Очікує на перевірку

Новий кінотеатр «Парадізо»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Новий кінотеатр «Парадізо»
Nuovo Cinema Paradiso
ЖанрДрама
РежисерДжузеппе Торнаторе
ПродюсерФранко Крістальді
СценаристДжузеппе Торнаторе
У головних
ролях
Філіпп Нуаре
Жак Перрен
ОператорBlasco Giuratod[1]
КомпозиторЕнніо Морріконе
ХудожникАндреа Крізантіd
КінокомпаніяCharles Chaplin Productions
United Artists
Дистриб'юторMiramax Films і Vudu
Тривалість155 хв.
Моваіталійська[2]
КраїнаІталія Італія — Франція Франція
Рік1988
Кошторис1,5 млн. $
Касові збори13 019 063 $[3] і 12 397 210 $[3]
IMDbID 0095765
miramax.com/movie/cinema-paradiso
CMNS: Новий кінотеатр «Парадізо» у Вікісховищі

«Новий кінотеатр „Парадізо“» (італ. Nuovo Cinema Paradiso) — італійсько-французький художній фільм режисера Джузеппе Торнаторе 1988 року, що завоював премію «Оскар» як найкращий іноземний фільм і дві премії Європейської кіноакадемії.

На 1 березня 2024 року фільм займав 49-ту позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb. Існує три версії: оригінальна (155 хвилин), міжнародна (122 хвилини) і режисерська (173 хвилини). Переглядати рекомендується дітям від 13 років спільно з батьками.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Фільм розпочинається з ретроспективи. Сальваторе ді Віта з того часу, як залишив рідне містечко заради Риму, вже протягом 30 років не повертався додому. У Римі він став відомим режисером. Однієї ночі він отримує новину про смерть Альфредо і переживає заново всі дитячі спогади. Після Другої світової війни у маленькому сицилійському містечку єдиною розвагою є кінотеатр. Кінець сорокових років. Хлопчина Тото живе у бідній родині з сестрою та мамою. Вся родина чекає, коли батько повернеться з Росії, де він зник під час війни. Тото є помічником місцевого пароха Дона Адельфіо, який керує місцевим кінотеатром Paradiso. Дон Адельфіо перед показом фільму рецензує всі сцени з поцілунками, вважаючи їх непристойними й неприпустимими для показу. Сальваторе, який захоплений кінематографом, таємно краде обрізки плівки із забороненими сценами. Альфредо, інший герой фільму, неписьменний кіномеханік, незабаром повинен скласти екзамен у початковій школі разом з малим Тото. На екзамені Альфредо і Тото укладають угоду: Тото дасть відповіді до тестів, а Альфредо навчить його «крутити» фільми.

Одного вечора, коли кінотеатр зачинений, Альфредо і Тото вирішують все ж показати фільм та розважити публіку, спроєктувавши картинку на стіну будинку. На площі зібралося все містечко. Проте через неуважність Альфредо у кінотеатрі спалахує пожежа. Тото рятує друга, але Альфредо втрачає зір. Завдяки одному місцевому мільйонеру кінотеатр відновлюють і дають йому назву Nuovo Cinema Paradiso. Оскільки малий Тото єдиний, хто знайомий з проєктуванням фільмів, йому дають цю роботу — показувати фільми без цензури.

В підлітковому віці Тото закохується в дівчину Елену з багатої сім'ї. Батьки цього не схвалюють, тому вирішують переїхати. Тим часом хлопець йде служити в армію недалеко від Риму й остаточно втрачає слід Елени. Тото повертається на Сицилію, де відвідує Альфредо, який йому радить покинути рідне містечко і ніколи туди не повертатися.

З цим останнім спогадом Сальваторе повертається до реальності. Попри те, що він став багатим та відомим режисером, він розчарований своїм життям і вирішує повернутися на Сицилію.

Похорон Альфредо для нього став можливістю зустрітися з минулим, з людьми його дитинства. Кінотеатр закритий і, щобільше, Тото довелося взяти участь у його знесенні. Він знову зустрічається з Еленою, яка одружена з його старим шкільним товаришем.

Врешті, Тото нічого не залишається, як повернутися в Рим зі спадком, який йому залишив Альфредо: обрізки плівок зі сценами поцілунків, які колись потрапили під цензуру Дона Адельфіо.

У ролях

[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]