attacks. The Sydney Morning Herald. Процитовано 12 червня 2011.
- ↑ Campbell, Marlo. Reclaim it? We don't want it: Dismantling rape culture will not succeed by using words that perpetuate it. Uptown. Архів оригіналу за 13 квітня 2012. Процитовано 7 лютого 2012.
As was noted at a recent panel discussion at the University of Manitoba, SlutWalk has been criticized as "the pornification of protest" — no doubt because every march inevitably features at least a few participants wearing very little clothing, much to the delight of male spectators who inevitably show up to take pictures from the sidelines.
- ↑ Adele Horin (13 червня 2011). SlutWalk turns apathy into action on sex attacks. The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 12 червня 2011.
- ↑ Jessica Valenti: SlutWalks and the future of feminism : Ct. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 20 листопада 2013.
- ↑ Campbell, Marlo. Reclaim it? We don’t want it: Dismantling rape culture will not succeed by using words that perpetuate it. Uptown. Архів оригіналу за 13 квітня 2012. Процитовано 7 лютого 2012.
As was noted at a recent panel discussion at the University of Manitoba, SlutWalk has been criticized as "the pornification of protest" — no doubt because every march inevitably features at least a few participants wearing very little clothing, much to the delight of male spectators who inevitably show up to take pictures from the sidelines.
- ↑ Pilkington, Ed (6 травня 2011). SlutWalking gets rolling after cop's loose talk about provocative clothing. The Guardian. London. Процитовано 20 лютого 2012.
- ↑ а б Rush, Curtis (18 лютого 2011). Cop apologizes for 'sluts' remark at law school. Toronto Star. Toronto. Процитовано 29 травня 2011.
- ↑ Maronese, Nicholas. Cop's 'slut' comment draws backlash from guerilla activists. Excalibur. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 10 січня 2014.
- ↑ Slutwalk set to strut past Queen's Park to police HQ on April 3. Toronto Observer. 30 березня 2011.
- ↑ а б Pritchard, Dean (9 листопада 2011). Justice Dewar apologizes for ruling remarks. Winnipeg Sun. Процитовано 14 січня 2014.
- ↑ а б MacIntire, Rabson, Mike, Mia (1 грудня 2011). New trial ordered for 'Clumsy Don Juan' who had rape sentence reduced. National Post. Процитовано 14 січня 2014.
- ↑ Austin, Jillian (12 жовтня 2011). Protesters prepare for SlutWalk. Winnipeg Sun. Процитовано 14 січня 2014.
- ↑ Pritchard, Dean (24 жовтня 2011). 'Clumsy Don Juan' gets three years for rape. Winnipeg Sun. Процитовано 14 січня 2014.
- ↑ Woolley, Emma (29 березня 2011). This Sunday: Wear your slut pride at SlutWalk. Shameless. Процитовано 14 січня 2014.
- ↑ Russell Contreras (6 травня 2011). Inspired by Toronto officer's remark, SlutWalks spread to U.S. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 9 травня 2011. Процитовано 29 травня 2011.
- ↑ Valenti, Jessica (8 червня 2011). SlutWalks and the future of feminism. Wisconsin State Journal. Процитовано 10 липня 2011.
- ↑ Allen, Charlotte (7 жовтня 2011). 'SlutWalks' Take Over from 'Take Back the Night'. Mindingthecampus.com. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 2 жовтня 2013.
- ↑ Gaylor, Annie Laurie. Femen's Message Should Not Be Provocative. Процитовано 1 червня 2013.
- ↑ Jane, Emma. SlutWalkers are no slacktivists. Процитовано 1 червня 2013.
- ↑ The 'SlutWalk' phenomenon: Women refuse to take the blame for rape. Socialist Worker. 17 травня 2011. Архів оригіналу за 23 травня 2011. Процитовано 14 червня 2011.
- ↑ O'Brien, Susie (11 травня 2011). Ladies and friends will dress to tramp in 'SlutWalk'. Herald Sun. Процитовано 11 липня 2011.[недоступне посилання з 01.03.2018]
