Перейти до вмісту

Леслі Карон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леслі Карон
Ім'я при народженніфр. Leslie Claire Margaret Caron[4]
Народилася1 липня 1931(1931-07-01)[3][5][…] (93 роки)
Булонь-Біянкур[3][4]
Громадянство Франція
 США
Діяльністьакторка, кіноакторка, балерина
Роки діяльності1951 — тепер. час
ЧоловікДжорді Гормел (1951—1954),
Пітер Голл (1956—1965),
Майкл Лафлін (1969—1980)
ДітиJennifer Caron Halld і Christopher Halld[2]
БатькиClaude Carond[7]
Margaret Petitd
IMDbnm0001989
Нагороди та премії

CMNS: Леслі Карон у Вікісховищі

Леслі́ Каро́н (фр. Leslie Caron; нар. 1 липня 1931, Булонь-Біянкур) — французька акторка та танцюристка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Леслі Клер Маргарет Карон народилася 1 липня 1931 року у паризькому передмісті Булонь-Біянкур в родині французького хіміка Жана-Клода Карона і американської танцюристки Маргарет Петіт (у 60-річному віці покінчила життя самогубством). Її старший брат Ейморі став хіміком.

У 9-річному віці почала займалася балетом (була однокласницею Бріжіт Бардо в танц-класі Бориса Князєва). В 16 років вступила до балетної трупи Ролана Петі «Ballet des Champs Elysées», де була помічена актором-танцюристом Джином Келлі, що саме шукав заміну Сід Чарісс, яка планувалася на головну роль у фільмі «Американець в Парижі», але на той час через вагітність не могла зніматися. Завдяки цьому випадку нікому не відома француженка від балетного станка одразу потрапила на головну роль у голлівудському мюзиклі. Фільм був надзвичайно успішний, здобув кілька премій Оскар та приніс Карон популярність і семирічний контракт зі студією MGM.

Не менш успішною стала головна роль у музичному фільмі «Лілі» (1953), яка принесла їй премію BAFTA найкращій іноземній кіноакторці та номінацію на премію Оскар найкращій акторці, а також у фільмах-мюзиклах «Кришталевий черевичок» (1955), «Довгоногий батечко» (1955), де її партнером став Фред Астер, та «Жіжі» (1958) за твором Колетт, де зіграла з Луї Журданом та Морісом Шевальє.

1955 року дебютувала на театральній сцені, спільно з Полем Мерісом взявши участь у постановці першої п'єсы Жана Ренуара «Орве», яку він написав 1953 року спеціально для неї.

1962 року зіграла головну роль у британській кінодрамі «Кутова кімната» Браяна Форбса, за яку отримала премію BAFTA найкращій британській акторці та премію Золотий глобус найкращій акторці у драмі, а також другу номінацію на премію Оскар найкращій акторці[8]. 1977 року виконала роль зірки німого кіно Алли Назімової у біографічній драмі Кена Расселла «Валентино» з Рудольфом Нурєєвим у головній ролі.

1967 року була членом журі 5-го Московського кінофестивалю. 1989 року була членом журі 39-го Берлінського кінофестивалю[9].

1982 року у видавництві «Даблдей» вийшла її збірка оповідань «Помста» (англ. Vengeance). 2009 року у видавництві Viking Press вийшла її автобіографія «Дякуючи небесам: Спогади» (англ. Thank Heaven: A Memoir).

У 1993—2009 роках володіла і керувала готелем і рестораном «La Lucarne aux Chouettes» (Совине гніздо) у містечку Вільнев-сюр-Іонн (приблизно за 130 км на південь від Парижа)[10].

2000 року з'явилася в ролі мадам Адель у фільмі «Шоколад» Лассе Гальстрема. 2006 року зіграла роль жертви згвалтування в одному з епізодів серіалу «Закон і порядок: Спеціальний корпус», за яку наступного року була удостоєна премії Еммі Прайм-тайм як Найкраща запрошена акторка у драматичному телесеріалі.

2009 року отримала іменну зірку на Голлівудській алеї слави[11]. У лютому 2010 року виконувала роль мадам Армфельдт у постановці «Маленька нічна серенада» в паризькому Театрі Шатле, де її партнерами стали Грета Скаккі та Ламбер Вілсон. У 2016—2018 роках зіграла роль графині Мавродакі в шести епізодах серіалу «Даррелли», спродюсованому її сином Крістофером Голлом.

28 червня 2016 року на Міжнародному кінофестивалі у Торонто відбулася прем'єра документального фільму «Леслі Карон: Зірка мимоволі» (англ. Leslie Caron: The Reluctant Star) канадського режисера Ларрі Вайнштейна[12].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Карон тричі була у шлюбі, кожен з яких завершився розлученням:

  • 1951—1954 — Джорді Хормел (1928—2006), американський композитор, онук Джорджа А. Хормела, засновника м'ясокомбінату Hormel.
  • 1956—1965 — Пітер Голл (1930—2017), британський театральний режисер. У пари народилися двоє дітей — син Крістофер Джон Голл (1957, телепродюсер) та дочка Дженніфер Карон Голл (1958, письменниця, художниця та акторка, у шлюбі зі сценаристом та телепродюсером Гленном Вілгайдом). Причиною розлучення став роман Карон з актором Ворреном Бітті.
  • 1969—1980 — Майкл Лафлін (1938—2021), американський режисер та продюсер.

У 1994—1995 роках перебувала у стосунках з нідерландським актором Робертом Волдерсом[13].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1951 ф Американець у Парижі An American in Paris Ліз Був'є
1951 ф Людина з плащем The Man with a Cloak Мадлен Міно
1952 ф Алея слави Glory Alley Анджела Еванс
1953 ф Лілі Lili Лілі Дор'є
1953 ф Три історії кохання The Story of Three Loves мадемуазель
1955 ф Кришталевий черевичок The Glass Slipper Елла
1955 ф Довгоногий батечко Daddy Long Legs Жюлі Андре
1956 ф Габі Gaby Габі
1958 ф Жіжі Gigi Жильбельта (Жіжі)
1958 ф Дилема доктора The Doctor's Dilemma місіс Дюбеда
1959 ф Чоловік, який розумів жінок The Man Who Understood Women Анн Гарантьє
1960 ф Аустерліц Austerlitz мадемуазель де Воде
1960 ф Підземні The Subterraneans Марду Фокс
1961 ф Фанні Fanny Фанні
1962 ф Гармати темряви Guns of Darkness Клер Джордан
1962 ф Кутова кімната The L-Shaped Room Джейн
1962 ф Чотири істини Le quattro verità Анні
1964 ф Тато гусак Father Goose Катрін
1965 ф Дуже незвична послуга A Very Special Favor доктор Лорен Баллард
1965 ф Пообіцяй їй що-небудь Promise Her Anything Мішель О'Браєн
1966 ф Чи горить Париж? Paris brûle-t-il? Франсуаза Лабе
1967 ф Батько родини Il padre di famiglia Паола
1970 ф Мадрон Madron сестра Марія
1971 ф Чандлер Chandler Кетрін Грегсон
1973 тф Карола Carola Карола Янсен
1976 ф Сераль Sérail Селеста
1976 ф Ніколь Nicole Ніколь
1977 ф Чоловік, який любив жінок L'homme qui amait les femmes Віра
1977 ф Валентино Valentino Алла Назімова
1978 с Доктор Еріка Вернер Doctor Erica Werner Еріка Вернер
1979 ф Золота дівчина Goldengirl доктор Семмі Лі
1979 ф Всі зірки Tous vedettes Люсіль Берже
1980 тф Контракт Kontrakt Пенелопа
1981 ф Самотня Шанель Chanel Solitaire епізод
1981 тф Синій птах L'oiseau blue Ніч
1982 тф Недосяжне Die Unerreichbare Клаудія
1982 ф Імператив Imperativ мати
1982 с Невигадані історії Tales of the Unexpected Наталі Вареллі
1984 с Інтриганка Master of the Game Соланж Дюна, гувернантка
1984 ф Діагональ слона La diagonale de fou Геня Лібскінд
1986 с Човен кохання The Love Boat місіс Дюваль
1987 с Соколине гніздо Falcon Crest Ніколь Соге
1988 тф Ленін. Поїзд Lenin. The Train Надія Крупська
1988 тф Чоловік, який жив у «Ріц» The Man Who Lived at the Ritz Коко Шанель
1990 ф Гора мужності Courage Mountain Джейн Гіларі
1992 ф Воїни і полонені Guerriers et captives мадам Івонн
1992 ф Шкода Damage Елізабет Прідо
1995 ф Облиште жарти Funny Bones Кеті Паркер
1995 ф Нехай це буду я Let It Be Me Маргеріт
1996 с Перстень The Ring мадам де Сен-Марн
1996 док Перша світова війна: 1914—1918 The Great War: 1914—1918 імператриця Олександра Федорівна
1996 тф Остання з блондинок-красунь The Last of the Blonde Bombshells Мадлен
1999 тф Рифи The Reef Режин де Шантельє
2000 ф Шоколад Chocolat мадам Адель
2001 тф Вбивство у Східному експресі Murder on the Orient Express сеньйора Ніна Альварадо
2003 ф Розлучення Le Divorse Сюзанна де Персан
2006 с Закон і порядок: Спеціальний корпус Law & Order: Special Victims Unit Лоррейн Дельмас
2013 с Джо Jo Жозетт Ленуар
20162018 с Даррелли The Durrells графиня Мавродакіс
2017 кф Ідеальний вік The Perfect Age Маргеріт
2020 тф Написано на воді Written on Water Полін

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

Оскар

Золотий глобус

BAFTA

Еммі (Прайм-тайм)

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Lundy D. R. The Peerage
  3. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #132926008 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. а б свідоцтво про народження
  5. SNAC — 2010.
  6. Discogs — 2000.
  7. Pas L. v. Genealogics — 2003.
  8. Kennedy, Matthew (February 2010). Thank Heaven: A Memoir, by Leslie Caron [Архівовано 16 червня 2013 у Archive.is]. Bright Lights Film Journal Issue 67.
  9. Berlinale: 1989 Juries. Berlinale. Процитовано 9 березня 2011.
  10. https://web.archive.org/web/20071106025632/http://www.latimes.com/news/columnists/la-tr-spano15oct15,0,3801422,full.column?coll=la-news-columns
  11. Leslie Caron. Hollywood Walk of Fame. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 11 лютого 2018.
  12. https://web.archive.org/web/20160619043522/http://tiff.net/summer2016-cinematheque/tiff-cinematheque-special-screenings-summer-2016/leslie-caron-the-reluctant-star
  13. https://web.archive.org/web/20090226012022/http://www.tcmdb.com/participant.jsp?participantId=29278
  14. https://www.legifrance.gouv.fr/jorf/id/JORFTEXT000000568610
  15. https://www.legifrance.gouv.fr/jorf/id/JORFTEXT000027248222
  16. https://www.legifrance.gouv.fr/jorf/id/JORFTEXT000000249556
  17. https://www.legifrance.gouv.fr/jorf/id/JORFTEXT000000726872
  18. https://www.culture.gouv.fr/Nous-connaitre/Organisation/Conseil-de-l-Ordre-des-Arts-et-des-Lettres/Arretes-de-Nominations-dans-l-ordre-des-Arts-et-des-Lettres/Nomination-dans-l-ordre-des-Arts-et-des-Lettres-hiver-2019

Посилання

[ред. | ред. код]