Координати: 51°14′ пн. ш. 22°34′ сх. д. / 51.233° пн. ш. 22.567° сх. д. / 51.233; 22.567

Люблін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Люблін
Lublin
Герб Прапор
Герб Любліна Прапор
Розташування міста Люблін
Основні дані
51°14′ пн. ш. 22°34′ сх. д. / 51.233° пн. ш. 22.567° сх. д. / 51.233; 22.567
Країна Польща Польща
Регіон Люблінське воєводство
Столиця для Люблінське воєводство
Поділ
  • Старе місто, Abramowiced, Броновіце, Felind, Głusk[d], Ruryd, Szerokied, Sławin[d], Sławinekd, Tataryd, Wieniawad, Wrotkówd, Za Cukrowniąd, Zemborzyced, Śródmieścied, Dziesiątad, Kalinowszczyznad, Kośminekd, Ponikwodad, Konstantynów[d], Hajdów-Zadębied, Czuby Północned, Czuby Południowed, Węglin Południowyd, Węglin Północnyd, Czechów Północnyd, Czechów Południowyd
    • Засновано 1317
    Магдебурзьке право 1317
    Площа 147,45 км²
    Населення ▼ 331 991 (01.07.2022)
    · густота 2386 (2008[1]) осіб/км²
    Агломерація біля 550 000
    Висота НРМ 168—228  м
    Водойма Бистриця
    Назва мешканців пол. lublinianin[2] і пол. lublinianka[3]
    Міста-побратими Івано-Франківськ (7 травня 2009)[4][5][6], Луцьк (4 березня 1996)[7][5][…], Візеу (24 листопада 1998)[9][10][…], Рівне (10 січня 2013)[12][13], Суми (1 жовтня 2013)[14][15][…], Дебрецен (2 червня 1995)[17][18][…], Дельменгорст (11 травня 1992)[19][5][…], Рішон-ле-Ціон (1992)[21][5], Луганськ (14 березня 1996)[22][5], Старобільськ (15 березня 1996)[23][16], Ері (26 квітня 1999)[24][5], Перник (21 червня 2001)[25][5][26], Алькала-де-Енарес (14 липня 2001)[27][11], Львів (15 січня 2004)[28][5][…], Нансі (26 лютого 1988)[30][31][…], Паневежис (11 вересня 1999)[33][34][5], Тілбург[d] (29 червня 1996)[35][16], Гранада (10 вересня 2012)[36][11], Цзяоцзо (29 квітня 2010)[37][5], Ланкастер (11 травня 1994)[38][5], Мюнстер (30 червня 1991)[39][40][…], Нілюфер (5 квітня 2014)[41][5][42], Новий Сад (31 січня 2013)[43][5], Рамалла (6 жовтня 2010)[44][11], Тбілісі (18 жовтня 2014)[45][16][46], Віндзор (26 червня 2000)[47][48][…], Вінниця (8 жовтня 2013)[50][51][16], Тімішоара (20 квітня 2016)[52][16], Кривий Ріг (22 лютого 2023)[53][16], Вільнюс (4 лютого 2019)[54][55][16], Кам'янець-Подільський (23 серпня 2016)[56][11][57], Дніпро (20 травня 2017)[58][11][59], Харків (21 травня 2022)[60][5][61]
    Телефонний код (48) 81
    Часовий пояс CEST, UTC+1 і UTC+2
    Номери автомобілів LU
    GeoNames 765876, 7530970, 7532869
    OSM ↑130919 ·R (Люблінське воєводство)
    SIMC 0954700
    Поштові індекси 20-001 до 20-999
    Міська влада
    Мер міста Кшиштоф Жук
    Вебсайт lublin.eu
    Мапа
    Мапа
    Логотип Любліна
    Логотип Любліна
    CMNS: Люблін у Вікісховищі
    У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Люблін (значення).

    Лю́блін (або Лю́блин[62][63][64], пол. Lublin, їд. לובלין) — місто в Польщі, столиця Люблінського воєводства. Люблін є одним із найстарших поселень у Польщі. Ще в VI столітті на схилах пагорбу Чвартек почали осідати поселенці. Сьогодні Люблін — центр Люблінського воєводства, найбільше місто та промисловий, культурний і науковий осередок у Східній Польщі та на правобережжі Вісли. З огляду на велику кількість історичних пам'яток, спортивно-оздоровчих об'єктів та готельну базу місто є важливим туристичним центром.

    Назва

    [ред. | ред. код]

    Назва походить від старослов'янського імені Любомир[65].

    Географія

    [ред. | ред. код]

    Місто розташоване біля впадіння річок Чехівки та Чернеївки в Бистрицю (притоки Вепру), на північній околиці Люблінської височини[62][66].

    Клімат

    [ред. | ред. код]

    Місто розташовується в зоні, яку характеризує вологий континентальний клімат із теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 16,7 °C. Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -3,3 °C.[67]


    Клімат Любліна
    Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
    Абсолютний максимум, °C 10 16 21 26 30 31 32 31 28 22 15 12 32
    Середній максимум, °C −1 0 5 11 17 19 21 21 16 11 4 1 10
    Середня температура, °C −3 −2 2 7 12 15 16 16 12 8 2 −1 7
    Середній мінімум, °C −5 −5 −1 2 7 10 12 12 8 4 0 −2 3
    Абсолютний мінімум, °C −31 −25 −17 −5 −2 1 5 4 −2 −7 −16 −20 −31
    Днів з опадами 20 17 15 15 14 15 15 12 14 14 17 22 190
    Днів з дощем 8 7 10 13 14 15 15 12 14 13 13 13 147
    Днів зі снігом 16 13 8 4 0 0 0 0 0 1 7 14 63
    Джерело: Weatherbase

    Історія

    [ред. | ред. код]
    Докладніше: Історія Любліна
    Люблінський замок

    Перші постійні поселення на люблінській землі з'явилися на початку середньовіччя, хоча археологічні знахідки вказують на присутність різних культур задовго до цього. Найбільш ранні поселення відносять до VI століття, що підтверджують знахідки на пагорбі Чвартек у передмісті Любліна (пол. Czwartek «четвер» — найімовірніше, посилання на торговий день у поселенні). Цілком імовірно, що навколишні пагорби, зокрема, земля сучасного люблінського старого міста, також були в той час заселені.

    У X столітті була споруджена дерев'яна оборонна споруда, пізніше кам'яна. Також у X—XI століттях поселення Чвартек перетворилося на важливий торговий центр. Найдавніший історичний документ, де згадується Люблін, датується 1198 роком. Люблін був польським прикордонним поселенням на кордоні з руськими князівствами[68]. Знаходження Любліна на східних кордонах польських земель визначило його військове значення. Фортеця, що стала місцем перебування каштелянів, вперше згадується в історичних джерелах з 1224 року. 1205 року місто невдало місяць облягав галицько-волинський князь Роман Мстиславич[62][69]. 1241 року Люблін зруйнували татари[62][69]. У 1243 році Люблін двічі намагався захопити руський князь Данило Романович (Галицький)[65]. 1244 року місто спустошили литовці, пруси та ятвяги[69]. Того ж 1244 року місто на деякий час (скоріше за все на кілька місяців) зайняв Данило Романович[70][68]. 1260 року домініканці збудували католицький костел архангела Михаїла[65]. Близько 1292 року місто та усю Люблінську землю захопив і приєднав до Галицького князівства руський князь Лев Данилович[71]. 1302 року місто обложило польське військо, надіслане королем Вацлавом II[71]. Через брак харчів руський гарнізон був змушений здати місто й покинути Люблінщину[71].

    Ян Матейко. «Люблінська унія» (1869)
    План Любліна, виданий в 1618 році

    1317 року під час правління князя Владислава I Локетка місто отримало магдебурзьке право[69]. Казимир III[72] оцінив стратегічну важливість міста, оточив його в 1341 оборонними стінами[65]. 1341 року Казимир III здобув біля Любліна перемогу над татарами[65].

    1392 року місто отримало значні торговельні привілеї від короля Владислава II Ягайла[65], а зі зближенням між Польщею та Литвою, стало місцем значної частини торгівлі між двома країнами. 1474 року Казимир IV Ягеллончик зробив місто столицею новоствореного Люблінського воєводства[68]. У XV і XVI столітті місто швидко зростало. Протягом XVI століття кілька разів були проведені засідання сейму[68]. 26 червня 1569 на одному з найважливіших таких сеймів було укладено унію Польщі та Литви в єдину державу — Річ Посполиту[68]. 1578 року Люблін став центром проведення коронного трибуналу[68].

    У місті діяло українське православне братство, створене в 1586 році при церкві святого Спаса[73][68]. Доброчинцями братства були чільні руські князі (Костянтин Острозький[65], Юрій Чорторийський[74] та інші). 1607 року при братстві відкрито школу[68]. У середині XVII століття церква святого Спаса стала належати греко-католицькому ордену василіян[68].

    З другої половини XVI століття протестантський рух охопив Люблін[65]. Приблизно в той же час була також створена одна з найбільших єврейських громад Польщі[65].

    Картина в костелі домініканців, на якій зображено відступ козаків Хмельницького з-під Любліна в 1648 році[75]

    У XVII столітті епідемія в місті забрала життя більш ніж 5 тис. жителів. 1655 року місто на чотири місяці було захоплене московсько-козацьким військом (московитами керував Петро Потьомкін, українськими козаками — Данило Виговський[76]). Наступного 1656 року воно постраждало від шведського вторгнення, що трапилося в ході Північної війни. 1703 року Август II Фрідріх надав місту привілеї, що порівняли його в правах із Краковом.

    Російська окупація

    [ред. | ред. код]

    1792 року місто окупували російські війська. Після третього поділу Польщі, 1795 року Люблін відійшов до Австрійської імперії. Від 1815 року за умовами Віденського конгресу Люблін включений до Королівства Польського у складі Російської імперії[68]. Був центром Люблінської губернії[64].

    1864 року закритий монастир василіян[68]. 1877 року запущена залізниця сполученням Варшава — Ковель, яка простимулювала промисловий розвиток міста. Населення Любліна зросло з 28 900 в 1873 до 50 150 1897-го.

    1914—1918 роки

    [ред. | ред. код]

    Правління Російської імперії закінчилося 1915 року, коли місто було окуповане німецькою та австро-угорською арміями. У той час єврейська громада становила близько 40 % від населення Любліна.

    Наприкінці жовтня 1918 року після проголошення створення Української держави на території колишніх австрійських володінь у Галичині, Володимерії та Буковині український синьо-жовтий штандарт був піднятий над українізованою військовою частиною в місті. Польська влада з допомогою підрозділів польських легіоністів змогла захопити цю частину.[77]

    Міжвоєнний час

    [ред. | ред. код]

    Після утворення незалежної Польщі Люблін став центром Люблінського воєводства[68].

    Німецька окупація

    [ред. | ред. код]
    Докладніше: Sonderaktion Lublin

    Під час німецької окупації міста, що почалася 1939 року, населення, зокрема місцеве єврейське, було об'єктом серйозного гноблення з боку окупантів. Місто було адміністративним центром однойменного дистрикту і водночас осередком основних німецьких зусиль щодо винищення євреїв в окупованій Польщі. Єврейське населення було змушене жити в гетто. Між 17 березня та 11 квітня 1942 року більшість мешканців гетто — близько 26 000 осіб — були депортовані до винищувального табору Белжець, решта — до Майданека (великий концентраційний табір, створений на околиці міста). Більшість із них загинули.

    У складі Польської держави

    [ред. | ред. код]
    Університет Марії Кюрі-Склодовської

    24 липня 1944 року в місто увійшла радянська армія, німецька окупація змінилася московсько-більшовицькою і воно стало тимчасовою столицею контрольованої комуністами Польщі. 23 жовтня 1944 року в Любліні був заснований університет Марії Кюрі-Склодовської. Столиця була перенесена до Варшави у січні 1945 року.

    У липні 1980 року працівники Любліна були першими у хвилі страйків, спрямованих проти комуністичного режиму, які в кінцевому підсумку призвели до появи «Солідарності».

    2017 року місто відзначило 700-ліття від часу отримання міських прав.[78]

    2020 року тут утворено Люблінський трикутник — регіональний альянс Литви, Польщі та України[79].

    Населення

    [ред. | ред. код]

    Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[80][81]:

    Загалом Допрацездатний
    вік     		Працездатний
    вік     		Постпрацездатний
    вік
    Чоловіки 160891 28778 113358 18755
    Жінки 188212 28151 114825 45236
    Разом 349103 56929 228183 63991

    Населення за роками:

    Українська громада

    [ред. | ред. код]
    Дерев'яна руська церква з плану Любліна 1618 року
    Церква св. Петра (Могили)
    Пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років

    Через прикордонний характер Любліна у місті здавна проживала невелика українська громада[82]. Одна з найстаріших вулиць міста називається Руська[82]. Головним храмом руської спільноти була церква Преображення Господнього (Спаса) на вулиці Руській[73]. Вперше православна церква Спаса в Любліні згадується в документі 1390 року[73].

    У XVI—XVII століттях місто було важливим українським релігійним осередком[68]. З другої половини українське населення спольщилося[68]. До 1914 року в місті жила невелика кількість українців-холмщаків і російських службовців[68]. 1872 року місцева православна парафія налічувала 1106 вірян, греко-католицька — 342 вірян[75]. За переписом 1897 року в Любліні налічувалося 668 україномовних (1,33 %)[83]. Під час «біженства» 1915 року більшість православного населення було вивезено вглиб Російської імперії[73]. Деяким із переселенців вдалося повернутися назад уже після закінчення Першої світової війни[73]. У 1921 році в місті проживало 92 українці (при 514 православних і 57 греко-католиків)[84], у 1931 — 227 україномовних (при 703 православних і 160 греко-католиків)[85]. У 1920-х роках, після радянської окупації УНР, у Любліні поселилися політичні та військові емігранти УНР[82][75]. Після Першої світової війни польська адміністрація в рамках акції «ревіндикації» закрила та перетворила 3 місцеві православні церкви на римо-католицькі костели (церкву Воздвиження, церкву Богородиці та церкву Різдву Богородиці), а одну з них (церкву Воздвиження) у 1924—1925 роках розібрала[86][87][88][89][73]. Єдиним православним храмом, що продовжив діяти, була давня церква Преображення Господнього[90]. З 1927 року в Любліні діяв відділ Українського Центрального Комітету[73].

    Українська меншина зросла до близько 1000 осіб унаслідок втечі сюди в 1939—1940 роках українців з окупованої радянськими військами Західної України[68]. Під час Другої світової війни у місті діяв Український Допомоговий Комітет, представництво УЦК у Люблінському дистрикті, православна та греко-католицька парафія[68]. Для обслуги українських кооперативів Холмщини та Підляшшя в жовтні 1940 року була відкрита торговельна централя Української Господарської Акційної Спілки, під керівництвом колишнього поручника УГА Івана Поритка[91]. У 1944—1957 роках у Люблінській в'язниці утримувалося декілька сотень українців, запідозрених у співпраці з УПА[75]. 1956 року в Любліні засновано один із перших гуртків Українського Суспільно-Культурного Товариства[82]. З початку 1970-х років у Вищій духовній семінарії відбувається навчання греко-католицького духовенства[75]. З 1986 року в римо-католицькому костелі святого Йозафата (колишній православній церкві) проводяться також українські греко-католицькі богослужіння[75].

    На сьогодні у Любліні діє українська громадська організація «Українське Товариство», яка опікується культурним і громадським життям українців Любліна, Холма та Холмщини[92]. У Любліні міститься Генеральне консульство України[82]. При Університеті Марії Кюрі-Склодовської є кафедра української філології, заснована в 1952 році[82][75]. У 2001 році в Любліні засновано Європейський колеґіум польських і українських університетів[82]. Активну участь в організації українських заходів бере парафіяльна православна церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього, що належить до парафії святого Петра (Могили)[82]. З 2003 року в Люблині працює українська недільна школа, якою опікується Українське Товариство та православна парафія св. Петра (Могили)[93]. З 2010 року декілька державних закладів викладають українську мову як мову національних меншин[93].

    3 квітня 2023 року за виявлені гуманізм, милосердя і солідарність з Українським народом, всебічну допомогу громадянам України, які вимушено залишили Батьківщину внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а також вагому підтримку України у захисті її незалежності та суверенітету Указом Президента України Володимира Зеленського Люблін було вшановане почесною відзнакою України «Місто-рятівник»[94].

    Історичні пам'ятки

    [ред. | ред. код]
    Люблін — старе місто
    Костел святого Станіслава
    Краківська брама
    Поховання воїнів армії УНР на православному цвинтарі
    Павел Бродзіш. «Люблінський за́мок» (2022) ліногравюра
    розміри 37 × 47 см

    Історична частина міста, Старе місто, займає відносно невеликий простір між Краківською брамою і замком. У Старій Ратуші, збудованій у XV столітті, містився Коронний Трибунал. Ринок зберігає свою давню красу: ренесансні кам'яниці, що колись належали багатим купецьким родам, розбагатілим завдяки торгівлі. Колись у місті був вірменський храм[джерело?].

    Визначними місцями міста є:

    Великий Люблінський замок розташований на високому піднесенні й має мало спільного з первісною оборонною будівлею, збудованою на цьому місці у XIV столітті. Споруда отримала свій сучасний вигляд у XIX столітті; тривалий час тут була в'язниця, а тепер міститься експозиція Люблінського музею. З попереднього замкового ансамблю збереглася лише замкова вежа-донжон.

    Церква Преображення Господнього (Спаса)

    [ред. | ред. код]
    Церква Преображення Господнього

    Мурована православна церква на вулиці Руській[75]. Уперше православна церква Спаса в Любліні згадується в документі 1390 року[73]. За даними холмського унійного єпископа Шумборського 1825 року, який посилався на невідомі давніші свідчення, церкву Спаса фундувала київська княгиня Марія Іванівна в 1447 році[73]. 15 січня 1586 року при церкві засноване одне з перших у Речі Посполитій православних братств, до якого належали такі чільні руські князі, як Костянтин Острозький, Григорій Сангушко-Каширський, Яким Корецький, Павло Друцький-Любецький, Юрій Чарторийський, Григорій Четвертинський[73]. Старовинна дерев'яна руська (православна) церква (лат. Templum Ruthenicum) згадується на плані міста, виданому в «Civitates orbis terrarum» у 1618 році[96]. Ймовірно, малася на увазі саме церква Преображення Господнього на вулиці Руській[97]. У 1587 році згоріла стара дерев'яна церква, а вже наступного року почалося будівництво нової[73]. Однак є припущення, що це могла бути інша церква[73]. У 1607 році за підтримки церковного братства було почато зведення нової мурованої церкви[73][97]. У 1633 році нову церкву освятив митрополит Петро (Могила)[82]. Протягом XVII століття вона кілька разів переходила від православних до уніатів і навпаки[97]. З 1695 року діяла як греко-католицька[97]. При церкві був монастир отців василіян[97]. 1752 році при парафії було засноване греко-католицьке братство святого Онуфрія[73]. З 1875 року знову перетворена на православний храм[97]. Продовжувала діяти у XX столітті, коли більшість інших православних церков було знищено чи перетворено на костели[90]. Сьогодні церква Преображення Господнього є кафедральним храмом православного архиєпископа Люблінського і Холмського[82].

    Економіка, наука та культура

    [ред. | ред. код]
    Автомобіль Люблін 3

    На території Любліна процвітає промисловість, особливо автомобільна, харчова та металургія.

    Наукова база:

    Музеї:

    • Музей історії Любліна;
    • Музей мартирології «Під годинником»;
    • Літературний музей імені Й. Чеховича;
    • Дворик Вінсента Поля;
    • Музей Архієпархіальний релігійного мистецтва;
    • Державний музей «Майданек»;
    • Підвал «Під Фортуною»;
    • Музей історії закладу фармації;
    • Будинок пам'яті євреїв Любліна;
    • Музей люблінського села;
    • Музей старовинних гравюр і сакрального мистецтва, створений при міській духовній семінарії в межах проєкту «Відновлення помісіонерської спільноти на вулиці Кардинала Стефана Вишинського, 6 в Любліні»;
    • Дім Слів, розташований на вул. Жмігрод, 1 в приміщеннях довоєнної друкарні «Популярна». Ним опікується осередок Брама Ґродська — Театр NN.

    Окрім вищезазначеного, у місті є філармонії, театри та оперетка, зокрема, осередок Брама Ґродська — Театр NN, Старий театр (споруджений 1822 року для Люблинської сцени драми та оперети, реконструйований у 2000—2010-х роках).

    У місті було засновано популярний польський рок-гурт «Budka Suflera».

    Транспорт

    [ред. | ред. код]
    Одне з перехресть у центральній частині міста

    Люблін є також важливим залізничним та автодорожнім вузлом східної Польщі. У місті діє розгалужена мережа велосипедних доріжок[98].

    Автотранспорт

    [ред. | ред. код]

    Через місто проходять експрес-автодороги:

    У Любліні розпочинаються автодороги:

    Електротранспорт

    [ред. | ред. код]

    Діє міський електротранспорт. Люблін свого часу — 1919 року, після пропозиції женевської фірми «Austro-Daimler» — міг стати першим містом Польщі, де б почали ходити тролейбуси, однак реалізувати проєкт не вдалося.[99]

    Залізничний транспорт

    [ред. | ред. код]

    Місто — значний залізничний вузол. Залізницю до Любліна розпочали будувати 1875 року. 1893—1894 років почали розбудовувати міський двірець.[100]

    Спорт

    [ред. | ред. код]
    Арена Люблін
    Зала «Глобус»

    1969 року і місті проходила Жіноча шахова олімпіада.

    У рамках святкування 700-річчя міста відбулися і заплановані численні спортивні змагання.[101]

    Влітку 2017 Люблін став одним із шістьох міст Польщі, які приймали молодіжний чемпіонат Європи з футболу.

    Клуби

    [ред. | ред. код]
    • ФК «Мотор» (Люблін)
    • Міський спортивний клуб «Старт» (пол. Miejski Klub Sportowy Start Lublin)
    • Жіночий спортивний клуб «Люблінянка» (пол. KS Lublinianka)
    • Спідвейний «Speed Car Motor Lublin» (до сезону 2017 називався «KMŻ Lublin»).

    Споруди

    [ред. | ред. код]

    Околиці Любліна

    [ред. | ред. код]
    Наленчув

    4 км від центру Любліна знаходиться колишній німецький нацистський концентраційний та винищувальний табір Майданек, сьогодні меморіал, де загинуло понад 80 000 в'язнів, в основному євреїв. На захід від Любліна (на відстані 30-50 км) знаходяться три важливі туристичні осередки: відомий санаторій Наленчув, що спеціалізується на лікуванні серцевих захворювань, значний промисловий центр Пулави, де у минулому жили славні магнатські роди та Казімеж-Дольний — улюблене місце туристів і художників. Розташоване над Віслою місто-красень пишається старовинними ренесансними кам'яницями, ошатними будиночками видатних митців, величним ренесансним костелом та руїнами старовинного замку на високому узгір'ї.

    Міста-побратими

    [ред. | ред. код]

    Міста-партнери

    [ред. | ред. код]

    Відомі люди

    [ред. | ред. код]

    Народилися

    [ред. | ред. код]
    Докладніше: :Категорія:Уродженці Любліна
    • Генрик Венявський (1835—1880) — польський скрипаль і композитор.
    • Геньо Житомирський (1933—1942) — єврейський хлопчик, страчений нацистами у концтаборі Майданек, один із символів Голокосту в Польщі.
    • Григорій Купріянович (нар. 1968) — український історик і громадський діяч у Польщі, голова Українського товариства у Люб­ліні.[103]
    • Ромуальд Ліпко (1950—2020) — музи́ка-мультиінструменталіст, композитор, учасник гурту «Budka Suflera».
    • Ігор Лоський (1900—1936) — український історик, педагог, громадський діяч, учасник бою під Крутами.
    • Щепан Садурський (нар. 1965) — польський сатирик, карикатурист, журналіст.
    • Йозеф Серчук (1919—1993) — учасник єврейського руху опору під час Другої світової війни.
    • Марко-Роберт Стех (нар. 1961) — український канадський літературознавець і письменник.
    • Кшиштоф Цуґовський (нар. 1950) — лідер рок-гурту «Budka Suflera», сенатор.
    • Йоганн Цукерторт (1842—1888) — німецький та англійський шахіст, шаховий теоретик, журналіст і письменник.

    Пов'язані з містом

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
    2. ↑ https://sjp.pwn.pl/so/lublinianin;4459628.html
    3. ↑ https://sjp.pwn.pl/so/lublinianka;4459630.html
    4. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/iwano-frankiwsk-ukraina,9111,w.html
    5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/2,strona.html
    6. ↑ https://www.mvk.if.ua/news/4114
    7. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/luck-ukraina,9118,w.html
    8. ↑ http://old.lutskrada.gov.ua/en/citizen/lublin
    9. ↑ https://www.cm-viseu.pt/index.php/diretorio/cidades-geminadas
    10. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/viseu,9135,w.html
    11. ↑ а б в г д е https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/1,strona.html
    12. ↑ http://www.city-adm.rv.ua/RivnePortal/ukr/city_partners/lublin_dov.aspx
    13. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/rowne-ukraina,9129,w.html
    14. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/sumy-ukraina,9131,w.html
    15. ↑ https://smr.gov.ua/en/misto/mista-partneri/387-m-lyublin-polshcha.html
    16. ↑ а б в г д е ж и https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/3,strona.html
    17. ↑ https://www.debrecen.hu/hu/debreceni/testvervarosok/lublin
    18. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/debreczyn-wegry,9102,w.html
    19. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/delmenhorst-niemcy,9106,w.html
    20. ↑ https://www.delmenhorst.de/leben/stadt/partnerstaedte/lublin.php
    21. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/rishon-lezion-izrael,9128,w.html
    22. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/lugansk-ukraina,9119,w.html
    23. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/starobielsk-ukraina,9130,w.html
    24. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/erie-usa,9107,w.html
    25. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/pernik-bulgaria,9125,w.html
    26. ↑ http://pernik.bg/obshtina-pernik/pobratimeni-gradove/lyublin-polsha/
    27. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/alcal-de-henares-hiszpania,9095,w.html
    28. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/lwow-ukraina,9117,w.html
    29. ↑ https://lvivrada.gov.ua/deputaty/2013-12-02-11-38-10/item/2962-liublin-respublika-polshcha
    30. ↑ https://www.nancy.fr/citoyenne/relations-internationales/nancy-partenaire-de-11-villes-dans-le-monde-516.htmlhttps://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/nancy,9121,w.html
    31. ↑ https://www.nancy.fr/citoyenne/relations-internationales/nancy-partenaire-de-11-villes-dans-le-monde-516.html
    32. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/nancy,9121,w.html
    33. ↑ http://www.panevezys.lt/lt/veiklos-sritys/uzsienio-rysiu-skyrius_1247/tarptautinis-bendradarbiavimas-220/miestai-partneriai.html
    34. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/poniewiez-litwa,9126,w.html
    35. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/tilburg-holandia,9133,w.html
    36. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/grenada-hiszpania,9109,w.html
    37. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/jiaozuo-chiny,9115,w.html
    38. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/lancaster-wielka-brytania,9116,w.html
    39. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/mnster,9120,w.html
    40. ↑ https://www.stadt-muenster.de/international/staedtepartnerschaften/lublin
    41. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/nilfer-turcja,9122,w.html
    42. ↑ https://www.nilufer.bel.tr/icerik/kardes-kentler
    43. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/nowy-sad-serbia,9123,w.html
    44. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/ramallah-palestyna,9127,w.html
    45. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/tbilisi-gruzja,9132,w.html
    46. ↑ https://tbilisi.gov.ge/img/original/2024/4/22/%E1%83%97%E1%83%91%E1%83%98%E1%83%9A%E1%83%98%E1%83%A1%E1%83%98_%E1%83%AA%E1%83%98%E1%83%A4%E1%83%A0%E1%83%94%E1%83%91%E1%83%A8%E1%83%98_-_2023.pdf
    47. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/windsor-kanada,9136,w.html
    48. ↑ https://www.citywindsor.ca/cityhall/committeesofcouncil/Advisory-Committees/International-Relations-Committee-(IRC)/Pages/Lublin,-Poland-.aspx
    49. ↑ https://www.citywindsor.ca/cityhall/committeesofcouncil/Advisory-Committees/International-Relations-Committee-(IRC)/Pages/Our-Twin-Cities.aspx
    50. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/winnica-ukraina-miasto-zaprzyjaznione,9137,w.html
    51. ↑ https://www.vmr.gov.ua/en/Contents/ContentItems/4s2h44bepmbphsvkdf1vt4qscy#parentHorizontalTab11
    52. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/timioara-rumunia,9134,w.html
    53. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/krzywy-rog-ukraina,10460,w.html
    54. ↑ https://vilnius.lt/lt/tarptautinis-bendradarbiavimas/
    55. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/wilno-litwa-miasto-zaprzyjaznione,10806,w.html
    56. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/kamieniec-podolski-ukraina,10321,w.html
    57. ↑ https://kam-pod.gov.ua/nashe-misto/mista-partneri
    58. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/dniepr-ukraina,10464,w.html
    59. ↑ http://oblrada.dp.gov.ua/wp-content/uploads/2017/08/%D0%98%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D0%B0%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82-%D0%94%D0%BD%D1%96%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97-%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96_08-08-min.pdf
    60. ↑ https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/charkow-ukraina,10740,w.html
    61. ↑ https://uanews.kharkiv.ua/society/2022/05/02/409564.html
    62. ↑ а б в г Люблин // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 869. — 1000 екз.
    63. ↑ Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
    64. ↑ а б в Люблин // Українська загальна енцикльопедія : Книга знання : в 3 т. / за ред. І. Раковського. — Львів ; Станиславів ; Коломия : Рідна школа, 1930—1933. — Т. 2 : З – Р. — С. 529-530. — 694 с.
    65. ↑ а б в г д е ж и к Тимошенко Л. В. Люблін // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
    66. ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, 1884, с. 421.
    67. ↑ Клімат Любліна. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 9 вересня 2020.
    68. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф В. К. Люблін // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1962. — Кн. 2, [т. 4] : Крушельницький — Місто (початок). — С. 1392. — ISBN 5-7707-4049-3.
    69. ↑ а б в г Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, 1884, с. 429.
    70. ↑ Oblężenie Lublina przez wojska księcia halickiego Daniela. Брама Ґродська — Театр NN. Процитовано 6 серпня 2020.
    71. ↑ а б в Кордуба М. М. Історія Холмщини й Підляшшя. — Краків : Українське видавництво, 1941. — С. 81-82, 89.
    72. ↑ у польській традиції — з прізвиськом Великий
    73. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Купріянович Г., Рощенко М. Люблін м Історія Православ’я в Люблині. www.pslava.info. 1. Процитовано 19 грудня 2022.
    74. ↑ Latacz E. Czartoryski Jerzy // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 277. (пол.)
    75. ↑ а б в г д е ж и к Lublin. Люблин // Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 371-373. (пол.)
    76. ↑ Marzena Baum. Powstanie Chmielnickiego w Lublinie 1648–1655. Брама Ґродська — Театр NN. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 6 серпня 2020.
    77. ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 39. — ISBN 5-7707-7867-9.
    78. ↑ Rozpocznij podróż w czasie [Архівовано 6 червня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
    79. ↑ Спільна декларація міністрів закордонних справ України, Республіки Польща та Литовської Республіки щодо заснування «Люблінського трикутника». Міністерство закордонних справ України. 28 липня 2020. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 2 серпня 2020.
    80. ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
    81. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
    82. ↑ а б в г д е ж и к л м Українці в Люблині – давніше і сьогодні (укр.). Українське Товариство. Процитовано 19 грудня 2022.
    83. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам Российской Империи кроме губерний Европейской России. Люблинский уезд. - г. Люблин. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. (рос.)
    84. ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 59. (пол.)
    85. ↑ Drugi Powszechny Spis Ludności z dn. 9.XII 1931 r. Mieszkania i gospodarstwa domowe. Ludność. Stosunki zawodowe: Województwo lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1938. с. 31, 34. (пол.)
    86. ↑ Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 144.
    87. ↑ Люблін м Церква Воздвиження. www.pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 19 грудня 2022.
    88. ↑ Люблін м Церква богородиці. www.pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 19 грудня 2022.
    89. ↑ Люблін м Церква Різдва богородиці. www.pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 19 грудня 2022.
    90. ↑ а б Люблін м Церква Преображення. www.pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 19 грудня 2022.
    91. ↑ Надбужанщина: Сокальщина, Белзщина, Радехівщина, Каменеччина, Холмщина і Підляшшя. Історично-мемуарний збірник т. 2. Нью-Йорк, 1989 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 березня 2020. Процитовано 16 квітня 2020.
    92. ↑ Хто ми? (укр.). Українське Товариство. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 26 січня 2020.
    93. ↑ а б Ukraińska Szkoła Niedzielna w Lublinie (pl-PL) . Towarzystwo Ukraińskie. Процитовано 19 грудня 2022.
    94. ↑ Указ Президента України від 3 квітня 2023 року № 193/2023 «Про присвоєння почесної відзнаки «Місто-рятівник» містам Люблін і Хелм (Республіка Польща)»
    95. ↑ Люблін м Кладовище на вул. Липовій. www.pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 19 грудня 2022.
    96. ↑ Braun, G., Hogenberg, F., Brachel, P. V., Hierat, A., Hogenberg, A., Novellanus, S. […] Rantzau, H. (1612) Civitates Orbis Terrarvm. [Coloniae Agrippinae: apud Petrum à Brachel, sumptibus auctorum, to 1618]. Vol. 6. N. 48. [Map] http://hdl.loc.gov/loc.gmd/g3200m.gct00128c (лат.)
    97. ↑ а б в г д е Łopaciński H.[pl]. Najdawniejszy widok Lublina z roku 1618 (Przekład tekstu łacińskiego z objaśnieniami). — Warszawa, 1901. (пол.)
    98. ↑ Rowerowy Lublin [Архівовано 11 червня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.) Mapa Rowerowa Lublina [Архівовано 7 червня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
    99. ↑ Historia trolejbusów w Lublinie [Архівовано 19 березня 2015 у Wayback Machine.]. (пол.)
    100. ↑ Kolej żelazna w Lublinie do II wojny światowej [Архівовано 29 січня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
    101. ↑ 700 lat Lublina Wydarzenia sportowe [Архівовано 15 червня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
    102. ↑ Кривий Ріг і Люблін стали містами-побратимами. www.ukrinform.ua (укр.). 2 лютого 2023. Процитовано 5 січня 2024.
    103. ↑ Колянчук О. Купріянович Григорій [Архівовано 10 липня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
    104. ↑ Kajetan Szeptycki h. wł. [Архівовано 30 квітня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

    Джерела

    [ред. | ред. код]

    Література

    [ред. | ред. код]
    • Люблін — місто натхнення. До 700-ліття міста: туристичний довідник. — Люблін : Люблінська регіональна туристична організація, 2017. — 26 с. — ISBN 978-83-62997-88-6.

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Люблін
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Люблін&oldid=43834784