Новий кінотеатр «Парадізо»
Новий кінотеатр «Парадізо» | |
---|---|
Nuovo Cinema Paradiso | |
Жанр | Драма |
Режисер | Джузеппе Торнаторе |
Продюсер | Франко Крістальді |
Сценарист | Джузеппе Торнаторе |
У головних ролях | Філіпп Нуаре Жак Перрен |
Оператор | Blasco Giuratod[1] |
Композитор | Енніо Морріконе |
Художник | Андреа Крізантіd |
Кінокомпанія | Charles Chaplin Productions United Artists |
Дистриб'ютор | Miramax Films і Vudu |
Тривалість | 155 хв. |
Мова | італійська[2] |
Країна | Італія — Франція |
Рік | 1988 |
Кошторис | 1,5 млн. $ |
Касові збори | 13 019 063 $[3] і 12 397 210 $[3] |
IMDb | ID 0095765 |
miramax.com/movie/cinema-paradiso | |
Новий кінотеатр «Парадізо» у Вікісховищі |
«Новий кінотеатр „Парадізо“» (італ. Nuovo Cinema Paradiso) — італійсько-французький художній фільм режисера Джузеппе Торнаторе 1988 року, що завоював премію «Оскар» як найкращий іноземний фільм і дві премії Європейської кіноакадемії.
На 1 березня 2024 року фільм займав 49-ту позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb. Існує три версії: оригінальна (155 хвилин), міжнародна (122 хвилини) і режисерська (173 хвилини). Переглядати рекомендується дітям від 13 років спільно з батьками.
Фільм розпочинається з ретроспективи. Сальваторе ді Віта з того часу, як залишив рідне містечко заради Риму, вже протягом 30 років не повертався додому. У Римі він став відомим режисером. Однієї ночі він отримує новину про смерть Альфредо і переживає заново всі дитячі спогади. Після Другої світової війни у маленькому сицилійському містечку єдиною розвагою є кінотеатр. Кінець сорокових років. Хлопчина Тото живе у бідній родині з сестрою та мамою. Вся родина чекає, коли батько повернеться з Росії, де він зник під час війни. Тото є помічником місцевого пароха Дона Адельфіо, який керує місцевим кінотеатром Paradiso. Дон Адельфіо перед показом фільму рецензує всі сцени з поцілунками, вважаючи їх непристойними й неприпустимими для показу. Сальваторе, який захоплений кінематографом, таємно краде обрізки плівки із забороненими сценами. Альфредо, інший герой фільму, неписьменний кіномеханік, незабаром повинен скласти екзамен у початковій школі разом з малим Тото. На екзамені Альфредо і Тото укладають угоду: Тото дасть відповіді до тестів, а Альфредо навчить його «крутити» фільми.
Одного вечора, коли кінотеатр зачинений, Альфредо і Тото вирішують все ж показати фільм та розважити публіку, спроєктувавши картинку на стіну будинку. На площі зібралося все містечко. Проте через неуважність Альфредо у кінотеатрі спалахує пожежа. Тото рятує друга, але Альфредо втрачає зір. Завдяки одному місцевому мільйонеру кінотеатр відновлюють і дають йому назву Nuovo Cinema Paradiso. Оскільки малий Тото єдиний, хто знайомий з проєктуванням фільмів, йому дають цю роботу — показувати фільми без цензури.
В підлітковому віці Тото закохується в дівчину Елену з багатої сім'ї. Батьки цього не схвалюють, тому вирішують переїхати. Тим часом хлопець йде служити в армію недалеко від Риму й остаточно втрачає слід Елени. Тото повертається на Сицилію, де відвідує Альфредо, який йому радить покинути рідне містечко і ніколи туди не повертатися.
З цим останнім спогадом Сальваторе повертається до реальності. Попри те, що він став багатим та відомим режисером, він розчарований своїм життям і вирішує повернутися на Сицилію.
Похорон Альфредо для нього став можливістю зустрітися з минулим, з людьми його дитинства. Кінотеатр закритий і, щобільше, Тото довелося взяти участь у його знесенні. Він знову зустрічається з Еленою, яка одружена з його старим шкільним товаришем.
Врешті, Тото нічого не залишається, як повернутися в Рим зі спадком, який йому залишив Альфредо: обрізки плівок зі сценами поцілунків, які колись потрапили під цензуру Дона Адельфіо.
- Філіпп Нуаре
- Жак Перрен
- Джованні Джанконо
- Бріжит Фоссі
- Ніно Терцо
- Роберта Лена
- Нікола ді Пінто
- Леопольдо Трієсте — батько Адельфіо
- Тано Чимароза — коваль
- 1989 «Каннський кінофестиваль»
- Переможець (1):
- Великий приз журі
- Номінації (1):
- Переможець (1):
- 1990 «Сезар»
- Переможець (1):
- Номінації (1):
- Найкращий фільм іноземною мовою
- 1990 «Золотий глобус»
- Переможець (1):
- 1990 «Оскар»
- Переможець (1):
- Найкращий фільм іноземною мовою — Італія
- Переможець (1):
- 1991 «Британська академія»
- Переможець (5):
- Найкращий фільм іноземною мовою
- Найкраща чоловіча роль (Філіпп Нуаре)
- Найкраща чоловіча роль другого плану (Сальваторе Кашо)
- Найкращий оригінальний сценарій
- Найкращий саундтрек
- Номінації (6):
- Найкращий режисер (Джузеппе Торнаторе)
- Найкраща робота оператора
- Найкращі костюми
- Найкращий монтаж
- Найкращий грим
- Найкраща робота художника-постановника
- Переможець (5):
- «Новий кінотеатр «Парадізо» на сайті IMDb (англ.)
Це незавершена стаття про італійський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про французький фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Фільми 1988
- Фільми — лауреати Гран-прі Каннського кінофестивалю
- Лауреати премії «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою
- Фільми — лауреати премії BAFTA
- Фільми — лауреати премії «Золотий глобус» за найкращий фільм іноземною мовою
- Фільми Італії 1988
- Фільми Франції 1988
- Фільми-драми Італії
- Фільми-драми Франції
- Фільми Джузеппе Торнаторе
- Фільми, дія яких відбувається в Італії 1940-х
- Фільми, дія яких відбувається в Італії 1950-х
- Фільми, дія яких відбувається в Римі
- Фільми, дія яких відбувається на Сицилії
- Фільми, дія яких відбувається в кінотеатрі
- Французькі фільми про перехідний вік
- Італійські фільми про перехідний вік
- Фільми про сліпих
- Фільми про кіно
- Фільми, зняті в Палермо
- Фільми, зняті в Римі
- Фільми, зняті в Чефалу
- Фільми італійською мовою
- Фільми сицилійською мовою
- Фільми Vides Cinematografica
- Фільми Ariane Films