Льодохід
Льодохі́д, рідко кригопла́в[1] — рух крижин і крижаних полів на річках під дією течії чи вітру. Розрізняють весняний та осінній льодохід. При весняному льодоході рухаються крижини, що утворилися в результаті скресання (скресу) — руйнування крижаного покриву[2]; при осінньому льодоході — крижини, що утворилися змерзанням сала, шуги, сніжниці й заберегів, що відірвалися. На багатьох річках осінньому льодоходу передує шугохід. Льодохід на річках нерідко супроводжується крижаними заторами. Щільність льодоходу оцінюється в балах: на річках — за десятибальною системою, на озерах — за трибальною.
Явище льодового режиму річки, котре характерне для періоду замерзання річки (осінній період). Позначається наявністю крижин і льодяних полів, що покривають водну поверхню річища. Утворення цих льодових явищ пов'язане зі змерзанням сала, сніжниці, льоду, заберегів тощо.
На гірських річках внаслідок різкого потепління і дощів відбуваються раптові льодоходи, що супроводжуються поводями. У Карпатах це явище відоме під місцевою назвою «торлаш» чи «турлаш» (від угор. torlasz — «завал», «загородження»)[3][4].
- Льодохід [Архівовано 19 квітня 2008 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії.
- Льодохід, Кригоплав у Великому тлумачному словнику сучасної української мови на Lingvo.ua
- ↑ Кригоплав // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Скрес // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Могутній «турлаш» — льодохід на Тисі. Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 12 лютого 2017.