Кір'ят-Ям
| Кір'ят-Ям קִרְיַת יָם • كريات يام • Kiryat Yam | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 32°49′59″ пн. ш. 35°03′59″ сх. д. / 32.833055555556° пн. ш. 35.066388888889° сх. д. | ||||
| Країна |
 Ізраїль | |||
| Регіон | Хайфський округ | |||
| Засновано | 1941 | |||
| Статус міста | 1976 | |||
| Площа | 4.339 км² | |||
| Населення | 39 710 (2017) | |||
| · густота | 9 200 осіб/км² | |||
| Агломерація | Крайот | |||
| Висота НРМ | 10 м | |||
| Міста-побратими | Фрідріксгайн-Кройцберг (1990), Мако, Кретей, Кисловодськ | |||
| Телефонний код | (+972) +972 4 | |||
| Часовий пояс | UTC+2, влітку UTC+3 | |||
| GeoNames | 293822 | |||
| OSM | r1387931 ·R | |||
| Поштові індекси | 29000 | |||
| Міська влада | ||||
| Мер міста | Давид Евен-Цур | |||
| Вебсайт | www.kiryat-yam.muni.il | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Кір'ят-Ям у Вікісховищі | ||||
Кір'ят-Ям (івр. קִרְיַת יָם, букв. Морське місто; араб. كريات يام) — місто в Ізраїлі, засноване у 1941 році. Розташоване в районі затоки Хайфа у 12 км на північ від однойменного міста і має площу у 4 339 дунамів (4.339 км2). Є частиною агломерації Крайот.
Кір'ят-Ям знаходиться на узбережжі Середземного моря між містом Кір'ят-Хаїм[en] та промисловим районом Цур-Шалом на схід від міста Кір'ят-Моцкін. Населення Кір'ят-Яму у 2017 році складало 39,710 осіб. На півночі міста також знаходиться база Збройних сил Ізраїлю.
Мером міста є Давид Евен-Цур.
Велику ділянку землі на березі Хайфської затоки було придбано у родини Сурсоків[en] з Бейрута Американською сіоністською співдружністю[en] у 1925 році.[1] У 1928 році корпорація Bayside Land — спільне підприємство Палестинської економічної корпорації та Єврейського національного фонду — придбала 2400 дунамів житлової землі для спорудження нафтопроводу для Iraq Petroleum Company.[2] Розвиток житлового району почалось у 1939 році[3], а перші будинки було збудовано у 1940.[2] Основу населення міста, яке тоді називалося Гав-Ям[4], становили іммігранти з Європи. У 1945 році тут проживали 132 родини, що пережили Голокост. У 1946 році до них долучилися демобілізовані бійці британської Єврейської бригади.[5]
У 1955 році Кір'ят-Ям отримав статус місцевої ради[ru], а у 1976 — статус міста.[4] У 1980-х рр. тут оселилися 2 тисячі іммігрантів з Ефіопії, а у 1990-х — близько 20 тисяч іммігрантів з країн колишнього СРСР.[6]
За даними Центрального статистичного бюро Ізраїлю[ru] населення міста Кір'ят-Ям на початок 2016 року налічувало 39 273 особи.
У північній частині міста проживає велика кількість мігрантів з колишнього Радянського Союзу, Північної Африки та Ефіопії, тому тут за участі міського уряду та зокрема мера міста Шмуеля Сіссо було створено центри для репатріантів та споруджено нові житлові будинки.[7] За соціально-економічною шкалою місто займає середню позицію.[8]
У місті є 15 підготовчих закладів, 8 початкових та 3 середні школи (школа Рабіна, Родмана і Левінсона відповідна), загальна кількість учнів у яких налічує 10 тисяч осіб.
Під час Лівансько-ізраїльського конфлікту в 2006 році Кір'ят-Ям був обстріляний ракетами Хезболли. Окрім людських втрат, місто зазнало численних збитків.[9]
В лютому 2008 року один користувач Google Earth додав неправдиву примітку про те, що Кір'ят-Ям був збудований на руїнах покинутого арабського села Гхаваріна. Уряд Кір'ят-Яма подав в суд на Google за надання неправдивої інформації.[10][11]
Плани міського розвитку, спрямовані на модернізацію старого кварталу ГІмель, були заблоковані оборонною компанією Rafael Advanced Defense Systems, оскільки у межах мста розташований її основний завод з виробництва зброї.[12]У 2009 році комітет з планування Хайфського округу схвалив висотне будівництво для району та скасував заперечення компанії Rafael.[13]
У місті є великий спортивний комплекс, який надає можливість займатися водними видами спорту. Зокрема тут тренувався чемпіон Олімпійських ігор 2004 року з віндсерфінгу Галь Фрідман.[6]
- Кір'ят-Ям (Далет) — разом з Альмогім
- Кір'ят-Ям (ГІмель) — збудований у 1950-х рр.
- Кір'ят-Ям (Бет)
- Кір'ят-Ям (Алеф)
- Савйоней-Ям
- Псагот-Ям та Бне-Бейтха
Численні автошляхи сполучають місто Кір'ят-Ям з сусідніми містами Хайфою і Кір'ят-Моцкін, звідки можна виїхати на шосе 4[pl] (Ерец[pl] – Рош-га-Нікра) та шосе 79 (Кір'ят-Бялік – Машхад[pl]).
Кретей, Франція (з 1978 року)
Фрідріксгайн-Кройцберг, Берлін, Німеччина
Кисловодськ, Росія
Мако, Угорщина[14]
Поті, Грузія
Мармарош-Сигіт, Румунія
- ↑ * Glass, Joseph B. (2002). From new Zion to old Zion : American Jewish immigration and settlement in Palestine, 1917 - 1939. Wayne State University Press. с. 192.
- ↑ а б Glass, 2002, p. 236 [Архівовано 6 травня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Palestine Post, May 12, 1939
- ↑ а б Municipality of Qiryat Yam. Flags Of The World (англ.). Процитовано 10 lutego 2009.
- ↑ Rory Kress. Israeli town sues Google over claim it was built on Arab village. San Francisco Chronicle (англ.). 11 stycznia 2008. Процитовано 10 lutego 2009.
- ↑ а б Samuel Sisso. About Kiryat Yam. Kiryat-yam Sea of Opportunities (англ.). 2006. Процитовано 10 lutego 2009.
- ↑ cbs.gov.il. Local councils and municipalities, by socio-economic index, ranking and cluster membership.
- ↑ Local councils and municipalities, by socio-economic index, ranking and cluster membership (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 жовтня 2017. Процитовано 16 листопада 2018.
- ↑ Israeli town sues Google over claim it was built on Arab village [Архівовано 13 лютого 2008 у Wayback Machine.] Haaretz, 11 February 2008
- ↑ Glickman, Eitan; Shlomi, Ro'i (11 лютого 2008). Kiryat Yam is Searching Google. Yedioth Ahronoth.
- ↑ In Kiryat Yam, urban renewal program faces off with Rafael armaments. Архів оригіналу за 1 січня 2009. Процитовано 18 листопада 2018.
- ↑ Kiryat Yam renewal gets go-ahead
- ↑ Makó külkapcsolatai – előtérben a kultúra és a gazdaságélénkítés |Makó. Mako.hu. 11 липня 2005. Процитовано 5 травня 2009. [недоступне посилання з 01.11.2010]
- Супутникова карта міста Кір'ят-Ям Google Maps
- Карта міста Кір'ят-Ям [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.] Amudanan
- Служба Google Earth вернула Кирьят-Ям Израилю, 29 марта 2011 г. [Архівовано 19 листопада 2018 у Wayback Machine.] newsru
