Онг Кхам
| Онг Кхам | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1713 — 1723 | |||
| Попередник: | Кінґкітсарат | ||
| Наступник: | Інтасом | ||
| |||
| 1727 — 1769 | |||
| Попередник: | Тепсин | ||
| Наступник: | Онг Чан | ||
| Народження: | 17 століття | ||
| Смерть: |
1759 Ланна | ||
| Країна: | Лаос | ||
Онг Кхам (пом. 1769) — другий володар королівства Луанґпхабанґ, пізніше король Ланни[1].
Був онуком короля Сурінья Вонґса[1]. Зайняв трон Луанґпхабанґу 1713 року після смерті короля Кінґкітсарата. За десять років його повалив Інтасом, скориставшись відсутністю короля у столиці (той виїхав на тривале полювання). Після того впродовж кількох років Онг Кхам був ченцем, а після смерті Тепсина 1727 року, Онг Кхаму запропонували зайняти трон Ланни. Там він правив до своєї смерті 1769 року. У 1727—1728 і 1731—1732 роках зазнав вторгнень Танінґанвая, володаря імперії Таунгу, зумівши зберегти незалежність південної Ланни, яка тепер складала лише долину Пінг навколо міста Чіангмай. Втім 1732 року було відокремо Лампанг, де поставлено бірманського ставленника. 1757 року вже сам Онг Кхам визнав зверхність бірманського правителя Алаунпаї.
- ↑ а б Stuart-Fox, Martin (2008). History Dictionary of Laos (вид. 3rd). Scarecrow Press, Inc. с. 239. ISBN 978-0-8108-5624-0.
| Лансанг | Фа Нгум • Самсенетаї • Лан Кхам Денг • Пхомматат • Юкхон • Хон Кхам • Кхам Там Са • Лусаї • Кхаї Буа Бан • Кхам Кеут • Нанг Кео Пхімпха • Чаккапхат Пхаєн Пхаєо • Суванна Банланґ • Ла Сен Таї • Сомпху • Вісунарат • Потісарат I • Сеттатірат • Сен Сулінта • Воравонґса I • Сен Сулінта • Нахон Ної • Кео Кумане • Воравонґса II • Упхаґнуварат I • Потісарат II • Мон Кео • Тоне Кхам • Вічаї • Сурінья Вонґса • Тіан Тала • Нан Тарат • Сеттатірат II |  |
|---|---|---|
 В'єнтьян | ||
 Тямпасак | ||
 Луанґпхабанґ | Кінґкітсарат • Онг Кхам • Інтасом • Інтапхом • Сотікакумман • Суріньявонґ II • Анурута • Мантатурат • Сукхасом • Чантарат • Ун Кхам | |
 Французький протекторат | ||
 Лаос | ||
