Люсьєн Ледюк

Люсьєн Ледюк
Особисті дані
Народження	30 грудня 1918(1918-12-30)
	Ле-Портель, Франція
Смерть	17 липня 2004(2004-07-17) (85 років)
	Ансі, Франція
Зріст	178 см
Громадянство	Франція
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1930-1937	«Стад Портелуа»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1937–1939 «Булонь» 55 (0) 1939–1940 «Монпельє»  ? (?) 1941–1942 «Сет»  ? (?) 1942–1943 «Ексельсіор» (Рубе)  ? (?) 1943 «Клермон»  ? (?) 1943–1944 «Парі-Капіталь» ? (?) 1944–1945 «Клермон»  ? (?) 1945–1946 «Ред Стар» 30 (2) 1946–1947 «Рубе-Туркуен» 35 (2) 1947–1949 «Расінг» (Париж) 44 (3) 1949–1951 «Венеція» 44 (2) 1951 «Сент-Етьєн» 11 (0) 1951–1956 «Ансі» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1946 Франція 4 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1951–1956 «Ансі» 1956–1957 «Венеція» 1957–1958 «Ансі» 1958–1963 «Монако» 1963–1966 «Серветт» 1966–1969 Алжир 1969–1970 «Анже» 1970–1972 «Марсель» 1972–1974 «Реймс» 1974–1975 «Відад» (Касабланка) 1976 «Стандард» (Льєж) 1977–1979 «Монако» 1983–1984 «Парі Сен-Жермен»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Люсьєн Ледюк (фр. Lucien Leduc, 30 грудня 1918, Ле-Портель — 17 липня 2004, Ансі) — французький футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за«Рубе-Туркуен», з яким став чемпіоном Франції та «Расінг» (Париж), вигравши у його складі національний кубок. Також виступав за кордоном у «Венеції», ставши першим французом в італійській Серії А. Як тренер увійшов в історію «Монако», під керівництвом якого клуб спочатку здобув перший трофей, вигравши Кубок Франці у 1960 році, а наступного року вперше у своїй історії став чемпіоном Франції.

Клубна кар'єра

Народився 30 грудня 1918 року в місті Ле-Портель. Вихованець футбольної школи клубу «Стад Портелуа» з рідного міста.

У дорослому футболі дебютував 1937 року виступами за команду «Булонь», в якій провів два сезони, взявши участь у 55 матчах Другого дивізіону.

1939 року з початком Другої світової війни повноцінний чемпіонат Франції припинився, натомість проводились окремі футбольні турніри в різних регіонах країни, де і грав Ледюк за такі клуби як «Монпельє», «Сет», «Ексельсіор» (Рубе), «Клермон» та «Парі-Капіталь», вигравши 1942 року із «Сетом» чемпіонат Вільної зони, частини країни, якою керував режим Віші.

Після завершення війни 1945 року став гравцем столичного «Ред Стара», з яким виступав у вищому дивізіоні відновленого чемпіонату Франції, а також дійшов до фіналу Кубка Франції, в якому незважаючи на гол Ледюка, його команда зазнала поразки від «Лілля» з рахунком 2:4.

1946 року Ледюк став гравцем клубу «Рубе-Туркуен», з яким виграв чемпіонат Франції 1946/47, після чого перейшов у «Расінг» (Париж), з яким став володарем Кубка Франції у 1949 році.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу італійського клубу «Венеція», до складу якого приєднався 1949 року, ставши першим французом в італійській Серії А. У першому сезоні Люсьєн зіграв у 21 матчі чемпіонату і забив 1 гол, але команда посіла останнє 20 місце і понизилась у класі, втім француз залишився в команді ще на рік, зігравши 23 ігри у Серії В, втім повернути команду до еліти не зумів, вона стали лише шостою.

1951 року Ледюк повернувся до рідної країни, де спочатку відіграв шість місяців за «Сент-Етьєн», зігравши свої останні 11 ігор у вищому дивізіоні, а потім завершив ігрову кар'єру як граючий тренер у нижчоліговому «Ансі», де перебував протягом 1951—1956 років.

Виступи за збірну

7 квітня 1946 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Франції в товариському матчі проти збірної Чехословаччини, який закінчився перемогою французів з рахунком 3:0. Згодом протягом наступних кількох місяців зіграв ще у трьох товариській іграх за збірну, забивши гол у матчі з Австрією (3:1).

Кар'єра тренера

Як тренер розпочав роботу у «Ансі», де працював до 1968 року з перервою на роботу у «Венеції».

Згодом протягом 1958—1963 років очолював тренерський штаб «Монако». Під його керівництвом в сезоні 1959/60 клуб виграв Кубок Франції, здобувши перемогу в фіналі над «Сент-Етьєном» з рахунком 4:2. Це став перший трофей клубу в історії. Цей успіх був підкріплений в наступному році, коли клуб вперше в своїй історії переміг у французькому чемпіонаті, отримавши можливість взяти участь у боротьбі за Кубок чемпіонів УЄФА і таком чином дебютувати у єврокубках. Сезон 1962/63 команда розпочала з перемоги в міжнародному товариському турнірі — кубку Терези Еррери, обігравши у фіналі бразильський клуб «Васко да Гама». Того ж сезону під керівництвом Ледюка клуб вдруге переміг у чемпіонаті і завоював свій другий кубок Франції, зробивши таким чином «золотий дубль», ставши лише шостим клубом в історії французького футболу, який зумів отримати таке досягнення.

1963 року Ледюк прийняв пропозицію попрацювати у швейцарському клубі «Серветт», з яким він став віце-чемпіоном Швейцарії в 1966 році і двічі (1965 і 1966) виходив у фінал кубка, але так і не зміг виграти з клубом жоден титул, залишивши женевську команду 1966 року.

Після цього протягом 3 років Люсьєн був головним тренером збірної Алжиру, з якою кваліфікувався на Кубок африканських націй 1968 року, вигравши усі матчу відбору, що стало історичним першим виходом збірної на континентальну першість. Втім у фінальній стадії алжирці виступили невдало і не змогли вийти з групи.

Люсьєн Ледюк (ліворуч) та Маріо Дзателлі у 1971 році.

У 1969 році Ледюк повернувся до французького Дивізіону 1, де спочатку тренував «Анже», а у грудні 1970 року очолив «Марсель». Там він змінив Маріо Дзателлі, якого президент клубу Марсель Леклер несподівано перевів на посаду спортивного директора в середині вдало розпочатого сезону. Ледюк зумів продовжити вдалі виступи і привести команду до перемоги у чемпіонаті Франції 1970/71, а також дійшов до півфіналу в Кубку. У наступному сезоні 1971/72 «Марсель» продовжив показувати хороші результати і виграв чемпіонат та кубок, однак Ледюк був звільнений Леклером за два місяці до кінця сезону у березні 1972 року, коли клуб йшов на першому місці, маючи на сім очок більше, ніж найближчий переслідувач, та був замінений назад його попередником Дзателлі, який вже і здобув «золотий дубль».

1970 року був запрошений керівництвом клубу «Марсель» очолити його команду, з якою пропрацював до 1972 року.

З вересня 1972 і по червень 1974 року Ледюк очолював тренерський штаб команди «Реймс», після чого працював за кордоном з марокканським «Відадом» з Касабланки та бельгійським «Стандардом» (Льєж).

На початку 1977 року Ледюк повернувся до «Монако», яке після уходу Люсьєна не лише більше жодного разу не виграло чемпіонат, але і вилетіло до другого дивізіону. Повернувшись до клубу, Ледюк зміг в першому ж сезоні 1976/77 вивести «Монако» назад до Дивізіону 1, а наступного року і виграти титул чемпіона Франції. Через рік, в 1979 році, він оголосив про завершення тренерської кар'єри, але через 4 роки знову повернувся до тренерської роботи, очоливши столичний «Парі Сен-Жермен», який привів у сезоні 1983/1984 на четверте місце у чемпіонаті Франції.

Помер 17 липня 2004 року на 86-му році життя у місті Ансі.

Титули і досягнення

Як гравця

• Чемпіон Франції (1):

«Рубе-Туркуен»: 1946/47

• Володар Кубка Франції (1):

«Расінг» (Париж): 1948/49

Як тренера

• Чемпіон Франції (4):

«Монако»: 1960/61, 1962/63, 1977/78

«Марсель»: 1970/71

• Володар Кубка Франції (2):

«Монако»: 1959/60, 1962/63

• Володар Суперкубка Франції (2):

«Монако»: 1961

«Марсель»: 1971

Посилання

• Люсьєн Ледюк на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Люсьєн Ледюк на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Тренерська статистика на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Люсьєн Ледюк на сайті Eu-football.info (англ.)
• Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». (італ.)